Тероризм – це можливість довести зверхність окремої особистості над усією державною системою.
Літературна значимість творчого спадку Ніколая Ропшина (псевдо – Борис Савінков) вже давно перестала бути предметом для дискусій. Його стиль і гостре слово, помножені на неймовірну виразність оповіді, набагато випередили свій час, ставши своєрідним взірцем для наслідування чималій кількості майбутніх прозаїків. У написаному ним – нічого зайвого. Ця людина не тішила публіку своїм талантом. У його творах не знайти «детективного шоколаду». Він міг дозволити собі розкіш докладно розповісти лише про мотиви вчинків дійових осіб оповідання, залишивши власне белетристику десь на периферії. Але це не зробило його твори менш цікавими. Читач без будь-якого спонукання ледь не з першої сторінки співпереживає з персонажами (хто – з убивцею, хто – з жертвою), а згодом починає сам додумувати можливі варіації розвитку подій. Автор залишив йому достатньо місця для свободи думки, і в цьому – вся сила такого роду літератури.
Борис Савінков вправною рукою митця легко малює перед нами картину людського існування на початку ХХ сторіччя. Суспільство, держава, усталений побут. А на фоні цієї круговерті – залізо прагнень, кохання і шикарні картини вічної природи. Чому людина вільна потрапляє до «червоного цеху»? Де шукати причину?
Борис Савінков знав, про що писав. У колі його знайомих були аристократи і революціонери, кримінальники і поети, перекупники і пролетарі. Натуралізм їхніх образів передано доволі повно навіть попри стислі рамки оповіді. При цьому не варто забувати, що він ніколи не шукав лаврів красного письменства, присвятивши більшу частину свого життя геть іншій справі. Однак йому було достатньо лише вмокнути перо в чорнило, щоб свавільні думки самотньої людини, загартовані набутим досвідом, перетворилися на лист у майбутнє. І навіть смерть не в змозі приховати слова, викарбувані Борисом Савінковим на папері. Написане ним легко читатиметься в будь-яку епоху, адже завжди поміж людей знайдеться той, хто на запитання «Чому?» відповість «Я так хочу!»
Рекомендовано до прочитання: Б.Савінков, «Конь вороной»; Б.Савінков, «Конь блєдний».
Комментариев нет:
Отправить комментарий