Найближчий недільний день для жителів нашої громади буде обрамлений знаменною темою – святом працівників лісу. Святом, яке не можуть затьмарити ні війна, ні обстріли, ні все сумне й погане ними принесене. Незважаючи на те, що лютий 2022 року та наступні роки бойових дій перетворили затишні лісові просіки Сновщини на передову, на поранені гектари, на шрами, на низку екологічнийх проблем, наш ліс – живий! Він росте, буяє, наснажує і вселяє віру у спільну могутність й непереможність. Про це далі у матеріалі нашого позаштатного кореспондента.
Чернігівщина — один із найзалісеніших регіонів України. Наше Полісся з його віковими сосновими борами та дубровами здавна називали зеленими легенями Півночі. Проте сьогодні лісовий фонд області переживає найважчі часи у своїй сучасній історії. На зміну звичним екологічним викликам прийшли суворі реалії війни, мінна небезпека та щоденні обстріли прикордоння. Ліси вкривають понад 20% території Чернігівської області. Це не просто красиві пейзажі, які надихали Олександра Довженка, а потужний екологічний та економічний затискач усього регіону.
Вони тримають гідрологічний баланс Полісся, захищають від обміління наші річки — Десну, Снов, Сейм, та забезпечують робочими місцями тисячі жителів у громадах. Ба більше, чернігівський ліс — це унікальна екосистема. Тут пролягають міграційні шляхи рідкісних тварин, ростуть червонокнижні рослини, а місцеві лісництва роками славилися зразковим веденням господарства та потужними розсадниками. Проте лютий 2022 року та наступні роки бойових дій перетворили затишні лісові просіки на передову.
Все змінила війна, коли найбільшого удару зазнали лісові масиви у прикордонних громадах — Новгород-Сіверській, Семенівській, Городнянській, Сновській та Ріпкинській. Щоденні мінометні та артилерійські обстріли з боку ворога призводять до масштабних пожеж. Гасити такі займання — смертельний ризик. Через постійну загрозу повторних ударів та щільне мінування території рятувальники й лісівники часто фізично не можуть підійти до вогнища. Як наслідок — вигорають десятки гектарів стиглого лісу, нищиться молодий підріст, гинуть дикі тварини. Окремий біль області — замінування. Великі площі лісів Чернігівщини досі залишаються закритими для відвідування та господарської діяльності. «Ржаве залізо» у деревині (осколки від снарядів) робить її непридатною для подальшої якісної переробки, адже воно псує пилорами. Війна залишила на поліських деревах шрами, які затягуватимуться десятиліттями.
Окрім війни, нікуди не зникли й екологічні проблеми, викликані глобальними змінами клімату. Останні роки на Чернігівщині виявилися аномально теплими, а рівень ґрунтових вод у Поліссі продовжує стрімко падати. Через посуху слабшає природний імунітет хвойних лісів. Це спровокувало іншу біду — навалу верхівкового короїда. Шкідник буквально висушує сосни зсередини, перетворюючи зелені масиви на руді сухостої. Лісівникам доводиться проводити санітарні вирубки, щоб зупинити епідемію, що часто викликає непорозуміння у пересічних громадян. Але фахівці пояснюють: якщо не прибрати хворе дерево вчасно, загине весь квартал.
Попри обстріли та дефіцит безпечних площ, лісове господарство Чернігівщини не зупинилося. Область залишається одним із лідерів у відновленні зелених насаджень. На заміну пошкодженим та вирубаним ділянкам щорічно висаджуються мільйони нових сіянців. Сьогодні акцент робиться на створенні кліматично стійких лісів. Замість суцільних соснових насаджень, які легко спалахують і швидше гинуть від шкідників, лісівники створюють змішані культури — висаджують сосну разом із дубом та березою. Такі ліси є більш витривалими до пожеж, шкідників та краще утримують вологу. Завдяки сучасним лісонасіннєвим центрам, які працюють в регіоні, область забезпечена власним високоякісним садивним матеріалом із закритою кореневою системою. Такі дубки та сосни приживаються майже на 100%.
Сьогодні, коли лісівники тримають свій фронт, жителі області мають стати їхнім надійним тилом. Напередодні пожежонебезпечних періодів кожен має пам`ятати про сувору заборону відвідування лісів у районах, де велися чи ведуться бойові дії. Це питання не лише штрафів, а безпеки життя. Ми не маємо права втратити те, що наші предки оберігали століттями. Поліський ліс захистив нас узимку та навесні 2022 року, ставши природним бар`єром для ворога. Тепер черга за нами — захистити його від вогню, байдужості та знищення.
Наш кор.
Комментариев нет:
Отправить комментарий