пятница, 14 декабря 2018 г.

Поля знову обробляються. А от дорога до села не витримує критики

Живуть у Єліному, майже на кордоні з Російською Федерацією, люди зі своїми проблемами і радощами, як і в інших віддалених від райцентру селах Сновщини. Виробничого підприємства чи тваринницької ферми тут нема, тож ті, хто не пенсійного віку, виживають як можуть.



– Оголошений воєнний стан на наше життя особливо не вплинув, та й настроїв сепаратистських у селі ніколи не було, - запевняє  в.о. старости сіл Єліне, Млинок, Безуглівка та Мостки Леонід МОРОЗ.  – У нас постійно перебувають прикордонники відділу прикордонної служби «Гута Студенецька», а ми проводимо роз’яснювальну роботу серед населення щодо попередження про підозрілих осіб у селах. Працює в Єліному 2 магазини, фельдшерський пункт, Будинок культури, ММК «Лісоград». На зиму всі заклади забезпечені дровами. Не встигли зробити нам обіцяне освітлення вулиць, хоча проект у міськраді вже виготовлено. Приємно, що наші сільськогосподарські землі нарешті знову обробляються. Їх взяв в оренду  В.І.Жолобецький (він став і спонсором всіх заходів у селі)  і вже за 2018 рік повністю розрахувався за паї з розрахунку 6% від нормативної грошової оцінки землі. Хто отримав грошима, а хто, за бажанням, - зерном. Правда, платня не дуже висока, бо і паї невеликі (від 1,3 до 1,8 га), і оцінені наші  єлінські піски дуже низько, в порівнянні з чорноземами.
Призвичаїлися єлінці і до роботи пересувного поштового відділення, яке заїжджає в село по п’ятницях. Розташовуються поштовики в приміщенні сільради, де приймають платежі, оформлюють передплату людям. Тим, хто не може дістатися центру села, пошту та пенсію привозять додому. 
Головна ж проблема єлінців – це розбиті дороги і відсутність рейсового сполучення зі Сновськом. Жоден автобус у село не ходить і дістатися в лікарню, пенсійний фонд, центр зайнятості чи на навчання студентам нічим, окрім таксі. Це дуже дорого і не кожен може собі дозволити таку поїздку. Тоді домовляються по четверо, щоб найняти легковий автомобіль і доїхати до райцентру.
– Ми просили, щоб до нас хоч 4 рази на місяць їздила б маршрутка - у неділю і в п’ятницю, - бідкається в.о. старости.  - Але на засідання виконкому міської ради жоден перевізник не з’явився, бо цей маршрут для них не вигідний.
Дожилися, надворі ХХІ століття! А люди кинуті напризволяще – ні доріг нормальних, ні рейсового автобуса. Ніхто не чистить і не підсипає траси до Єліного. (Ми самі їхали до села зі швидкістю не більше ніж 40 км/год.)
 – Я щойно перед вашим приїздом телефонував у Чернігівоблавтодор, - каже Леонід Михайлович.  – І так щоденно. Але мені відповідають – не виділяються кошти їм на пальне, щоб дороги до ладу привести. Нема їх ні влітку на ремонт, ні взимку на розчистку від снігу… Гроші мають іти з держбюджету, бо наша дорога державного значення. Добре, що хоч по самому селу В.І.Жолобецький  дороги тепер розчищає після того, як в оренду землі у нас узяв.
Батьки ж 17 учнів та 4 дошкільнят часом бояться таким автошляхом відправляти дітей у школу до Тур`ї. Слизько, вибоїни та ще й автобус холодний.
Але впадати у депресію люди не збираються, і правильно роблять. Обов’язково влаштовують концерти чи гуляння в селі з нагоди різних свят. Наразі готуються до новорічних. Приємно, що завжди допомагає в цьому міська рада, депутат В.Фориш, ПП  Мороз, С.Коротиш. Влітку, хто не лінується і ще при здоров`ї, заробляють на грибах та ягодах, яких повно в навколишніх лісах,  заготовляють сіно для худоби, збирають для себе з городів  урожай, щоб було з чим зимувати.  Так і живуть.
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора

Комментариев нет:

Отправить комментарий