На перше свято з циклу новорічних запросив у гості історичний музей у Сновську (директор Валентина Москаленко). Проводити зустрічі майстринь за чашкою чаю саме на Катерини – 7 грудня - стає доброю традицією закладу.
Марина Савостенко (у центрі) розповідає про свої вироби Олі Довбиш та Валентині Москаленко.
Великомученицю Катерину називають берегинею жіночої долі. У цей день дівчата завжди ворожили, намагаючись вгадати, хто буде їхніми судженими. Катерина є покровителькою майстринь, особливо вишивальниць. Ось чому вважається, що вдалу і щасливу долю можна приворожити завдяки вишивці. Треба лише дівчині в цей день причепуритися: одягти сорочку, власноруч вишиту, плахту чи спідницю, підв’язану тканим вишитим золотом поясом, у коси заплести червоні та золоті стрічки, а ще взути чобітки на підборах.
Приємно, що в сучасне життя знову повертається актуальність вишивки. Саме про це і говорили на зустрічі в історичному музеї, де зібралися жінки різних професій і різних захоплень.
Літературу про вишивку представила присутнім директор ЦБС Ніна Мокросноп. Зберігач фондів музею Наталія Шенько розповіла про українську традицію застеляти ліжко по низу прикрашеним простирадлом - підзорником, який спеціально вибивали або вишивали. (До речі, розповідь Наталії Іванівни надихнула одну з учасниць зустрічі. Вона знайшла серед речей, що зберігалися вдома, підзорник і принесла його в дарунок музею).
Співробітник музею Раїса Сотнікова представила виставку вишитих картин 50-60-х років минулого століття своєї мами та мами прибиральниці музею Ніни Роговенко. «Я виросла з цими Альонушками, котиками, вазами, букетами, - каже Раїса Іванівна. – Згадайте, вони колись були у кожного в сільській хатині, а тепер стали історією». А місцева художниця Ганна Куценко доповнила: «Я і малювати розпочала колись завдяки вишитим картинам, які висіли вдома на стіні».
Тож якщо в когось на горищі є такі картини чи інші старовинні предмети – принесіть їх до музею, тут вони стануть безцінними експонатами.
Майстрині Сновщини, які прийшли на зустріч, показали і свої роботи. Оля Довбиш зараз виготовляє новорічне мило у формі сніжинок, ялинок тощо. А ще вона робить для жінок прикраси-медальйони з дрібненькою французькою вишивкою. Марина Савостенко показала вишиті власноруч подушки та обереги. Каже, що їх замовили уже в багатьох країнах світу. А ще майстриня загорілася останнім часом мистецтвом декупажу. На звичайні диски, що використовуємо для запису інформації з комп’ютерів, вона накладає паперові серветки з цікавим малюнком і лакує їх. Виходить чудовий сувенір на згадку.
Святковий вечір на Катерини у музеї промайнув у дружні й теплій атмосфері. І хоч в наш час без Інтернету ніяк (там майстрині шукають свої ідеї і переглядають відео-уроки й мастер-класи), та всі переконалися, що спілкуватися наживо у колі однодумців завжди набагато приємніше. Тож до нових зустрічей!
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора
Великомученицю Катерину називають берегинею жіночої долі. У цей день дівчата завжди ворожили, намагаючись вгадати, хто буде їхніми судженими. Катерина є покровителькою майстринь, особливо вишивальниць. Ось чому вважається, що вдалу і щасливу долю можна приворожити завдяки вишивці. Треба лише дівчині в цей день причепуритися: одягти сорочку, власноруч вишиту, плахту чи спідницю, підв’язану тканим вишитим золотом поясом, у коси заплести червоні та золоті стрічки, а ще взути чобітки на підборах.
Приємно, що в сучасне життя знову повертається актуальність вишивки. Саме про це і говорили на зустрічі в історичному музеї, де зібралися жінки різних професій і різних захоплень.
Літературу про вишивку представила присутнім директор ЦБС Ніна Мокросноп. Зберігач фондів музею Наталія Шенько розповіла про українську традицію застеляти ліжко по низу прикрашеним простирадлом - підзорником, який спеціально вибивали або вишивали. (До речі, розповідь Наталії Іванівни надихнула одну з учасниць зустрічі. Вона знайшла серед речей, що зберігалися вдома, підзорник і принесла його в дарунок музею).
Співробітник музею Раїса Сотнікова представила виставку вишитих картин 50-60-х років минулого століття своєї мами та мами прибиральниці музею Ніни Роговенко. «Я виросла з цими Альонушками, котиками, вазами, букетами, - каже Раїса Іванівна. – Згадайте, вони колись були у кожного в сільській хатині, а тепер стали історією». А місцева художниця Ганна Куценко доповнила: «Я і малювати розпочала колись завдяки вишитим картинам, які висіли вдома на стіні».
Тож якщо в когось на горищі є такі картини чи інші старовинні предмети – принесіть їх до музею, тут вони стануть безцінними експонатами.
Майстрині Сновщини, які прийшли на зустріч, показали і свої роботи. Оля Довбиш зараз виготовляє новорічне мило у формі сніжинок, ялинок тощо. А ще вона робить для жінок прикраси-медальйони з дрібненькою французькою вишивкою. Марина Савостенко показала вишиті власноруч подушки та обереги. Каже, що їх замовили уже в багатьох країнах світу. А ще майстриня загорілася останнім часом мистецтвом декупажу. На звичайні диски, що використовуємо для запису інформації з комп’ютерів, вона накладає паперові серветки з цікавим малюнком і лакує їх. Виходить чудовий сувенір на згадку.
Святковий вечір на Катерини у музеї промайнув у дружні й теплій атмосфері. І хоч в наш час без Інтернету ніяк (там майстрині шукають свої ідеї і переглядають відео-уроки й мастер-класи), та всі переконалися, що спілкуватися наживо у колі однодумців завжди набагато приємніше. Тож до нових зустрічей!
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий