Минулого тижня до редакції «Променя» звернулася мешканка Малого Щимеля Л.П. Росік. Вона – пенсіонерка (1958 р.н.), колись працювала у райцентрі на маслозаводі, має сина-інваліда.
А прийти до газети її змусив конфлікт із сусідкою через межу земельної ділянки. Причому заявниця висловила надію, що увага громадськості буде привернена до підозрілої ролі деяких посадових осіб, залучених до подій навколо «земельного питання». «Промінь» не претендує на право визначати «істину в останній інстанції», тож наведе думки двох основних фігурантів цієї ситуації.
Отже, версія Л.Росік виглядає наступним чином. Ще чверть століття тому її сім’я придбала хату в селі Малий Щимель по вулиці Перемоги. З одного боку їхнє дворище межує з домоволодінням Р.Яковенко – колишньої голови Великощимельської сільради. Сусідка живе там уже 38 років. На думку Л.Росік, частина її земельної ділянки свого часу опинилася в користуванні Р.Яковенко. На запитання - «Як же так сталося»? відповіла: «Сусіди, господарюючи, поводилися, як хотіли. Ми тоді мовчали, бо не хотіли сваритися з начальством». На підтвердження своїх слів Л.Росік посилається на рішення №44 виконкому сільради від 26 серпня 1997 року, в якому йдеться про виділення їй землі площею 0,08 га для обслуговування будинку та господарських споруд. А фактично зараз у неї – менше восьми «соток».
Висловлюючись сучасною термінологією, «заморожений конфлікт» перейшов до «гарячої стадії» восени 2015 року. Тоді, щоб якось зарадити проблемі, комісія з вирішення земельних суперечок сільради склала акт обстеження земельних ділянок Л.Росік та М.Яковенка (чоловіка Р.Яковенко). За орієнтир були взяті заміри, проведені сільрадою в 1995 році. Члени комісії констатували, що розмір ділянки М.Яковенка по вулиці в бік будинку по довжині складає 24 метри (відповідає архівним даним), а з іншого боку – 21,8 м (у плані 22 м). Тобто було розходження у 20 сантиметрів. Також комісія встановила: паркан і туалет М.Яковенка знаходяться на ділянці Л.Росік. З огляду на відсутність між сусідами згоди на проведення межі по центру «спірної території», їм було запропоновано з’ясувати відносини в суді. Але до суду справа тоді так і не дійшла. Л.Росік вважає, що Р.Яковенко, маючи давні зв’язки з районним начальством, вирішила приватизувати свою землю разом із «шматком», який належить сусідам. «Ми отримали інформацію, ніби документи на приватизацію ділянки для Р.Яковенко підпишуть навіть без погодження межі з нашого боку. Але ж ще нема такого закону, за яким посадовці можуть забирати землю в одних людей і віддавати іншим! Я тоді пішла на прийом до голови міської громади О.Медведьова. Довго чекала, доки у прийомний день він знайде час ознайомитися з моєю проблемою. Нарешті впустили мене до нього. Вислухав він. Запевнив, що далі все буде справедливо. Я повірила. Однак згодом виявилося – наша сусідка продовжує «просувати» свою приватизаційну документацію на землю. Більше того, приїхала до нас повноважна комісія міськради на чолі з депутатом В.Пискуном. Вона «обстежила земельні ділянки щодо встановлення межі між ними». І винесла дивну рекомендацію: відступити від сараю Р.Яковенко один метр, тобто зменшити нашу ділянку».
Л.Росік вбачає у такій пропозиції цинічний примус поступитися сусідці. Мовляв, начальники на її боці! І де ж тоді обіцяна справедливість? З цього приводу родина Росіків звернулася до прокуратури. Сподівається отримати правову і аргументовану відповідь... А лист до редакції «Променя» є для них чи не останньою надією на адекватну громадську думку.
Тепер слід розглянути позицію іншої сторони суперечки – Р.Яковенко. У своєму зверненні до редакції вона, серед іншого, зазначила: «...Моя сім’я живе у своїй хаті з 1979 року... Наші сусіди на прізвище Росік, придбавши свого часу хату, почали збільшувати свою присадибну ділянку, «прихватуючи» землю з трьох боків. А тепер вирішили забрати і частину нашого двору – якось демонтували наш паркан, почали викопувати бетонні стовпчики огорожі. Дійшлло до сварки через таке свавілля, на мене навіть лопатою замахувалися, під вирубку потрапили мої фруктові дерева. Таким чином межа між нашими дворищами була пересунута на метр у бік мого будинку. Згодом конфлікти продовжилися. Сусідка палила сміття біля нашої липи і дерево потім всохло. А як нам треба було завезти на город гній – сусід перешкоджав проїзду трактора. Щоб втихомирити агресивних односельців – мені довелося звернутися до в.о. старости А.Ларченка та правоохоронців. Я хочу, щоб повернули землю, відібрану в мене. І мені треба по 1 метру землі попід сараєм (згідно з архітектурними нормами), бо якщо доведеться там робити ремонт, то підійти до нього по своїй землі такі сусіди не дозволять...»
Короткий коментар з цього приводу надала начальник відділу земельних відносин комунальної власності та агропромрозвитку міськради В.Недвіга. Стосовно суті конфлікту, то тут, на її думку, домінує так званий людський фактор. (Коли суперечка вже зайшла так далеко, що жодні заклики до поміркованості та порозуміння вже ні на кого не діють. Усі пішли на принцип!) Важливим фактором стало і те, що в старій земельній документації подекуди трапляються неточності. Ось і вийшло, що за документами площа ділянок Л.Росік та М.Яковенка більша, ніж фактично є насправді. І кожна сторона вважає, що треба навести порядок. Питання лише – за чий рахунок? Загалом подібні справи належать до компетенції суду. Але є кращий варіант. Якщо сторони суперечки таки погодяться на порозуміння та обопільні компроміси, то вихід із глухого кута можуть підказати фахівці головного управління держгеокадастру області. Вони проводитимуть прийом громадян 6 червня з 11-ої години за адресою: м.Сновськ, вул.Миру,53.
«Промінь» нагадує читачам: предметом конфлікту в Малому Щимелі є близько двадцяти квадратних метрів території.
Олег МІРОШНИЧЕНКО, фото автора
А прийти до газети її змусив конфлікт із сусідкою через межу земельної ділянки. Причому заявниця висловила надію, що увага громадськості буде привернена до підозрілої ролі деяких посадових осіб, залучених до подій навколо «земельного питання». «Промінь» не претендує на право визначати «істину в останній інстанції», тож наведе думки двох основних фігурантів цієї ситуації.
Отже, версія Л.Росік виглядає наступним чином. Ще чверть століття тому її сім’я придбала хату в селі Малий Щимель по вулиці Перемоги. З одного боку їхнє дворище межує з домоволодінням Р.Яковенко – колишньої голови Великощимельської сільради. Сусідка живе там уже 38 років. На думку Л.Росік, частина її земельної ділянки свого часу опинилася в користуванні Р.Яковенко. На запитання - «Як же так сталося»? відповіла: «Сусіди, господарюючи, поводилися, як хотіли. Ми тоді мовчали, бо не хотіли сваритися з начальством». На підтвердження своїх слів Л.Росік посилається на рішення №44 виконкому сільради від 26 серпня 1997 року, в якому йдеться про виділення їй землі площею 0,08 га для обслуговування будинку та господарських споруд. А фактично зараз у неї – менше восьми «соток».
