четверг, 24 октября 2019 г.

Село без зв’язку… Як вирішити проблему?

Одними із перших, хто трапився нашій рейдовій бригаді на шляху до Низківки, були Олена Пологієнко, Ганна Алексюк, Лариса Руденко й Віктор Колотуша.



Люди  стояли поблизу магазину й  вели мову  про своє життя,  обговорювали свіжі політичні новини, наболілі проблеми. Як виявилося, найголовнішою з них – відсутність телефонного зв’язку. Раніше  київстарівські номери були доступними для рідних і знайомих, а тепер навіть отака невибагливість зійшла нанівець. Почути в слухавці потрібний голос стало не те, що розкішшю – дивом. Бо там замість «Привіт!» звучить тріск, шум або йдуть короткі уривчасті сигнали.
Проблему сільчан добре знає виконуюча обов’язки старости Людмила Гордієнко. Досвідчена, вміла, куди тільки не зверталася за коментарями і вимогами зрушити питання з місця. Від операторів  Київстару й Водафону у відповідь надійшли відмовки, без  конкретики і запевнення їх  вирішити.
– Однак, зупинятися у зверненнях до відповідних інстанцій я не буду. Є ще депутати високі, засоби масової інформації, –  наголосила Л.М. Гордієнко.
Що тут казати?  Солідарні повністю і схильні вірити не у занепад буття, а в його добрі перспективи…
Приміром, у автобус, що міг би курсувати у напрямку  до Сновська  й Чернігова, ремонт доріг. До речі, до Рудої, як побачили, дійсно важко доїхати. Одні вибоїни!
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора

Комментариев нет:

Отправить комментарий