Педагог – почувши це слово, в уяві кожного зринає образ його першого вчителя, який залишив свій слід у душі за роки навчання у школі. Для мене – це людина, яку (без перебільшення) знаю все своє життя – Олена Іванівна Буштрук.
Варшава, 2018. Проект «Сватка». Олена Іванівна представляє Сновську гімназію польським вчителям.
Хоча вона не була моїм шкільним вчителем, але завжди допомагала порадою, не тільки як найкраща подруга моєї мами, а й як педагог, сестра, порадниця.
Олена Іванівна – педагог з великої літери. Вчитель-методист вищої категорії, викладає англійську мову у гімназії. На інтерв’ю погодилася не одразу, аргументуючи браком вільного часу, та і взагалі не любить підвищену увагу до себе.
Все ж вдалося її вмовити. Чекаючи на перерву у коридорі, я побачила на власні очі, як проходить урок. Учні переглядали фільм англійською мовою, звісно, Олена Іванівна давала коментар та пояснювала незрозумілі місця. Пролунав дзвоник, але учні не спішили йти з класу, а намагалися отримати відповідь, куди ж все-таки поділись якісь «анасасі». Олена Іванівна прямої відповіді не дає: «Якщо вам справді цікаво, знайдіть відповідь в Інтернеті, і завтра розкажете на уроці».
Логічно, що в мене також постало питання про те, чому ж дітям не дали відповідь на запитання, адже обов’язок вчителя – усувати прогалини в знаннях учнів. На що отримала таку відповідь: «Коли учням відповідь дають не вчителі, а вони шукають її самостійно, тоді інформація засвоюється краще, а сам процес пошуку розвиває в дітей багато корисних навичок».
Вирішивши вдома спитати Гугл про тих таємничих «анасасі», вітаю Олену Іванівну з прийдешнім святом та запитую, скільки років вона в професії, на що з посмішкою отримую відповідь – «досить досвідчений вчитель».
А досвід справді значний. Це і участь у міжнародних конференціях, різноманітних конкурсних програмах, стажування в Америці. «Учитель року-2009» – одна із небагатьох перемог на професійній ниві.
– Чи хвилюється вчитель із таким багажем знань та практик перед відкритими уроками? Чи пам’ятаєте Ви своє перше таке заняття?
– Я не пам’ятаю перше, але пам’ятаю найскладніше. Конкурс «Учитель року», який тривав три дні у Чернігові. Відібрали 5 кращих вчителів англійської мови з області. Одним з конкурсних завдань було провести урок у незнайомому класі. Як зараз пам’ятаю: клас 7-Д.Тема «Книжки». Для підготовки з собою була тільки ручка , дали підручник і... ніч попереду. Інтернет тоді для мене був лише у Чернігові на поштамті. За вечір треба підготувати відкритий урок для класу, який мала побачити вперше. Про рівень знань учнів могла лише здогадуватися (клас «Д» - зрозуміло, що рівень буде відрізнятись від класу «А» із поглибленим вивченням мови). Та ще й комісія з викладачів інституту післядипломної практики оцінюватиме твою майстерність. Ото було хвилювання! Але то лише квіточки. В рамках цього ж конкурсу домашнім завданням було підготувати фрагмент уроку на 15 хвилин. Розуміла, що треба чимось вірізнитись від своїх колег. Тему обрала «Проблема сміття». Запам’яталися вирази облич комісії в перші хвилини, коли я почала розкидати сміття по класу. Так… Значить, не промахнулась з темою. 15 хвилин фрагменту уроку, які я підготувала вдома, підходять до логічного кінця, я подумки вже полегшено видихаю... А комісія каже: «Продовжуйте!» Такого експромту у мене в житті не було!!! Нічого, викрутилася. Так що після того конкурсу я вже ніяких відкритих уроків не боюся. До речі, мабуть, сподобався мій «педагогічний гачок» комісії, бо колеги, які поверталися з курсів підвищення кваліфікації в наступні роки, розказували, що мій фрагмент уроку з розкиданням сміття демонструють як приклад вчителям, - розповідає Олена Буштрук.
Цілком зрозуміло виникає питання про інтернет-проекти, координатором яких є Олена Іванівна вже багато років.
– Дуже близька мені тема здорового способу життя та харчування. Сама багато чого знаю про це і хочу, щоб мої учні були здорові, тому намагаюся підбирати проекти так, щоб діти за допомогою англійської мови знаходили корисну і практичну інформацію. Так, в минулому році учні 6 (10) класу працювали в українсько-європейському проекті «Інтвінінг» - «Скажи «Так!» здоровому способу життя», в рамках якого пророщували спраутс, вивчали їх користь для людини, аналізували харчову цінність олій, які можна купити в місцевих магазинах, вчилися читати етикетки на продуктах, шукали ефективні шляхи боротьби зі стресом. Вважаю, що такі знання їм знадобляться в житті.
– Так, можливо, ваші учні і про ваш улюблений «синій йод» знають?
– Звісно. Користуватися цим не закликаю, але інформацією ділюся. Як казав Н. Ротшильд «Хто володіє інформацією, той володіє світом». Я вже приблизно 20 років лікуюся «синім йодом», а от що це і як готувати – Гугл вам на допомогу, - жартуючи, коментує Олена Іванівна.
Зі своїми учнями вона вимоглива і стримана. А їхні здобутки – найкращий показник професіоналізму. Перелічувати успіхи вихованців можна довго. Це і переможці конкурсів, і дипломи на олімпіадах, і учні , які також пішли по вчительській стежці викладати англійську мову.
– Дуже приємно, коли школярі підтверджують свою оцінку на ЗНО. Так, у минулому році учень гімназії Максим Самойленко, не займаючись з репетиторами, підтвердив свою оцінку з англійської мови на ЗНО в 10 балів (рівень Б2), а учениця 10 класу Дар’я Довгаль отримала диплом третього ступеня на ІІІ турі Всеукраїнської учнівської олімпіади з англійської мови.
Своїм колегам педагог з приводу свята побажала, крім здоров’я і сімейного затишку, щоб вогник душі не згасав з часом, завжди хотілося іти на роботу, молодим спеціалістам - не розчаруватись в професії. І, звісно, щоб у вчителів було завжди більше, ніж 3 гарні речі, як в тому анекдоті.
У вчителя запитують: «Ви можете назвати три найкращі речі у вашій професії?»
– Звісно, можу. Червень, липень, серпень.
Катерина ЗАПОРОЖЕЦЬ
Фото з архіву Олени Буштрук
Хоча вона не була моїм шкільним вчителем, але завжди допомагала порадою, не тільки як найкраща подруга моєї мами, а й як педагог, сестра, порадниця.
Олена Іванівна – педагог з великої літери. Вчитель-методист вищої категорії, викладає англійську мову у гімназії. На інтерв’ю погодилася не одразу, аргументуючи браком вільного часу, та і взагалі не любить підвищену увагу до себе.
Все ж вдалося її вмовити. Чекаючи на перерву у коридорі, я побачила на власні очі, як проходить урок. Учні переглядали фільм англійською мовою, звісно, Олена Іванівна давала коментар та пояснювала незрозумілі місця. Пролунав дзвоник, але учні не спішили йти з класу, а намагалися отримати відповідь, куди ж все-таки поділись якісь «анасасі». Олена Іванівна прямої відповіді не дає: «Якщо вам справді цікаво, знайдіть відповідь в Інтернеті, і завтра розкажете на уроці».
Логічно, що в мене також постало питання про те, чому ж дітям не дали відповідь на запитання, адже обов’язок вчителя – усувати прогалини в знаннях учнів. На що отримала таку відповідь: «Коли учням відповідь дають не вчителі, а вони шукають її самостійно, тоді інформація засвоюється краще, а сам процес пошуку розвиває в дітей багато корисних навичок».
Вирішивши вдома спитати Гугл про тих таємничих «анасасі», вітаю Олену Іванівну з прийдешнім святом та запитую, скільки років вона в професії, на що з посмішкою отримую відповідь – «досить досвідчений вчитель».
А досвід справді значний. Це і участь у міжнародних конференціях, різноманітних конкурсних програмах, стажування в Америці. «Учитель року-2009» – одна із небагатьох перемог на професійній ниві.
– Чи хвилюється вчитель із таким багажем знань та практик перед відкритими уроками? Чи пам’ятаєте Ви своє перше таке заняття?
– Я не пам’ятаю перше, але пам’ятаю найскладніше. Конкурс «Учитель року», який тривав три дні у Чернігові. Відібрали 5 кращих вчителів англійської мови з області. Одним з конкурсних завдань було провести урок у незнайомому класі. Як зараз пам’ятаю: клас 7-Д.Тема «Книжки». Для підготовки з собою була тільки ручка , дали підручник і... ніч попереду. Інтернет тоді для мене був лише у Чернігові на поштамті. За вечір треба підготувати відкритий урок для класу, який мала побачити вперше. Про рівень знань учнів могла лише здогадуватися (клас «Д» - зрозуміло, що рівень буде відрізнятись від класу «А» із поглибленим вивченням мови). Та ще й комісія з викладачів інституту післядипломної практики оцінюватиме твою майстерність. Ото було хвилювання! Але то лише квіточки. В рамках цього ж конкурсу домашнім завданням було підготувати фрагмент уроку на 15 хвилин. Розуміла, що треба чимось вірізнитись від своїх колег. Тему обрала «Проблема сміття». Запам’яталися вирази облич комісії в перші хвилини, коли я почала розкидати сміття по класу. Так… Значить, не промахнулась з темою. 15 хвилин фрагменту уроку, які я підготувала вдома, підходять до логічного кінця, я подумки вже полегшено видихаю... А комісія каже: «Продовжуйте!» Такого експромту у мене в житті не було!!! Нічого, викрутилася. Так що після того конкурсу я вже ніяких відкритих уроків не боюся. До речі, мабуть, сподобався мій «педагогічний гачок» комісії, бо колеги, які поверталися з курсів підвищення кваліфікації в наступні роки, розказували, що мій фрагмент уроку з розкиданням сміття демонструють як приклад вчителям, - розповідає Олена Буштрук.
Цілком зрозуміло виникає питання про інтернет-проекти, координатором яких є Олена Іванівна вже багато років.
– Дуже близька мені тема здорового способу життя та харчування. Сама багато чого знаю про це і хочу, щоб мої учні були здорові, тому намагаюся підбирати проекти так, щоб діти за допомогою англійської мови знаходили корисну і практичну інформацію. Так, в минулому році учні 6 (10) класу працювали в українсько-європейському проекті «Інтвінінг» - «Скажи «Так!» здоровому способу життя», в рамках якого пророщували спраутс, вивчали їх користь для людини, аналізували харчову цінність олій, які можна купити в місцевих магазинах, вчилися читати етикетки на продуктах, шукали ефективні шляхи боротьби зі стресом. Вважаю, що такі знання їм знадобляться в житті.
– Так, можливо, ваші учні і про ваш улюблений «синій йод» знають?
– Звісно. Користуватися цим не закликаю, але інформацією ділюся. Як казав Н. Ротшильд «Хто володіє інформацією, той володіє світом». Я вже приблизно 20 років лікуюся «синім йодом», а от що це і як готувати – Гугл вам на допомогу, - жартуючи, коментує Олена Іванівна.
Зі своїми учнями вона вимоглива і стримана. А їхні здобутки – найкращий показник професіоналізму. Перелічувати успіхи вихованців можна довго. Це і переможці конкурсів, і дипломи на олімпіадах, і учні , які також пішли по вчительській стежці викладати англійську мову.
– Дуже приємно, коли школярі підтверджують свою оцінку на ЗНО. Так, у минулому році учень гімназії Максим Самойленко, не займаючись з репетиторами, підтвердив свою оцінку з англійської мови на ЗНО в 10 балів (рівень Б2), а учениця 10 класу Дар’я Довгаль отримала диплом третього ступеня на ІІІ турі Всеукраїнської учнівської олімпіади з англійської мови.
Своїм колегам педагог з приводу свята побажала, крім здоров’я і сімейного затишку, щоб вогник душі не згасав з часом, завжди хотілося іти на роботу, молодим спеціалістам - не розчаруватись в професії. І, звісно, щоб у вчителів було завжди більше, ніж 3 гарні речі, як в тому анекдоті.
У вчителя запитують: «Ви можете назвати три найкращі речі у вашій професії?»
– Звісно, можу. Червень, липень, серпень.
Катерина ЗАПОРОЖЕЦЬ
Фото з архіву Олени Буштрук
Комментариев нет:
Отправить комментарий