З кожним роком все більше жителів не лише мегаполісів, а й маленьких містечок воліють проводити все більше свого часу на природі, з якої вони черпають натхнення та знаходять спокій. Саме тому дача в селі для більшості людей – місце, де можна відпочити душею від міської суєти, смакувати власноруч вирощені овочі та фрукти, та й загалом займатися тим, до чого раніше не доходили руки.
Єдине, що потрібно – знайти хорошу та красиву місцину, аби втілювати свої бажання та плани у реальність. Сновщина з усіма її красотами та надзвичайно гарними краєвидами ідеально підходить для цього.
Петро Ушатий зі своєю дружиною Раїсою Іванівною своє тихе гніздечко знайшли та звили у Займищі, на малій батьківщині чоловіка. Пані Раїса вже життя займалася юриспруденцією, а Петро Петрович присвятив себе медицині. Починав з дільничного терапевта, а вже через півроку займав посаду завідувача поліклініки.
Робота у сфері медицини потребує повної самовіддачі, адже саме від лікаря залежить людське здоров’я та життя. До кожного пацієнта Петро Ушатий ставився з повагою та усією відповідальністю. Навіть після виходу на пенсію з нього беруть приклад та рівняються чи не всі лікарі Сновщини, бо вважають Петра Петровича лікарем від Бога.
Не дивно, що після такого насиченого робочого періоду подружжю захотілося тиші та спокою. Хоч постійно вони і проживають у Сновську, та щоліта поспішають до Займища, аби відпочити там душею. А цього року вирішили затриматися і побути у селі якомога довше.
– Ми довго відбудовували батьківську хату, - розповідає господар, – робили ремонт, облагороджували двір, збудували у ньому альтанку, посадили город. Із дружиною все робили з любов’ю, вкладали душу у кожну деталь. У дворі посадили сад і вже цього року смакували власноруч вирощеними ягодами та фруктами. Обробляємо і город. Хоч літо і було спекотним, урожай у нас хороший, бо все поливали, не шкодуючи води. Ось дивіться, які вродили баклажани та помідори. Останні, до речі, я виростив із насіння, зібраного із помідорів минулого року.
Раїса Іванівна, у недалекому минулому відома у всій області суддя, і біля будинку, і у дворі створила справжній затишок та красу. Навіть наприкінці вересня там квітнуть різнобарвні квіти, радуючи око дбайливих господарів.
– Краєвиди тут фантастичні. Вранці, вийшовши на ґанок з чашечкою кави, можна милуватися річкою, яку добре видно і сидячи в альтанці. До речі, дружина щодня ходить умиватися туди, навіть коли надворі холоднішає. Люблю посидіти на березі з вудкою і я, насолоджуючись тишею, хоча затятим рибалкою себе не вважаю, – говорить Петро Петрович.
До речі, Петру Ушатому ще на початку дев’яностих дали звання Почесного жителя села Займище, яким він та його родина дуже пишається. Хоча по-своєму почесними можна вважати й це прекрасне подружжя загалом. І за ставлення до життя, за любов до рідного краю та неньки-України.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Єдине, що потрібно – знайти хорошу та красиву місцину, аби втілювати свої бажання та плани у реальність. Сновщина з усіма її красотами та надзвичайно гарними краєвидами ідеально підходить для цього.
Петро Ушатий зі своєю дружиною Раїсою Іванівною своє тихе гніздечко знайшли та звили у Займищі, на малій батьківщині чоловіка. Пані Раїса вже життя займалася юриспруденцією, а Петро Петрович присвятив себе медицині. Починав з дільничного терапевта, а вже через півроку займав посаду завідувача поліклініки.
Робота у сфері медицини потребує повної самовіддачі, адже саме від лікаря залежить людське здоров’я та життя. До кожного пацієнта Петро Ушатий ставився з повагою та усією відповідальністю. Навіть після виходу на пенсію з нього беруть приклад та рівняються чи не всі лікарі Сновщини, бо вважають Петра Петровича лікарем від Бога.
Не дивно, що після такого насиченого робочого періоду подружжю захотілося тиші та спокою. Хоч постійно вони і проживають у Сновську, та щоліта поспішають до Займища, аби відпочити там душею. А цього року вирішили затриматися і побути у селі якомога довше.
– Ми довго відбудовували батьківську хату, - розповідає господар, – робили ремонт, облагороджували двір, збудували у ньому альтанку, посадили город. Із дружиною все робили з любов’ю, вкладали душу у кожну деталь. У дворі посадили сад і вже цього року смакували власноруч вирощеними ягодами та фруктами. Обробляємо і город. Хоч літо і було спекотним, урожай у нас хороший, бо все поливали, не шкодуючи води. Ось дивіться, які вродили баклажани та помідори. Останні, до речі, я виростив із насіння, зібраного із помідорів минулого року.
Раїса Іванівна, у недалекому минулому відома у всій області суддя, і біля будинку, і у дворі створила справжній затишок та красу. Навіть наприкінці вересня там квітнуть різнобарвні квіти, радуючи око дбайливих господарів.
– Краєвиди тут фантастичні. Вранці, вийшовши на ґанок з чашечкою кави, можна милуватися річкою, яку добре видно і сидячи в альтанці. До речі, дружина щодня ходить умиватися туди, навіть коли надворі холоднішає. Люблю посидіти на березі з вудкою і я, насолоджуючись тишею, хоча затятим рибалкою себе не вважаю, – говорить Петро Петрович.
До речі, Петру Ушатому ще на початку дев’яностих дали звання Почесного жителя села Займище, яким він та його родина дуже пишається. Хоча по-своєму почесними можна вважати й це прекрасне подружжя загалом. І за ставлення до життя, за любов до рідного краю та неньки-України.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий