Нещодавно, гортаючи календар професійних свят, довелося зупинити погляд на такому рядку: 23 березня – Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва. Відразу виникла думка – чим не привід поміркувати над роллю мистецької галузі в нашому житті?
Щоправда, вже незабаром довелося відчути певне розчарування, адже з’ясувалося, що 23 березня майстри сцени вже нічого не святкують. Не так давно Президент Віктор Янукович своїм указом чомусь перемістив це професійне свято на другу половину травня. Звісно, за великим рахунком, справа не в даті, а в тому, як її відзначити. І в приводі для розмови. Тож згадаймо про два останні заходи, що були презентовані місцевій публіці у районному Будинку культури. Мова у даному випадку – стосовно святкування з нагоди 8 Березня.
Урочисті збори до Міжнародного жіночого дня зібрали в залі РБК чимало людей, які прийшли за гарним настроєм. І якщо вважати концерт провідною складовою дійства – то все виглядало ніби й гаразд. Однак що здивувало: попри офіційний статус заходу, провели його чи не вперше за багато останніх років не на українській мові. Приємним винятком стала урочиста промова голови райдержадміністрації О.В. Грабовського, зроблена у традиційному стилі. Безліч теплих і приємних слів підкреслили надзвичайну значимість жіноцтва в нашому суспільстві…
Ще один концерт, вже більш естрадного спрямування, відбувся в РБК 8 березня. Глядачі порадували своєю активністю, а артисти, визираючи перед останнім дзвінком з-за куліс, із задоволенням зауважили: людей прийшло багато. (У даному випадку логіка є очевидною – дарувати своє мистецтво приємніше тоді, коли зал повен публіки).
До речі, важливий момент – протягом концерту артистам неодноразово дарували квіти, що в значній мірі стало виявом почуттів та емоцій глядацької аудиторії. Слід сподіватися, подібна практика перетвориться на традицію й у майбутньому не лише оплески, а й букети радуватимуть серця місцевих майстрів сцени.
Того вечора сценарій концерту виглядав доволі розмаїтим. Добре поставлений вокал О.Бондаревської, емоційність Л.Копилова, зворушливий спів дуету Л.Кожедуб і Г.Лепнюка. А В.Шевардін зірвав щедрі аплодисменти за свою майстерність у грі на акордеоні. Хореографічний колектив «Ягідки» представив танці «Молдавський», «Кадриль» і «Яблучко». Непогано вписалися до сценарію виступи співаків з сіл – І.Семака, Ю.Ушатої, Л.Кліщенко. Іспанським «Бессаме мучо» запам’яталася Н.Вітушко. Коментуючи згодом перебіг концерту, директор РБК Л.Легеза відзначила дві пісні у виконанні нашої землячки, яка нині мешкає в Ніжині, Г.Боровицької. Вона (до речі, вихованка О.Сенченко) продемонструвала якісно дуже високий рівень співу й заслужила на найліпші відгуки шанувальників її таланту. Також Лідія Андріївна згадала просто неймовірну енергетику, яку випромінював під час виступу Михайло Павленко.
Загалом же, підсумовуючи оповідь, треба зауважити: кожен концерт для його учасників позначається неймовірним напруженням душевних сил. Адже замало мати талант, без вольового кроку вперед сцена може просто не прийняти співака чи танцюриста. Хвилювання, сумнів, невпевненість – ось що стискає серце людини за кулісами. І перебороти себе, а потім – зачарувати зал своєю майстерністю, напевно, саме це і є головною якістю артиста, те, за що його люблять.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Щоправда, вже незабаром довелося відчути певне розчарування, адже з’ясувалося, що 23 березня майстри сцени вже нічого не святкують. Не так давно Президент Віктор Янукович своїм указом чомусь перемістив це професійне свято на другу половину травня. Звісно, за великим рахунком, справа не в даті, а в тому, як її відзначити. І в приводі для розмови. Тож згадаймо про два останні заходи, що були презентовані місцевій публіці у районному Будинку культури. Мова у даному випадку – стосовно святкування з нагоди 8 Березня.
Урочисті збори до Міжнародного жіночого дня зібрали в залі РБК чимало людей, які прийшли за гарним настроєм. І якщо вважати концерт провідною складовою дійства – то все виглядало ніби й гаразд. Однак що здивувало: попри офіційний статус заходу, провели його чи не вперше за багато останніх років не на українській мові. Приємним винятком стала урочиста промова голови райдержадміністрації О.В. Грабовського, зроблена у традиційному стилі. Безліч теплих і приємних слів підкреслили надзвичайну значимість жіноцтва в нашому суспільстві…
Ще один концерт, вже більш естрадного спрямування, відбувся в РБК 8 березня. Глядачі порадували своєю активністю, а артисти, визираючи перед останнім дзвінком з-за куліс, із задоволенням зауважили: людей прийшло багато. (У даному випадку логіка є очевидною – дарувати своє мистецтво приємніше тоді, коли зал повен публіки).
До речі, важливий момент – протягом концерту артистам неодноразово дарували квіти, що в значній мірі стало виявом почуттів та емоцій глядацької аудиторії. Слід сподіватися, подібна практика перетвориться на традицію й у майбутньому не лише оплески, а й букети радуватимуть серця місцевих майстрів сцени.
Того вечора сценарій концерту виглядав доволі розмаїтим. Добре поставлений вокал О.Бондаревської, емоційність Л.Копилова, зворушливий спів дуету Л.Кожедуб і Г.Лепнюка. А В.Шевардін зірвав щедрі аплодисменти за свою майстерність у грі на акордеоні. Хореографічний колектив «Ягідки» представив танці «Молдавський», «Кадриль» і «Яблучко». Непогано вписалися до сценарію виступи співаків з сіл – І.Семака, Ю.Ушатої, Л.Кліщенко. Іспанським «Бессаме мучо» запам’яталася Н.Вітушко. Коментуючи згодом перебіг концерту, директор РБК Л.Легеза відзначила дві пісні у виконанні нашої землячки, яка нині мешкає в Ніжині, Г.Боровицької. Вона (до речі, вихованка О.Сенченко) продемонструвала якісно дуже високий рівень співу й заслужила на найліпші відгуки шанувальників її таланту. Також Лідія Андріївна згадала просто неймовірну енергетику, яку випромінював під час виступу Михайло Павленко.
Загалом же, підсумовуючи оповідь, треба зауважити: кожен концерт для його учасників позначається неймовірним напруженням душевних сил. Адже замало мати талант, без вольового кроку вперед сцена може просто не прийняти співака чи танцюриста. Хвилювання, сумнів, невпевненість – ось що стискає серце людини за кулісами. І перебороти себе, а потім – зачарувати зал своєю майстерністю, напевно, саме це і є головною якістю артиста, те, за що його люблять.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий