Для Карини та Артема їхній тато – найкращий у світі. Вже 4 роки вони живуть з ним, без мами, яка їх покинула і навіть не цікавиться долею своїх дітей.
Приємний у спілкуванні, з натрудженими руками, позитивний, з почуттям гумору, щирий, усміхнений. Таким ми побачили Едуарда Холявка, завітавши у Камку, де він живе зі своїми дітьми. Цей молодий 33-річний чоловік виховує доньку і сина після того, як дружині Вікторії заманулося покинути сім`ю. Сталося це у 2014 році. Тоді чоловік не розгубився, залишившись з малими дітками. Про те, щоб віддати їх на виховання в дитбудинок чи інтернат, і мови не було. Його мама (живе у Сновську) теж підтримала і допомагає ростити онуків, а бабусю по материній лінії діти не бачили давно. Нині Карина вже у 3-му, а Артем у 2-му класі. Односельці розповідають, що діти Едуарда виховані й завжди акуратні, дуже люблять свого тата.
Розпочинати розмову про маму-зозулю було не дуже зручно.
– Та питайте! Вже час минув, я спокійно на це реагую, - сказав чоловік.
Одружилися вони з Вікою, жили ніби не погано, але згодом вона почала зникати на кілька днів з дому. Потім поверталася. За її відсутності Едуард і за дітьми дивився, і корів доїв, і їсти готував... Але після чергової довготривалої «втечі» не витримав і вирішив все ж таки позбавити її материнських прав. Суд пішов йому назустріч.
Додамо, що горе-мама на судове засідання навіть не з’явилася. Вікторія родом зі Смичина, що на Городнянщині. Своїми дітьми більше не цікавиться. А от її молодша сестра Галина Горелько (на фото) приїжджала до племінників постійно. А згодом, після навчання у вузі, і взагалі оселилася в Камці в родині Едуарда. Галина вчить уроки з дітьми, возить їх на різні екскурсії, концерти та в цирк, якщо треба – то і в лікарню, купує одяг та шкільне приладдя. І, звичайно, вона господарює в будинку й на городі, а також дає лад разом з Едуардом великому домашньому господарству, за рахунок якого всі разом живуть. А це 5 корів, кінь, свині, птиця, десь два гектари орної землі, а ще сінокіс. Діти, підрісши, залюбки разом з тіткою і татом пасуть корів, гребуть сіно. А за свою роботу отримують винагороду, так заведено в сім`ї.
Карина і Артем ростуть не обділені батьківською увагою і ласкою. Едуард трудиться з Галиною, щоб було чим нагодувати дітей, вдягти не гірше однолітків. А ще тато підключив вдома Інтернет, ніколи не шкодує коштів на розвиваючі ігри та конструктори дітям. Син більш серйозний, гарно вчиться, має математичні здібності, відповідальний. Донька менш посидюча, активна, швидка, мабуть, майбутня спортсменка, проситься виступати і на концертах у клубі, як тьотя Галина.
У день, коли ми спілкувалися з Едуардом, діти були на уроках у Петрівському НВК. Школи в Камці давно нема.
– Дуже прикро, що син і донька хочуть залишитися на заняттях гуртків, але шкільний автобус їх не чекає і одразу після уроків везе додому, - бідкається тато. – А в мене, на жаль, нема можливості забирати дітей пізніше чи возити їх до Сновська. Дякую Галині, що хоч вона дітям світ показує.
Сам Едуард не схожий на сільського трударя, а скоріше на інтелігентного програміста. Проте він вищих навчальних закладів ніколи не закінчував і весь час, без вихідних, трудиться на землі. Мати, яка покинула дітей, аліменти не платить і не питає, скільки батько витрачає на сина й доньку. А ціни в магазинах кусаються. До того ж і соціальну допомогу одного разу батько півроку не отримував. Пояснили, що доходи були великі. А які ті доходи в селі?
– Знаєте, а я вже звик до щоденної сільської праці, - каже чоловік. – Навіть задоволення від неї почав отримувати. Хоч саме через роботу нікуди не можу поїхати з дому.
На запитання про найзаповітнішу мрію Едуарда на даний час, супер-тато відповів просто: «Хочу, щоб мої діти мали можливість щороку відпочивати на морі».
Лариса МАРТИНЕНКО Фото з сімейного архіву героїв статті
Приємний у спілкуванні, з натрудженими руками, позитивний, з почуттям гумору, щирий, усміхнений. Таким ми побачили Едуарда Холявка, завітавши у Камку, де він живе зі своїми дітьми. Цей молодий 33-річний чоловік виховує доньку і сина після того, як дружині Вікторії заманулося покинути сім`ю. Сталося це у 2014 році. Тоді чоловік не розгубився, залишившись з малими дітками. Про те, щоб віддати їх на виховання в дитбудинок чи інтернат, і мови не було. Його мама (живе у Сновську) теж підтримала і допомагає ростити онуків, а бабусю по материній лінії діти не бачили давно. Нині Карина вже у 3-му, а Артем у 2-му класі. Односельці розповідають, що діти Едуарда виховані й завжди акуратні, дуже люблять свого тата.
Розпочинати розмову про маму-зозулю було не дуже зручно.
– Та питайте! Вже час минув, я спокійно на це реагую, - сказав чоловік.
Одружилися вони з Вікою, жили ніби не погано, але згодом вона почала зникати на кілька днів з дому. Потім поверталася. За її відсутності Едуард і за дітьми дивився, і корів доїв, і їсти готував... Але після чергової довготривалої «втечі» не витримав і вирішив все ж таки позбавити її материнських прав. Суд пішов йому назустріч.
Додамо, що горе-мама на судове засідання навіть не з’явилася. Вікторія родом зі Смичина, що на Городнянщині. Своїми дітьми більше не цікавиться. А от її молодша сестра Галина Горелько (на фото) приїжджала до племінників постійно. А згодом, після навчання у вузі, і взагалі оселилася в Камці в родині Едуарда. Галина вчить уроки з дітьми, возить їх на різні екскурсії, концерти та в цирк, якщо треба – то і в лікарню, купує одяг та шкільне приладдя. І, звичайно, вона господарює в будинку й на городі, а також дає лад разом з Едуардом великому домашньому господарству, за рахунок якого всі разом живуть. А це 5 корів, кінь, свині, птиця, десь два гектари орної землі, а ще сінокіс. Діти, підрісши, залюбки разом з тіткою і татом пасуть корів, гребуть сіно. А за свою роботу отримують винагороду, так заведено в сім`ї.
Карина і Артем ростуть не обділені батьківською увагою і ласкою. Едуард трудиться з Галиною, щоб було чим нагодувати дітей, вдягти не гірше однолітків. А ще тато підключив вдома Інтернет, ніколи не шкодує коштів на розвиваючі ігри та конструктори дітям. Син більш серйозний, гарно вчиться, має математичні здібності, відповідальний. Донька менш посидюча, активна, швидка, мабуть, майбутня спортсменка, проситься виступати і на концертах у клубі, як тьотя Галина.
У день, коли ми спілкувалися з Едуардом, діти були на уроках у Петрівському НВК. Школи в Камці давно нема.
– Дуже прикро, що син і донька хочуть залишитися на заняттях гуртків, але шкільний автобус їх не чекає і одразу після уроків везе додому, - бідкається тато. – А в мене, на жаль, нема можливості забирати дітей пізніше чи возити їх до Сновська. Дякую Галині, що хоч вона дітям світ показує.
Сам Едуард не схожий на сільського трударя, а скоріше на інтелігентного програміста. Проте він вищих навчальних закладів ніколи не закінчував і весь час, без вихідних, трудиться на землі. Мати, яка покинула дітей, аліменти не платить і не питає, скільки батько витрачає на сина й доньку. А ціни в магазинах кусаються. До того ж і соціальну допомогу одного разу батько півроку не отримував. Пояснили, що доходи були великі. А які ті доходи в селі?
– Знаєте, а я вже звик до щоденної сільської праці, - каже чоловік. – Навіть задоволення від неї почав отримувати. Хоч саме через роботу нікуди не можу поїхати з дому.
На запитання про найзаповітнішу мрію Едуарда на даний час, супер-тато відповів просто: «Хочу, щоб мої діти мали можливість щороку відпочивати на морі».
Лариса МАРТИНЕНКО Фото з сімейного архіву героїв статті
Комментариев нет:
Отправить комментарий