У центральній районній бібліотеці відбулася презентація нової книги нашого земляка Миколи Бурдюга під назвою «Служити людям». Це вже не перше видання автора. У збірку ввійшли 17 окремих розповідей з його адвокатської практики. Написані вони легко й просто. Читаючи книгу, замислюєшся про цінність і непередбачуваність життя, про те, як один випадок може змінити долю людини, коли злочинець стає жертвою, і навпаки.
Микола Микитович – син колгоспника, і каже, що мав би бути теж хліборобом. Але йому хотілося, як і більшості юнаків на той час, стати військовим офіцером, це було престижно. Після закінчення Київського університету ім.Т.Г.Шевченка (правознавство) вирішив працювати за фахом. Працював на посаді оперативника, заступника начальника Бахмацького райвідділу міліції та очолював Щорський. Після 34 років роботи в міліції вирішив зайнятися адвокатською практикою.
– Коли прийшов у юридичну консультацію після оперативної роботи, то почувався чужим серед своїх, - ділиться враженнями Микола Микитович. – Пам’ятаю перше робоче чергування на посаді адвоката. Прийшла жіночка за правовою допомогою, але від моїх послуг відмовилася, бо знала мене як міліціонера. Та згодом все налаштувалося. І пропрацював я в юридичній консультації аж 32 роки.
Автор книги розповів, що йому подобалося розбирати кримінальні справи, цивільні (зокрема, про спадщину) та встановлювати факти, що мають юридичне значення. Хоча доводилося працювати над різними.
– Ця книга про людські долі, про моїх колег, про справи, які довелося розглядати, про причини та умови, які приводять людей до правосуддя. Є в ній і епізоди з мого життя і життя моєї родини, - розповідає Микола Бурдюг. – Попередня назва її мала бути «Спогади адвоката», але мої редактори порекомендували замінити її. Так народилася книга «Служити людям». Дякую долі, що мені легко працювалося і з суддями, і з прокурорами, і з адвокатами. Робота була цікава, і чи не кожну справу я пропускав через своє серце. Але доводилося зустрічатися із підлістю, бути ошуканим.
Він зачитав уривки з книги, чим заінтригував багатьох присутніх.
Привітати автора з виходом у світ нової книги завітали очільник адвокатської служби Микола Мотяш, від імені працівників суду - Раїса Федченко, яка присвятила Миколі Бурдюгу віршовані рядки. Дружні побажання прозвучали від Івана Зуба. Творчої наснаги і вдячних читачів побажала директор ЦБС Ніна Мокросноп.
Серед присутніх на презентації був і колишній голова райради Михайло Яковець.
– Михайле Івановичу, - звернувся автор книги до нього. – Свого часу Ви запрошували мене на роботу юристом в районну раду. Вибачте, що я тоді не пристав на пропозицію. Бо, напевно, б моя доля склалася інакше. Не довелося б мені розглядати стільки цікавих справ і не було б тоді сьогоднішньої збірки.
Книгу «Служити людям», як і попередні видання «Спогади оперативника», «Візерунки долі», «Книга мого роду», Микола Бурдюг подарував бібліотеці. Тож її може взяти кожен бажаючий. Автор згодом планує зустрітися з читачами і почути відгуки на свою збірку.
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора
Уривки з книги
«…Це вже тепер, коли залишився один без дружини, кожний раз, коли повертаюся додому з роботи чи з відрядження, думкою запитую себе:
– Куди спішити? Не гони авто. Все рівно тебе вдома ніхто не чекає.
І щемно якось на душі... Адже було так в молоді роки, що впродовж діб не бував дома, а вона чекала мене, виглядаючи у вікно. Розуміння цього приходить пізніше, коли ми стаємо старшими, мудрішими і цінуємо те, що втрачаємо».
«Нові Млини, що на Сновщині, були відділенням колгоспу «Шлях Леніна» і спеціалізувались на зернових і технічних культурах, а також на вирощуванні і відгодівлі свиней. Була свиноферма. Працювали колгоспники, яких величали тваринниками.
Не часто мені доводилося там бувати, але кожний мій приїзд приносив насолоду. Це село здавалось мені раєм. Бо виріс без річки…
…Але я тобі, мій шановний читачу, хочу розповісти про те, що і у «тихій гавані» можуть траплятися випадки, які можуть сколихнути не тільки село, але і район».
Микола Микитович – син колгоспника, і каже, що мав би бути теж хліборобом. Але йому хотілося, як і більшості юнаків на той час, стати військовим офіцером, це було престижно. Після закінчення Київського університету ім.Т.Г.Шевченка (правознавство) вирішив працювати за фахом. Працював на посаді оперативника, заступника начальника Бахмацького райвідділу міліції та очолював Щорський. Після 34 років роботи в міліції вирішив зайнятися адвокатською практикою.
– Коли прийшов у юридичну консультацію після оперативної роботи, то почувався чужим серед своїх, - ділиться враженнями Микола Микитович. – Пам’ятаю перше робоче чергування на посаді адвоката. Прийшла жіночка за правовою допомогою, але від моїх послуг відмовилася, бо знала мене як міліціонера. Та згодом все налаштувалося. І пропрацював я в юридичній консультації аж 32 роки.
Автор книги розповів, що йому подобалося розбирати кримінальні справи, цивільні (зокрема, про спадщину) та встановлювати факти, що мають юридичне значення. Хоча доводилося працювати над різними.
– Ця книга про людські долі, про моїх колег, про справи, які довелося розглядати, про причини та умови, які приводять людей до правосуддя. Є в ній і епізоди з мого життя і життя моєї родини, - розповідає Микола Бурдюг. – Попередня назва її мала бути «Спогади адвоката», але мої редактори порекомендували замінити її. Так народилася книга «Служити людям». Дякую долі, що мені легко працювалося і з суддями, і з прокурорами, і з адвокатами. Робота була цікава, і чи не кожну справу я пропускав через своє серце. Але доводилося зустрічатися із підлістю, бути ошуканим.
Він зачитав уривки з книги, чим заінтригував багатьох присутніх.
Привітати автора з виходом у світ нової книги завітали очільник адвокатської служби Микола Мотяш, від імені працівників суду - Раїса Федченко, яка присвятила Миколі Бурдюгу віршовані рядки. Дружні побажання прозвучали від Івана Зуба. Творчої наснаги і вдячних читачів побажала директор ЦБС Ніна Мокросноп.
Серед присутніх на презентації був і колишній голова райради Михайло Яковець.
– Михайле Івановичу, - звернувся автор книги до нього. – Свого часу Ви запрошували мене на роботу юристом в районну раду. Вибачте, що я тоді не пристав на пропозицію. Бо, напевно, б моя доля склалася інакше. Не довелося б мені розглядати стільки цікавих справ і не було б тоді сьогоднішньої збірки.
Книгу «Служити людям», як і попередні видання «Спогади оперативника», «Візерунки долі», «Книга мого роду», Микола Бурдюг подарував бібліотеці. Тож її може взяти кожен бажаючий. Автор згодом планує зустрітися з читачами і почути відгуки на свою збірку.
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора
Уривки з книги
«…Це вже тепер, коли залишився один без дружини, кожний раз, коли повертаюся додому з роботи чи з відрядження, думкою запитую себе:
– Куди спішити? Не гони авто. Все рівно тебе вдома ніхто не чекає.
І щемно якось на душі... Адже було так в молоді роки, що впродовж діб не бував дома, а вона чекала мене, виглядаючи у вікно. Розуміння цього приходить пізніше, коли ми стаємо старшими, мудрішими і цінуємо те, що втрачаємо».
«Нові Млини, що на Сновщині, були відділенням колгоспу «Шлях Леніна» і спеціалізувались на зернових і технічних культурах, а також на вирощуванні і відгодівлі свиней. Була свиноферма. Працювали колгоспники, яких величали тваринниками.
Не часто мені доводилося там бувати, але кожний мій приїзд приносив насолоду. Це село здавалось мені раєм. Бо виріс без річки…
…Але я тобі, мій шановний читачу, хочу розповісти про те, що і у «тихій гавані» можуть траплятися випадки, які можуть сколихнути не тільки село, але і район».
Комментариев нет:
Отправить комментарий