Бібліотека – те місце, яке завжди асоціюється у нас зі спокоєм, тишею та умиротворенням. Якщо сучасні книгозбірні, переважно у великих містах, оснащені новітнім обладнанням, комп’ютерами, іншою технікою, дещо втрачають ці асоціації, то маленькі сільські – навпаки, немов би змушують повернутися у минувшину.
У Єліному книгозбірня розташована у великому приміщенні, яке, на жаль, взимку не опалюється. Бібліотекарю Людмилі Дрозд, яка трудиться тут вже понад п’ятнадцять років, з настанням холодів працювати все складніше, та і відвідувачів стає не так багато, як хотілося б.
Хоч за освітою жінка і вихователь дитячого садочка, про те, що після декрету пішла до книгозбірні не шкодує. Людмила Григорівна ще з дитинства обожнювала читати, тому в літературі надзвичайно обізнана. Це допомагає їй миттєво знайти потрібну книжку для читачів. А загалом, вона почуває себе тут, як риба у воді.
– Звичайно, за книжками чи періодикою частіше приходять люди середнього та старшого віку. Тим, кому пересуватися важко, або й не можливо, я приношу необхідну літературу додому. Діти ж влітку заходять дуже рідко, а ось з настанням навчального року забігають частіше. Щоб зацікавлювати населення, стараюся робити цікаві викладки, виставки книжок. До речі, у нас діє акція «Подаруй бібліотеці книгу» і приємно, що люди відгукуються на неї, даруючи дуже хороші екземпляри. Разом із завідуючою клубом Наталією Фориш плануємо та проводимо різноманітні заходи - День села, Масляну тощо. Допомагають нам у цьому і небайдужі жителі села. Приміром, місцеві соловейки Світлана та Олександр Коротиші,- розповідає бібліотекар.
Чого дійсно не вистачає бібліотеці, то це ремонту. Старенький дах протікає, псуючи таким чином і підлогу приміщення, яке навіть не опалюється. Працювати в таких умовах досить складно, та Людмила Дрозд свою професію та роботу дуже любить і власними силами намагається створювати затишок у книгозбірні. І це їй стовідсотково вдається.
Тетяна ЛИТВИН, фото автора
У Єліному книгозбірня розташована у великому приміщенні, яке, на жаль, взимку не опалюється. Бібліотекарю Людмилі Дрозд, яка трудиться тут вже понад п’ятнадцять років, з настанням холодів працювати все складніше, та і відвідувачів стає не так багато, як хотілося б.
Хоч за освітою жінка і вихователь дитячого садочка, про те, що після декрету пішла до книгозбірні не шкодує. Людмила Григорівна ще з дитинства обожнювала читати, тому в літературі надзвичайно обізнана. Це допомагає їй миттєво знайти потрібну книжку для читачів. А загалом, вона почуває себе тут, як риба у воді.
– Звичайно, за книжками чи періодикою частіше приходять люди середнього та старшого віку. Тим, кому пересуватися важко, або й не можливо, я приношу необхідну літературу додому. Діти ж влітку заходять дуже рідко, а ось з настанням навчального року забігають частіше. Щоб зацікавлювати населення, стараюся робити цікаві викладки, виставки книжок. До речі, у нас діє акція «Подаруй бібліотеці книгу» і приємно, що люди відгукуються на неї, даруючи дуже хороші екземпляри. Разом із завідуючою клубом Наталією Фориш плануємо та проводимо різноманітні заходи - День села, Масляну тощо. Допомагають нам у цьому і небайдужі жителі села. Приміром, місцеві соловейки Світлана та Олександр Коротиші,- розповідає бібліотекар.
Чого дійсно не вистачає бібліотеці, то це ремонту. Старенький дах протікає, псуючи таким чином і підлогу приміщення, яке навіть не опалюється. Працювати в таких умовах досить складно, та Людмила Дрозд свою професію та роботу дуже любить і власними силами намагається створювати затишок у книгозбірні. І це їй стовідсотково вдається.
Тетяна ЛИТВИН, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий