Спорт в усі часи був невід’ємною частиною людського життя. Він загартовує та робить людину більш витривалою та сильнішою. А особливо корисні заняття спортом для дітей, адже вони позитивно впливають на їх фізичний і психологічний стан, допомагають сконцентруватися та зосередитися. У Сновську дітям допомагають розвивати свої спортивні таланти відповідальні і працелюбні тренери-викладачі, серед яких – Олександр Кухаренко.
Вже вісім років він працює тренером-викладачем у спортивній школі, а до цього одинадцять років прививав дітям любов до спорту в сільських школах району.
– Учнем спортшколи я був ще з самого дитинства, мабуть, років з шести, - розповідає Олександр Кухаренко. – Тут мене навчали найкращі тренери, передавали свій досвід, ділилися знаннями. Саме тут я вперше чітко зрозумів, що у майбутньому хочу стати тренером. Далі пішов в університет на факультет фізичного виховання, а здобувши омріяну освіту, спершу працював у декількох сільських школах.
Коли мені запропонували стати тренером Сновської ДЮСШ, я погодився одразу, не думаючи. Бо ж це – мрія дитинства.
Зараз Олександр тренує команди трьох різних вікових груп – 16 учнів 2008-2009 років народження, 20 – 2006-2007 р.н та 18 учнів 2012 року народження. Наймолодшу групу набрав порівняно нещодавно, близько трьох місяців. Запитую, з якими працювати простіше: молодшими чи старшими?
– Зі старшими набагато легше. Це тому, що за 6 років ми вже звикли одне до одного, знаємо про плюси та мінуси кожного.
Деякі складнощі з наймолодшою групою виникають лише через те, що вони ще не зовсім звикли до шкільних занять, до графіків тренувань та режимів, проте навіть за такий короткий час позитивні зрушення вже є. Учні з кожним днем стають більш серйозними та вимогливими до себе.
– Сновськ – невелике місто. Як Ви залучаєте таку велику кількість дітей відвідувати спортивну школу?
– Дійсно, можна впевнено сказати, що у місті багато школярів, які люблять спорт. Одні приходять, аби тримати себе у формі, інші – бо не уявляють свого життя без нього. У нашій школі кожна дитина з року в рік лише розкривається. Футбол дуже зближує їх, робить впевненішими у собі, сильнішими та витривалішими.
– Що особливого на Ваших тренуваннях?
– Найголовніше – індивідуальний підхід до кожної дитини. З кожним потрібно розмовляти та приділяти свою увагу, не бути осторонь їх життя. А ще варто завжди дотримувати свого слова, діти відчувають, коли їм кажуть неправду та лукавлять.
Обов’язково кожне тренування має відрізнятися одне від одного, бути різноманітним. Приміром, з наймолодшою групою вони завжди проходять у ігровій формі, адже дітям має бути цікаво на заняттях.
– Можливо, є і якісь заохочення для вихованців?
– Щороку ми разом на декілька днів ходимо в похід. Ночуємо в наметах, самі готуємо їжу, граємо в ігри. Такі походи завжди дуже зближують. Під час неформального спілкування діти стають відкритішими.
– Звідки Ви протягом років черпаєте сили і натхнення, аби тренувати дітей?
– Футбол – це моє життя. Я впевнений, коли тренер любить спорт і футбол зокрема, то і його вихованці, відчуваючи це, полюблять його так само. Саме зі спорту та спілкування з дітьми я і черпаю натхнення.
Дійсно, те, що тренери і вихованці ДЮСШ люблять свою справу, доводить і низка їх численних перемог та досягнень. Серед яких – вихід двох вікових груп до півфіналу обласних змагань «Шкіряний м’яч», зайняте 4 місце на Міжнародному турнірі в Литві, та величезна кількість призових місць на турнірах обласного та районного рівнів. Такими досягненнями варто пишатися. А головне те, що футболісти не збираються зупинятися на досягнутому, а роблять все для того, аби йти тільки вперед.
Тетяна ЛИТВИН
Вже вісім років він працює тренером-викладачем у спортивній школі, а до цього одинадцять років прививав дітям любов до спорту в сільських школах району.
– Учнем спортшколи я був ще з самого дитинства, мабуть, років з шести, - розповідає Олександр Кухаренко. – Тут мене навчали найкращі тренери, передавали свій досвід, ділилися знаннями. Саме тут я вперше чітко зрозумів, що у майбутньому хочу стати тренером. Далі пішов в університет на факультет фізичного виховання, а здобувши омріяну освіту, спершу працював у декількох сільських школах.
Коли мені запропонували стати тренером Сновської ДЮСШ, я погодився одразу, не думаючи. Бо ж це – мрія дитинства.
Зараз Олександр тренує команди трьох різних вікових груп – 16 учнів 2008-2009 років народження, 20 – 2006-2007 р.н та 18 учнів 2012 року народження. Наймолодшу групу набрав порівняно нещодавно, близько трьох місяців. Запитую, з якими працювати простіше: молодшими чи старшими?
– Зі старшими набагато легше. Це тому, що за 6 років ми вже звикли одне до одного, знаємо про плюси та мінуси кожного.
Деякі складнощі з наймолодшою групою виникають лише через те, що вони ще не зовсім звикли до шкільних занять, до графіків тренувань та режимів, проте навіть за такий короткий час позитивні зрушення вже є. Учні з кожним днем стають більш серйозними та вимогливими до себе.
– Сновськ – невелике місто. Як Ви залучаєте таку велику кількість дітей відвідувати спортивну школу?
– Дійсно, можна впевнено сказати, що у місті багато школярів, які люблять спорт. Одні приходять, аби тримати себе у формі, інші – бо не уявляють свого життя без нього. У нашій школі кожна дитина з року в рік лише розкривається. Футбол дуже зближує їх, робить впевненішими у собі, сильнішими та витривалішими.
– Що особливого на Ваших тренуваннях?
– Найголовніше – індивідуальний підхід до кожної дитини. З кожним потрібно розмовляти та приділяти свою увагу, не бути осторонь їх життя. А ще варто завжди дотримувати свого слова, діти відчувають, коли їм кажуть неправду та лукавлять.
Обов’язково кожне тренування має відрізнятися одне від одного, бути різноманітним. Приміром, з наймолодшою групою вони завжди проходять у ігровій формі, адже дітям має бути цікаво на заняттях.
– Можливо, є і якісь заохочення для вихованців?
– Щороку ми разом на декілька днів ходимо в похід. Ночуємо в наметах, самі готуємо їжу, граємо в ігри. Такі походи завжди дуже зближують. Під час неформального спілкування діти стають відкритішими.
– Звідки Ви протягом років черпаєте сили і натхнення, аби тренувати дітей?
– Футбол – це моє життя. Я впевнений, коли тренер любить спорт і футбол зокрема, то і його вихованці, відчуваючи це, полюблять його так само. Саме зі спорту та спілкування з дітьми я і черпаю натхнення.
Дійсно, те, що тренери і вихованці ДЮСШ люблять свою справу, доводить і низка їх численних перемог та досягнень. Серед яких – вихід двох вікових груп до півфіналу обласних змагань «Шкіряний м’яч», зайняте 4 місце на Міжнародному турнірі в Литві, та величезна кількість призових місць на турнірах обласного та районного рівнів. Такими досягненнями варто пишатися. А головне те, що футболісти не збираються зупинятися на досягнутому, а роблять все для того, аби йти тільки вперед.
Тетяна ЛИТВИН
Комментариев нет:
Отправить комментарий