Ось і настає довгоочікуване літо. У нас часто жартують: «Сусід глину завіз. Мабуть, у відпустку збирається!» Воно то й так. Літня пора гаряча і на городі, і вдома. Проте іноді варто відпочити, змінити звичну обстановку і на кілька днів вирушити в подорож. І не кажіть, що нема часу, що це дорого абощо. Було б бажання, можливість завжди знайдеться!
Хтось обирає закордонну поїздку. Але й в Україні є дивовижні місця і досить непоганий сервіс (особливо за такі ж гроші, що просять викласти за тур до Єгипту чи Туреччини). Одне з таких місць – Карпати. Оселитися тут можна за доступними цінами як на базах відпочинку, так і в приватному секторі.
Нещодавно мені вдалося побувати на західній Україні. Люди, як на Закарпатті, так і на Прикарпатті - привітні. Туризм у них практично основний заробіток, тож вони намагаються в усьому догодити гостям. (До речі, нині там активно капітально ремонтують дороги - це для тих, хто зібрався їхати автотранспортом. А бажаючі можуть не дорого дістатися потягом).
Ніколи не розуміла тих, хто їде влітку на море - пісок, солона вода і спека. У Карпатах же поєднані чотири стихії природи: і чисте гірське повітря, і кришталева джерельна вода, і багата на гриби та ягоди земля, і вогонь туристичного багаття. Тож відпочинок вийде на всі смаки. Пропонують безліч екскурсій для активних – катання на конях і квадроциклах, спуск на човнах стрімкими річками, похід до водоспадів і гірських озер, купання в гарячих джерелах… І головне, можливість побувати на найвищій вершині України - Говерлі (2061 м).
А можна просто нікуди не поспішати й полежати в солоному озері Солотвина чи гарячих джерелах Косиного й Виноградового. Коли ж прогрівається трохи вода в гірських річках, то маєте можливість отримати одразу і безкоштовний пілінг ніг, який зроблять рибки, і джакузі, бо вода бурхлива, насичена киснем.
Чисте гірське повітря п’янить, як тільки прибуваєш на Івано-Франківщину, Львівщину чи Закарпаття. Особливо приємно вдихати аромати хвої і квітучих трав після дощу. Місто Яремче зустріло чепурними вулицями і такими ж охайними будиночками, схожими за архітектурою на маленькі палаци. Відразу ж після дороги, полишивши речі, ми пішли прогулятися берегом річки Прут, яка тече вздовж міста. Шум її водоспадів найкраще відволікає від щоденної побутової метушні.
Наступного ж дня ми записалися на екскурсію в гори: як же втрачати таку можливість і не піднятися на найвищу точку Карпат? Інструктор, який супроводжував групу, жартував: «Вартість походу на Говерлу та ж сама, що й вартість УЗД організму. Якщо раз на рік підніматися на вершину, то це ніби переконуватися, що у вас із здоров’ям все добре. І ніяке ультразвукове дослідження не потрібно робити». Підйом від підніжжя до вершини - трохи більше 4 км, але не всім його вдається здолати. (Є й більш пологий маршрут, але довший). Спочатку крута стежина веде лісом серед струнких смерек. Далі вона протоптана тисячами ніг серед заростів ялівцю, згодом залишається лише каміння, трава і крокуси, які виглядають з під снігу! На вершині сніг буває лежить до кінця літа, не дарма ж Говерла в перекладі з угорської - «Сніжна гора». Воду для пиття (холодну, прозору й смачну) ми набирали прямо з річки Прут, яка бере свій початок тут же в горах.
Кажуть, що місцеві не ходять на Говерлу (як одесити, наприклад, не купаються в морі), бо нема за чим: там не ростуть ні гриби, ні ягоди. Але кожен турист, який приїжджає в Карпати, не може поїхати додому, не підкоривши її вершину. Коли з останніх сил ти піднімаєшся разом з десятками таких же як ти, розумієш, що не дарма так довго йшов. Краєвид, особливо в безхмарну сонячну погоду, відкривається неповторний! Ніби цілий світ біля твоїх ніг. І втома одразу ж відступає. Передати ні на фото, ні на словах це неможливо. Це треба побачити на власні очі, відчути кам’янистий шлях кожним своїм м’язом.
Назад дорога здається вже простішою, але потрібно добре тримати рівновагу. Допомагали в цьому лижні палки, взяті напрокат.
На завтра трохи відчувалася втома. І щоб відпочити, групі порекомендували відвідати географічний центр Європи – в селі Ділове, поблизу Рахова, що на Закарпатті. Вважається, що є кілька центрів Європи (в Білорусі, Прибалтиці), якщо відлік відстані вести з островами або без островів. І ось один з них знаходиться в Україні. Двометровий кам’яний знак встановили тут ще у 1880-х роках за часів Австро-Угорщини. На той час це і були їхні землі, і вони проводили дослідження для будівництва залізниці. До речі, саме залізницею варто їхати до Рахова. Краєвид з вікна відкривається чудовий. На шляху ви перетнете безліч раз гірські річки, побачите старовині віадуки (кам’яні мости арочного типу), проїдете через 6 тунелів у горах, подивитеся, як живуть люди в гірських селах. Трохи більше двох годин шляху - і ви вже на Закарпатті.
Якщо вже ви потрапили на Гуцульщину, то для повноти відчуттів варто відвідати етнографічні музеї і обов’язково скуштувати тутешні національні страви: бограч, банош, гуцульську ковбасу гурку, грибну юшку, домашні сири.
Незабутнє враження від Карпат вам гарантоване. Побувавши тут хоч раз, захочеться сюди приїхати ще. Причому в різні пори року Західна Україна по-своєму цікава.
Лариса МАРТИНЕНКО Фото автора
Хтось обирає закордонну поїздку. Але й в Україні є дивовижні місця і досить непоганий сервіс (особливо за такі ж гроші, що просять викласти за тур до Єгипту чи Туреччини). Одне з таких місць – Карпати. Оселитися тут можна за доступними цінами як на базах відпочинку, так і в приватному секторі.
Ніколи не розуміла тих, хто їде влітку на море - пісок, солона вода і спека. У Карпатах же поєднані чотири стихії природи: і чисте гірське повітря, і кришталева джерельна вода, і багата на гриби та ягоди земля, і вогонь туристичного багаття. Тож відпочинок вийде на всі смаки. Пропонують безліч екскурсій для активних – катання на конях і квадроциклах, спуск на човнах стрімкими річками, похід до водоспадів і гірських озер, купання в гарячих джерелах… І головне, можливість побувати на найвищій вершині України - Говерлі (2061 м).
А можна просто нікуди не поспішати й полежати в солоному озері Солотвина чи гарячих джерелах Косиного й Виноградового. Коли ж прогрівається трохи вода в гірських річках, то маєте можливість отримати одразу і безкоштовний пілінг ніг, який зроблять рибки, і джакузі, бо вода бурхлива, насичена киснем.
Чисте гірське повітря п’янить, як тільки прибуваєш на Івано-Франківщину, Львівщину чи Закарпаття. Особливо приємно вдихати аромати хвої і квітучих трав після дощу. Місто Яремче зустріло чепурними вулицями і такими ж охайними будиночками, схожими за архітектурою на маленькі палаци. Відразу ж після дороги, полишивши речі, ми пішли прогулятися берегом річки Прут, яка тече вздовж міста. Шум її водоспадів найкраще відволікає від щоденної побутової метушні.
Наступного ж дня ми записалися на екскурсію в гори: як же втрачати таку можливість і не піднятися на найвищу точку Карпат? Інструктор, який супроводжував групу, жартував: «Вартість походу на Говерлу та ж сама, що й вартість УЗД організму. Якщо раз на рік підніматися на вершину, то це ніби переконуватися, що у вас із здоров’ям все добре. І ніяке ультразвукове дослідження не потрібно робити». Підйом від підніжжя до вершини - трохи більше 4 км, але не всім його вдається здолати. (Є й більш пологий маршрут, але довший). Спочатку крута стежина веде лісом серед струнких смерек. Далі вона протоптана тисячами ніг серед заростів ялівцю, згодом залишається лише каміння, трава і крокуси, які виглядають з під снігу! На вершині сніг буває лежить до кінця літа, не дарма ж Говерла в перекладі з угорської - «Сніжна гора». Воду для пиття (холодну, прозору й смачну) ми набирали прямо з річки Прут, яка бере свій початок тут же в горах.
Кажуть, що місцеві не ходять на Говерлу (як одесити, наприклад, не купаються в морі), бо нема за чим: там не ростуть ні гриби, ні ягоди. Але кожен турист, який приїжджає в Карпати, не може поїхати додому, не підкоривши її вершину. Коли з останніх сил ти піднімаєшся разом з десятками таких же як ти, розумієш, що не дарма так довго йшов. Краєвид, особливо в безхмарну сонячну погоду, відкривається неповторний! Ніби цілий світ біля твоїх ніг. І втома одразу ж відступає. Передати ні на фото, ні на словах це неможливо. Це треба побачити на власні очі, відчути кам’янистий шлях кожним своїм м’язом.
Назад дорога здається вже простішою, але потрібно добре тримати рівновагу. Допомагали в цьому лижні палки, взяті напрокат.
На завтра трохи відчувалася втома. І щоб відпочити, групі порекомендували відвідати географічний центр Європи – в селі Ділове, поблизу Рахова, що на Закарпатті. Вважається, що є кілька центрів Європи (в Білорусі, Прибалтиці), якщо відлік відстані вести з островами або без островів. І ось один з них знаходиться в Україні. Двометровий кам’яний знак встановили тут ще у 1880-х роках за часів Австро-Угорщини. На той час це і були їхні землі, і вони проводили дослідження для будівництва залізниці. До речі, саме залізницею варто їхати до Рахова. Краєвид з вікна відкривається чудовий. На шляху ви перетнете безліч раз гірські річки, побачите старовині віадуки (кам’яні мости арочного типу), проїдете через 6 тунелів у горах, подивитеся, як живуть люди в гірських селах. Трохи більше двох годин шляху - і ви вже на Закарпатті.
Якщо вже ви потрапили на Гуцульщину, то для повноти відчуттів варто відвідати етнографічні музеї і обов’язково скуштувати тутешні національні страви: бограч, банош, гуцульську ковбасу гурку, грибну юшку, домашні сири.
Незабутнє враження від Карпат вам гарантоване. Побувавши тут хоч раз, захочеться сюди приїхати ще. Причому в різні пори року Західна Україна по-своєму цікава.
Лариса МАРТИНЕНКО Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий