У дитинстві маленька дівчинка, проходячи повз сільський медпункт, захоплено вловлювала запах ефіру. Якщо була можливість – купувала «ласощі» її покоління: плитку гематогену, великі таблетки вітаміну С.
А взагалі, користувалася кожною слушною нагодою, щоб зазирнути в святая-святих – стерильне приміщення ФАПу. Уже тоді вона знала, що стане лікарем.
Відмінниця і розумниця, гордість батьків і школи, вона легко вступила до Харківського медінституту, успішно закінчила. І ось уже з 1975 року Щорсівщина стала їй, уродженці сусіднього Менського району, рідною. І не лише тому, що тут відбувалося її професійне становлення, складалася кар’єра. Тепер тут її діти, друзі, колеги та куми. Ось уже 22 роки Р.В. Кодинець – заступник головного лікаря ЦРЛ з медичного обслуговування населення.
- Навіть не здогадувалася, що маю організаторські здібності, коли заступила на відповідальну посаду. Та, якщо відверто, ніхто особливо й не переймався моїми бажаннями. Мусила «віднайти» в характері рішучість і твердість, і принциповість, - напівжартома ділиться Раїса Василівна. – Навчилася мудрості спілкування з колегами, сільською владою. Це нелегко, але дуже необхідно.
Коло обов’язків заступника головного лікаря «з мережі» аж надто широке. Адже непросто за умов недофінансування забезпечити нормальну діяльність ФАПів і сільських лікарських амбулаторій, підтримувати нормальні ділові стосунки із місцевою владою, забезпечити підвищення кваліфікації фельдшерів і атестації медпрацівників. Не без участі Раїси Василівни лікарі Щорської ЦРЛ мають в області найвищий рівень атестації. І взагалі наша райлікарня багато років утримується на найвищому рівні. А в селах працюють висококваліфіковані фельдшери, озброєні досвідом та багажем знань.
У кабінеті Раїси Василівни двері не зачиняються. Колеги йдуть за порадою та допомогою. Знайомі знають, що вона нікого не залишить у біді. Душевна, тактовна, фахова, вона цікавиться не лише новинками в медицині, а й добре обізнана з нетрадиційними методами лікування. Аби лиш допомогло! Знається на травах, має багато народних рецептів, і все це бере на озброєння. А ще Р.В. Кодинець – чудовий психолог, тож лікує ще й словом.
Улюблені в школі предмети біологія та хімія дуже згодилися в житті. І зараз відповідальні обов’язки заступника головлікаря успішно поєднує із завідуванням бактеріологічною лабораторією. Дослідження, які тут проводять, допомагають правильно діагностувати й призначати лікування.
Світ захоплень у цієї незвичайної жінки розмаїтий, несподіваний і дивовижний. Свого часу вона була єдиною в районі жінкою-мисливцем. Щоправда, у справжньому полюванні не бачила необхідності. Як щира любителька природи й усього сущого, стріляла винятково по штучних мішенях. Тривалий час займалася пасікою (хтось скаже, що це чоловіча робота, але з нею Раїса Василівна справлялася віртуозно). Так же вправно ловить рибу, водить машину, кладе цеглу, кахлі… Та над усе любить збирати гриби, щоб потім частувати друзів, обдаровувати гостинцями. Раїса Василівна знаходить гриби з раннього літа й аж до морозів. Причому й там, де, здавалося б, вони рости не можуть. Дивує своїми знахідками й обізнаністю знаних грибарів. Проте над усе цінує кожну хвилину, проведену в спілкуванні з природою. І не лише в лісі, а й на городі, в квітнику. У неї все проростає, буяє зеленню, радує врожаями (певно, перейняла дар мами-агронома).
Ювілей – це той рубіж, коли можна озирнутися назад і водночас будувати плани на майбутнє. Раїса Василівна вражає своїм оптимізмом і невгамовністю, жадібністю до життя і широким колом друзів. Як не погодитися із сентенцією, що наш вік вимірюється не роками, а станом душі. Вічної молодості Вам, ювілярко!
Валентина ВОЛОКУШИНА
А взагалі, користувалася кожною слушною нагодою, щоб зазирнути в святая-святих – стерильне приміщення ФАПу. Уже тоді вона знала, що стане лікарем.
Відмінниця і розумниця, гордість батьків і школи, вона легко вступила до Харківського медінституту, успішно закінчила. І ось уже з 1975 року Щорсівщина стала їй, уродженці сусіднього Менського району, рідною. І не лише тому, що тут відбувалося її професійне становлення, складалася кар’єра. Тепер тут її діти, друзі, колеги та куми. Ось уже 22 роки Р.В. Кодинець – заступник головного лікаря ЦРЛ з медичного обслуговування населення.
- Навіть не здогадувалася, що маю організаторські здібності, коли заступила на відповідальну посаду. Та, якщо відверто, ніхто особливо й не переймався моїми бажаннями. Мусила «віднайти» в характері рішучість і твердість, і принциповість, - напівжартома ділиться Раїса Василівна. – Навчилася мудрості спілкування з колегами, сільською владою. Це нелегко, але дуже необхідно.
Коло обов’язків заступника головного лікаря «з мережі» аж надто широке. Адже непросто за умов недофінансування забезпечити нормальну діяльність ФАПів і сільських лікарських амбулаторій, підтримувати нормальні ділові стосунки із місцевою владою, забезпечити підвищення кваліфікації фельдшерів і атестації медпрацівників. Не без участі Раїси Василівни лікарі Щорської ЦРЛ мають в області найвищий рівень атестації. І взагалі наша райлікарня багато років утримується на найвищому рівні. А в селах працюють висококваліфіковані фельдшери, озброєні досвідом та багажем знань.
У кабінеті Раїси Василівни двері не зачиняються. Колеги йдуть за порадою та допомогою. Знайомі знають, що вона нікого не залишить у біді. Душевна, тактовна, фахова, вона цікавиться не лише новинками в медицині, а й добре обізнана з нетрадиційними методами лікування. Аби лиш допомогло! Знається на травах, має багато народних рецептів, і все це бере на озброєння. А ще Р.В. Кодинець – чудовий психолог, тож лікує ще й словом.
Улюблені в школі предмети біологія та хімія дуже згодилися в житті. І зараз відповідальні обов’язки заступника головлікаря успішно поєднує із завідуванням бактеріологічною лабораторією. Дослідження, які тут проводять, допомагають правильно діагностувати й призначати лікування.
Світ захоплень у цієї незвичайної жінки розмаїтий, несподіваний і дивовижний. Свого часу вона була єдиною в районі жінкою-мисливцем. Щоправда, у справжньому полюванні не бачила необхідності. Як щира любителька природи й усього сущого, стріляла винятково по штучних мішенях. Тривалий час займалася пасікою (хтось скаже, що це чоловіча робота, але з нею Раїса Василівна справлялася віртуозно). Так же вправно ловить рибу, водить машину, кладе цеглу, кахлі… Та над усе любить збирати гриби, щоб потім частувати друзів, обдаровувати гостинцями. Раїса Василівна знаходить гриби з раннього літа й аж до морозів. Причому й там, де, здавалося б, вони рости не можуть. Дивує своїми знахідками й обізнаністю знаних грибарів. Проте над усе цінує кожну хвилину, проведену в спілкуванні з природою. І не лише в лісі, а й на городі, в квітнику. У неї все проростає, буяє зеленню, радує врожаями (певно, перейняла дар мами-агронома).
Ювілей – це той рубіж, коли можна озирнутися назад і водночас будувати плани на майбутнє. Раїса Василівна вражає своїм оптимізмом і невгамовністю, жадібністю до життя і широким колом друзів. Як не погодитися із сентенцією, що наш вік вимірюється не роками, а станом душі. Вічної молодості Вам, ювілярко!
Валентина ВОЛОКУШИНА
Комментариев нет:
Отправить комментарий