Висловлюючись сучасною термінологією, «заморожений конфлікт» перейшов до «гарячої стадії» восени 2015 року. Тоді, щоб якось зарадити проблемі, комісія з вирішення земельних суперечок сільради склала акт обстеження земельних ділянок Л.Росік та М.Яковенка (чоловіка Р.Яковенко). За орієнтир були взяті заміри, проведені сільрадою в 1995 році. Члени комісії констатували, що розмір ділянки М.Яковенка по вулиці в бік будинку по довжині складає 24 метри (відповідає архівним даним), а з іншого боку – 21,8 м (у плані 22 м). Тобто було розходження у 20 сантиметрів. Також комісія встановила: паркан і туалет М.Яковенка знаходяться на ділянці Л.Росік. З огляду на відсутність між сусідами згоди на проведення межі по центру «спірної території», їм було запропоновано з’ясувати відносини в суді. Але до суду справа тоді так і не дійшла. Л.Росік вважає, що Р.Яковенко, маючи давні зв’язки з районним начальством, вирішила приватизувати свою землю разом із «шматком», який належить сусідам. «Ми отримали інформацію, ніби документи на приватизацію ділянки для Р.Яковенко підпишуть навіть без погодження межі з нашого боку. Але ж ще нема такого закону, за яким посадовці можуть забирати землю в одних людей і віддавати іншим! Я тоді пішла на прийом до голови міської громади О.Медведьова. Довго чекала, доки у прийомний день він знайде час ознайомитися з моєю проблемою. Нарешті впустили мене до нього. Вислухав він. Запевнив, що далі все буде справедливо. Я повірила. Однак згодом виявилося – наша сусідка продовжує «просувати» свою приватизаційну документацію на землю. Більше того, приїхала до нас повноважна комісія міськради на чолі з депутатом В.Пискуном. Вона «обстежила земельні ділянки щодо встановлення межі між ними». І винесла дивну рекомендацію: відступити від сараю Р.Яковенко один метр, тобто зменшити нашу ділянку».
Л.Росік вбачає у такій пропозиції цинічний примус поступитися сусідці. Мовляв, начальники на її боці! І де ж тоді обіцяна справедливість? З цього приводу родина Росіків звернулася до прокуратури. Сподівається отримати правову і аргументовану відповідь... А лист до редакції «Променя» є для них чи не останньою надією на адекватну громадську думку.
Тепер слід розглянути позицію іншої сторони суперечки – Р.Яковенко. У своєму зверненні до редакції вона, серед іншого, зазначила: «...Моя сім’я живе у своїй хаті з 1979 року... Наші сусіди на прізвище Росік, придбавши свого часу хату, почали збільшувати свою присадибну ділянку, «прихватуючи» землю з трьох боків. А тепер вирішили забрати і частину нашого двору – якось демонтували наш паркан, почали викопувати бетонні стовпчики огорожі. Дійшлло до сварки через таке свавілля, на мене навіть лопатою замахувалися, під вирубку потрапили мої фруктові дерева. Таким чином межа між нашими дворищами була пересунута на метр у бік мого будинку. Згодом конфлікти продовжилися. Сусідка палила сміття біля нашої липи і дерево потім всохло. А як нам треба було завезти на город гній – сусід перешкоджав проїзду трактора. Щоб втихомирити агресивних односельців – мені довелося звернутися до в.о. старости А.Ларченка та правоохоронців. Я хочу, щоб повернули землю, відібрану в мене. І мені треба по 1 метру землі попід сараєм (згідно з архітектурними нормами), бо якщо доведеться там робити ремонт, то підійти до нього по своїй землі такі сусіди не дозволять...»
Короткий коментар з цього приводу надала начальник відділу земельних відносин комунальної власності та агропромрозвитку міськради В.Недвіга. Стосовно суті конфлікту, то тут, на її думку, домінує так званий людський фактор. (Коли суперечка вже зайшла так далеко, що жодні заклики до поміркованості та порозуміння вже ні на кого не діють. Усі пішли на принцип!) Важливим фактором стало і те, що в старій земельній документації подекуди трапляються неточності. Ось і вийшло, що за документами площа ділянок Л.Росік та М.Яковенка більша, ніж фактично є насправді. І кожна сторона вважає, що треба навести порядок. Питання лише – за чий рахунок? Загалом подібні справи належать до компетенції суду. Але є кращий варіант. Якщо сторони суперечки таки погодяться на порозуміння та обопільні компроміси, то вихід із глухого кута можуть підказати фахівці головного управління держгеокадастру області. Вони проводитимуть прийом громадян 6 червня з 11-ої години за адресою: м.Сновськ, вул.Миру,53.
«Промінь» нагадує читачам: предметом конфлікту в Малому Щимелі є близько двадцяти квадратних метрів території.
Олег МІРОШНИЧЕНКО, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий