Катерина Макаренко фельдшером у Нових Млинах працює лише рік. Її, корінну сновчанку, направили у маленьке село після закінчення Новгород-Сіверського медичного училища. Молода дівчина прийшла на роботу, коли у фельдшерському пункті разом з нею ще працювала санітарка, яку, щоправда, майже одразу скоротили.
Зараз на плечі тендітної дівчини звалилися не лише її прямі обов’язки – лікування своїх пацієнтів, але й маса інших клопотів. Доводиться працювати і кочегаром, і прибиральницею.
Щоранку двадцятидворічній Катерині самій потрібно натопити приміщення, яке давно потребує ремонту та зовсім не тримає тепла.
– До опалювального сезону ми готові, - розповідає Катерина Макаренко. - Дрова привезли. Та проблема у тому, що мені самій потрібно було їх і попиляти, і порубати. Звісно, сама я цього робити не вмію, довелося наймати людей, аби вони допомогли в цьому. Звичайно ж, не за «спасибі». Зараз мені знову потрібно занести та поскладати їх у сарай. Тут уже буду якось сама, по-маленьку, бо якщо знову наймати людей, не вистачить і заробітної плати.
У приміщенні ФП дуже холодно.
– Справа в тому, - пояснює фельдшер, - що я затоплюю грубку вранці, одразу ж, як приходжу на роботу. Та через те, що у селі живуть переважно пенсіонери, які подекуди не можуть самі прийти до мене на прийом, я маю дуже багато викликів додому. Доки сходжу до якоїсь бабусі і повернуся назад, грубка вже майже затухне. Доводиться розтоплювати її знову. Приміщення за цей час просто не встигає набрати необхідної температури.
Немає у ФП ні обігрівача, ні калорифера, яким можна було б нагріти хоча б одну кімнату, в якій ведеться прийом.
Катерина Вікторівна у Нових Млинах має відпрацювати три роки. Про далеке майбутнє вона ще не замислюється, але дуже сумнівається, що залишиться тут трудитися і після цього терміну. А воно й не дивно… Фельдшер має лікувати людей, а не прибирати приміщення та топити груби. А питання, чому молоді спеціалісти не хочуть їхати в село, залишається риторичним.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Зараз на плечі тендітної дівчини звалилися не лише її прямі обов’язки – лікування своїх пацієнтів, але й маса інших клопотів. Доводиться працювати і кочегаром, і прибиральницею.
Щоранку двадцятидворічній Катерині самій потрібно натопити приміщення, яке давно потребує ремонту та зовсім не тримає тепла.
– До опалювального сезону ми готові, - розповідає Катерина Макаренко. - Дрова привезли. Та проблема у тому, що мені самій потрібно було їх і попиляти, і порубати. Звісно, сама я цього робити не вмію, довелося наймати людей, аби вони допомогли в цьому. Звичайно ж, не за «спасибі». Зараз мені знову потрібно занести та поскладати їх у сарай. Тут уже буду якось сама, по-маленьку, бо якщо знову наймати людей, не вистачить і заробітної плати.
У приміщенні ФП дуже холодно.
– Справа в тому, - пояснює фельдшер, - що я затоплюю грубку вранці, одразу ж, як приходжу на роботу. Та через те, що у селі живуть переважно пенсіонери, які подекуди не можуть самі прийти до мене на прийом, я маю дуже багато викликів додому. Доки сходжу до якоїсь бабусі і повернуся назад, грубка вже майже затухне. Доводиться розтоплювати її знову. Приміщення за цей час просто не встигає набрати необхідної температури.
Немає у ФП ні обігрівача, ні калорифера, яким можна було б нагріти хоча б одну кімнату, в якій ведеться прийом.
Катерина Вікторівна у Нових Млинах має відпрацювати три роки. Про далеке майбутнє вона ще не замислюється, але дуже сумнівається, що залишиться тут трудитися і після цього терміну. А воно й не дивно… Фельдшер має лікувати людей, а не прибирати приміщення та топити груби. А питання, чому молоді спеціалісти не хочуть їхати в село, залишається риторичним.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий