Переддень професійного свята виробничий підрозділ Конотопської дистанції електропостачання зустрічає у трудовому процесі.
Примітно, що дана дільниця з’явилася раніше, ніж Щорський РЕМ. Вже у 1928 р. на території депо був дизель, який виробляв електроенергію, пізніше його переносять на територію сучасної електростанції, далі тяжкі воєнні роки, розруха. В 1948 р. будують нову дизельну із 4 двигунами, які потім дають електроенергію на депо, до міст Городня, Мена й обслуговують місто.
Начальник ЕЧС-14 Сергій Савостенко (крайній праворуч) разом з колективом.
Покоління енергетиків – батько Анатолій Васянович разом з сином Денисом.
Переважно чоловічий колектив, який складається із 22 осіб: начальника, старшого електромеханіка, електромеханіків, електромонтерів, машиністів автокрану, машиністів автомотриси, водіїв та, звісно, єдиної жінки, що займається створенням комфортних умов для праці. Трудяться з самого ранку, бо на їх плечах забезпечення безперебійної і безаварійної роботи пристроїв електропостачання, цим самим вони роблять вагомий внесок у забезпечення безпеки руху поїздів. Цілодобово чергує оперативно-виїзна бригада на чолі з диспетчером, який приймає телефонні повідомлення про аварійні ситуації та приймає рішення про їх усунення. Зрозуміло, що злагоджена робота залежить й від чітких інструкцій керівництва.
Сергій Савостенко на посаді начальника з 2009 р. За роки роботи встиг пройти майже всю кар’єрну сходинку, тому відмінно знає специфіку професії кожного колеги. Дбає про чітке виконання правил – запоруку стабільної роботи обладнання і здоров’я (а часом і життя) людей. Цікаво, що у колективі він один із тих, кому любов до професії передалась «у спадок». В цих стінах трудився і його батько Микола Савостенко, який починав свій професійний шлях електриком у колгоспі, а після років навчання та роботи інспектором у Щорському РЕМ, з 1999-го по 2008 стає керівником ЕЧС-14. Колектив про сім’ю енергетиків відгукується лише як про гарних фахівців у своїй справі та справедливих керівників, які тримають в порядку і робоче місце, і велику прилеглу територію.
Любов до професії енергетика, що передалась із покоління в покоління - це і про сім’ю Васяновичів. Анатолій Геннадійович зараз на заслуженому відпочинку, працював машиністом автомотриси із 1998-го по 2016 рік. Наразі у стінах цього закладу трудиться його син Денис, але він вже електромеханік. Пригадує, як в дитинстві часто навідувався до батька. Мабуть, це свого часу також вплинуло на вибір майбутньої професії. Микола Самойленко, який також вже на пенсії, трудився старшим електромеханіком, син Микола - електромеханіком. Володимир Голован до пенсії працював електромонтером і передав «естафету» сину Віктору. Батьки часто закладають нам фундамент, беруть участь у формуванні як світогляду, так і характеру. Тому усі накопичені знання передали своєму відображенню, своїм дітям.
Ці історії показують, як любов до обраної професії може наслідуватись поколіннями. Цікавим є і той факт, що майже у кожного із нині працюючих енергетиків рідні присвятили себе роботі на залізниці. Колектив, без перебільшення, як одна велика сім’я. Найпоказовішим є не тільки міцна дружба, яка усіх об’єднує, а й родинні зв’язки, коли колега та товариш може стати хрещеним батьком.
Професійне свято енергетики зустрічатимуть за підтримки профспілкової організації, яка, до речі, регулярно організовує колективу різноплановий відпочинок. Це і тури вихідного дня, і сплав на байдарках по річках (Десна, Дністер, Сейм, Сіверський Донець, Снов), і сходження на гори, різноманітні екскурсії. До Нового року працівники також отримали подарунки. Завжди запрошують на зустріч колишніх працівників та ветеранів енергетичної ниви, у кожного з яких окремі трудові заслуги.
У цей святковий день бажаю вам стабільної, безаварійної роботи, реалізації професійних планів, благополуччя, процвітання, а також усього, що називається звичайним людським щастям.
Катерина
ЗАПОРОЖЕЦЬ
Фото автора
Примітно, що дана дільниця з’явилася раніше, ніж Щорський РЕМ. Вже у 1928 р. на території депо був дизель, який виробляв електроенергію, пізніше його переносять на територію сучасної електростанції, далі тяжкі воєнні роки, розруха. В 1948 р. будують нову дизельну із 4 двигунами, які потім дають електроенергію на депо, до міст Городня, Мена й обслуговують місто.
Переважно чоловічий колектив, який складається із 22 осіб: начальника, старшого електромеханіка, електромеханіків, електромонтерів, машиністів автокрану, машиністів автомотриси, водіїв та, звісно, єдиної жінки, що займається створенням комфортних умов для праці. Трудяться з самого ранку, бо на їх плечах забезпечення безперебійної і безаварійної роботи пристроїв електропостачання, цим самим вони роблять вагомий внесок у забезпечення безпеки руху поїздів. Цілодобово чергує оперативно-виїзна бригада на чолі з диспетчером, який приймає телефонні повідомлення про аварійні ситуації та приймає рішення про їх усунення. Зрозуміло, що злагоджена робота залежить й від чітких інструкцій керівництва.
Сергій Савостенко на посаді начальника з 2009 р. За роки роботи встиг пройти майже всю кар’єрну сходинку, тому відмінно знає специфіку професії кожного колеги. Дбає про чітке виконання правил – запоруку стабільної роботи обладнання і здоров’я (а часом і життя) людей. Цікаво, що у колективі він один із тих, кому любов до професії передалась «у спадок». В цих стінах трудився і його батько Микола Савостенко, який починав свій професійний шлях електриком у колгоспі, а після років навчання та роботи інспектором у Щорському РЕМ, з 1999-го по 2008 стає керівником ЕЧС-14. Колектив про сім’ю енергетиків відгукується лише як про гарних фахівців у своїй справі та справедливих керівників, які тримають в порядку і робоче місце, і велику прилеглу територію.
Любов до професії енергетика, що передалась із покоління в покоління - це і про сім’ю Васяновичів. Анатолій Геннадійович зараз на заслуженому відпочинку, працював машиністом автомотриси із 1998-го по 2016 рік. Наразі у стінах цього закладу трудиться його син Денис, але він вже електромеханік. Пригадує, як в дитинстві часто навідувався до батька. Мабуть, це свого часу також вплинуло на вибір майбутньої професії. Микола Самойленко, який також вже на пенсії, трудився старшим електромеханіком, син Микола - електромеханіком. Володимир Голован до пенсії працював електромонтером і передав «естафету» сину Віктору. Батьки часто закладають нам фундамент, беруть участь у формуванні як світогляду, так і характеру. Тому усі накопичені знання передали своєму відображенню, своїм дітям.
Ці історії показують, як любов до обраної професії може наслідуватись поколіннями. Цікавим є і той факт, що майже у кожного із нині працюючих енергетиків рідні присвятили себе роботі на залізниці. Колектив, без перебільшення, як одна велика сім’я. Найпоказовішим є не тільки міцна дружба, яка усіх об’єднує, а й родинні зв’язки, коли колега та товариш може стати хрещеним батьком.
Професійне свято енергетики зустрічатимуть за підтримки профспілкової організації, яка, до речі, регулярно організовує колективу різноплановий відпочинок. Це і тури вихідного дня, і сплав на байдарках по річках (Десна, Дністер, Сейм, Сіверський Донець, Снов), і сходження на гори, різноманітні екскурсії. До Нового року працівники також отримали подарунки. Завжди запрошують на зустріч колишніх працівників та ветеранів енергетичної ниви, у кожного з яких окремі трудові заслуги.
У цей святковий день бажаю вам стабільної, безаварійної роботи, реалізації професійних планів, благополуччя, процвітання, а також усього, що називається звичайним людським щастям.
Катерина
ЗАПОРОЖЕЦЬ
Фото автора
Мене звати Ізабелла Ітан Після 12 років шлюбу ми з чоловіком так чи інакше сварилися, поки він нарешті не покинув мене і не переїхав до Каліфорнії, щоб бути з іншою жінкою. Я відчував, що моє життя закінчилося, і мої діти думали, що ніколи більше не побачать свого батька. Я намагалася бути сильною лише перед дітьми, але не могла стримати біль, що мучив моє серце, моє серце було сповнене смутку і болю, тому що я дійсно була закохана в свого чоловіка. Я думаю про нього щодня і вночі, і завжди хотів би, щоб він повернувся до мене, я був дуже засмучений і потребував допомоги, тому звернувся за допомогою в Інтернет і натрапив на веб-сайт, який припускає, що доктор Алаба міг би допомогти своєму колишньому повернутися. Тому я відчув, що повинен спробувати. Я зв'язався з ним, і він сказав мені, що робити. Я зробив це, а потім він зробив мені приворот. Через 48 годин мій чоловік дійсно подзвонив мені і сказав, що він дуже сумує за дітьми, так дивно!! Отже, він повернувся того дня, з великою любов’ю та радістю, і вибачився за свою помилку та біль, який він завдав мені та дітям. Наш шлюб був міцнішим, ніж раніше, завдяки доктору Алабі. Він такий могутній, і я вирішив поділитися своєю історією в Інтернеті, що доктор Алаба був справжнім і могутнім чарівником. Я завжди буду молитися, щоб вона прожила довгий час, допомагаючи своїм дітям у скрутний час, якщо ви тут і потребуєте повернення колишнього або ваш чоловік перейшов до іншої жінки, перестаньте плакати, негайно зверніться до цього потужного орфографічного колеса. Ось його контактна електронна адреса за адресою: {dralaba3000@gmail.com} або WhatsApp/viber через його контактну адресу +1(425) 477-2744 Дякую, доктор АЛАБА.
ОтветитьУдалить