Цьогоріч мешканці Заріччя неодноразово нарікали на появу біля села вовків. Дехто навіть грішив на сіроманців через зникнення домашнього собачки. Навесні єгерською службою УТМР у рамках регулювання чисельності хижаків було відстріляно кількох вовків. І ось у вересні трапилася нагода вполювати ще одного звіра.
Голова райради УТМР Ігор Мося розповів, що минулої суботи він разом з двома єгерями вдосвіта вирушив під Заріччя з метою охорони угідь. За селом, де дорога повертає на Смяч, вони вийшли з машини. Поруч був соняшниковий лан. Саме почало розвиднюватися, ледве минула шоста година. Вітер віяв з боку річки. І раптом із посівів соняшника на відкриту місцину вийшов вовк, від найближчого стрільця до нього було менше десяти метрів. Перший постріл лише поранив звіра, тож інші мисливці теж приєдналися до стрільби. Врешті-решт сіроманець упав на землю... За словами Ігоря Мосі, на вигляд добутому вовку приблизно 3-4 роки. Є припущення, що він належить до зграї, яка була помічена ще торік у районі В’юнища. Поміж місцевих мисливців навіть ходить поголос, ніби живою досі лишилася вовчиця, яка дуже велика. (Принаймні, таке припущення зроблене з огляду на виявлені сліди). Взагалі, полювання на вовка зазвичай практикується взимку, коли на снігу можна легко «читати» відбитки лап і місцевість проглядається краще. Тобто добути сіроманця восени – це просто щасливий випадок. Як-то кажуть - удача усміхнулася єгерській службі.
Голова райради УТМР Ігор Мося розповів, що минулої суботи він разом з двома єгерями вдосвіта вирушив під Заріччя з метою охорони угідь. За селом, де дорога повертає на Смяч, вони вийшли з машини. Поруч був соняшниковий лан. Саме почало розвиднюватися, ледве минула шоста година. Вітер віяв з боку річки. І раптом із посівів соняшника на відкриту місцину вийшов вовк, від найближчого стрільця до нього було менше десяти метрів. Перший постріл лише поранив звіра, тож інші мисливці теж приєдналися до стрільби. Врешті-решт сіроманець упав на землю... За словами Ігоря Мосі, на вигляд добутому вовку приблизно 3-4 роки. Є припущення, що він належить до зграї, яка була помічена ще торік у районі В’юнища. Поміж місцевих мисливців навіть ходить поголос, ніби живою досі лишилася вовчиця, яка дуже велика. (Принаймні, таке припущення зроблене з огляду на виявлені сліди). Взагалі, полювання на вовка зазвичай практикується взимку, коли на снігу можна легко «читати» відбитки лап і місцевість проглядається краще. Тобто добути сіроманця восени – це просто щасливий випадок. Як-то кажуть - удача усміхнулася єгерській службі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий