Щоб побачити на власні очі, як же працюють поштарі пересувного відділення, «Промінь» поїхав до Великого Щимеля. Там щочетверга з 10 -ої до 12-ої год. відбувається обслуговування населення новими поштарями. Приїхавши – здивувалися. З такого великого села до приміщення сільської ради (саме там працівники надають всі можливі послуги) прийшла лише одна людина – Зінаїда Герасименко.
– Прийшла сьогодні, бо маю отримати грошовий переказ від родичів з-за кордону,- говорить жінка. Особисто я роботою наших поштовиків задоволена. Виписую три періодичні видання, їх доставляють вчасно щочетверга та щосуботи. Добре, що залишилася працювати наша місцева листоноша, яка приносить нам їх додому. Буває, звісно, що машина запізнюється, от сьогодні, наприклад, мала би приїхати в 10 ранку, а приїхала в 10.40. Добре, що чекаємо в сільській раді, бо на вулиці було б дуже холодно і незручно.
Чи завжди до поштовиків приходить така мала кількість людей, ми запитали у в.о. старости Бориса Добродія.
– Людей завжди мало приходить. Це все тому, що наше село знаходиться дуже близько до Сновська, люди всі необхідні платежі роблять у місті. До того ж, чи не у кожного у селі є Інтернет, через який можна і за комунальні заплатити, і новини почитати. Особисто я виписую дві газети і їх доставляють вчасно.
Великий Щимель входить до переліку тих сіл, у яких залишили працювати свою місцеву листоношу Наталію Дорошенко. Жінка розповідає, що обов’язки залишилися ті ж самі. Вона виписує та розносить газети, перекази, посилки, здійснює продаж періодики, тощо. Більшість газет поштовики привозять у четвер, лише наш «Промінь» завозять щосуботи по дорозі до Займища.
– Після початку поштової реформи журнали та газети тепер виписують гірше, - говорить Наталія Степанівна. – Населення звикло до нашого обслуговування, а тепер, коли я приношу газети, приміром, до Малого Щимеля, люди кажуть, що виписувати нічого не хочуть. Вони не вірять, що приноситимуть газети вчасно та і чи взагалі приноситимуть. Бо бували випадки, коли всім газет не вистачило. Запитали у нових поштарів, а ті лише плечима здвигнули. Мовляв, так з Чернігова прийшло і вони привозять стільки, скільки доставлено.
Зменшується кількість передплати і через суттєве подорожчання періодики. Вже не кожна сім’я може дозволити собі виписати улюблену газету чи журнал хоча б на півроку.
– Поки що нам не довіряють, - саме такими словами розпочала бесіду начальник пересувного відділення №68 Світлана Шалдуга, яка приїхала до Великого Щимеля разом з листоношею Інною Мойсієнко та водієм-кур’єром Петром Хоменком. – Люди до реформи ставляться дуже негативно. Виписувати газети ніхто не спішить. Звичайно, працювати у цих селах ми почали порівняно недавно, тому не всіх ще знаємо, не всі адреси повивчали. З часом все стане на свої місця і люди не відчуватимуть якихось незручностей.
Якщо у Великому Щимелі люди ставляться до нової реформи більш лояльно, то у віддаленіших селах ситуація більш гнітюча. Не в кожному населеному пункті є сільрада чи, навіть магазин, у якому можна почекати поштову машину, коли на вулиці стане зовсім холодно.
Тетяна ЛИТВИН, фото автора
– Прийшла сьогодні, бо маю отримати грошовий переказ від родичів з-за кордону,- говорить жінка. Особисто я роботою наших поштовиків задоволена. Виписую три періодичні видання, їх доставляють вчасно щочетверга та щосуботи. Добре, що залишилася працювати наша місцева листоноша, яка приносить нам їх додому. Буває, звісно, що машина запізнюється, от сьогодні, наприклад, мала би приїхати в 10 ранку, а приїхала в 10.40. Добре, що чекаємо в сільській раді, бо на вулиці було б дуже холодно і незручно.
Чи завжди до поштовиків приходить така мала кількість людей, ми запитали у в.о. старости Бориса Добродія.
– Людей завжди мало приходить. Це все тому, що наше село знаходиться дуже близько до Сновська, люди всі необхідні платежі роблять у місті. До того ж, чи не у кожного у селі є Інтернет, через який можна і за комунальні заплатити, і новини почитати. Особисто я виписую дві газети і їх доставляють вчасно.
Великий Щимель входить до переліку тих сіл, у яких залишили працювати свою місцеву листоношу Наталію Дорошенко. Жінка розповідає, що обов’язки залишилися ті ж самі. Вона виписує та розносить газети, перекази, посилки, здійснює продаж періодики, тощо. Більшість газет поштовики привозять у четвер, лише наш «Промінь» завозять щосуботи по дорозі до Займища.
– Після початку поштової реформи журнали та газети тепер виписують гірше, - говорить Наталія Степанівна. – Населення звикло до нашого обслуговування, а тепер, коли я приношу газети, приміром, до Малого Щимеля, люди кажуть, що виписувати нічого не хочуть. Вони не вірять, що приноситимуть газети вчасно та і чи взагалі приноситимуть. Бо бували випадки, коли всім газет не вистачило. Запитали у нових поштарів, а ті лише плечима здвигнули. Мовляв, так з Чернігова прийшло і вони привозять стільки, скільки доставлено.
Зменшується кількість передплати і через суттєве подорожчання періодики. Вже не кожна сім’я може дозволити собі виписати улюблену газету чи журнал хоча б на півроку.
– Поки що нам не довіряють, - саме такими словами розпочала бесіду начальник пересувного відділення №68 Світлана Шалдуга, яка приїхала до Великого Щимеля разом з листоношею Інною Мойсієнко та водієм-кур’єром Петром Хоменком. – Люди до реформи ставляться дуже негативно. Виписувати газети ніхто не спішить. Звичайно, працювати у цих селах ми почали порівняно недавно, тому не всіх ще знаємо, не всі адреси повивчали. З часом все стане на свої місця і люди не відчуватимуть якихось незручностей.
Якщо у Великому Щимелі люди ставляться до нової реформи більш лояльно, то у віддаленіших селах ситуація більш гнітюча. Не в кожному населеному пункті є сільрада чи, навіть магазин, у якому можна почекати поштову машину, коли на вулиці стане зовсім холодно.
Тетяна ЛИТВИН, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий