- Оце, - каже, - взяв і приїхав до Сновська, аби потрапити до редакції і знайти дворічної давності статтю про одного з корюківських цілителів!
Тож поки з’ясовувалися різні деталі, ми розговорилися і заглибилися далеченько.
Виявилося, що Андрій Васильович ніколи в житті не одружувався, вважаючи жінок предметом розкоші.
- А я до розкоші не звик! – додав грайливо посміхаючись і розповідаючи, скільки всього перебачив, перетерпів, переніс.
Мати померла рано, а згодом і батько пішов у інші світи. Найближчі родичі нині мешкають у Ленінівці (село вже перейменоване), тож у Рогізках у нього лише односельці, сусіди. Про всіх відгукується добре, усіх знає – і по роботі в колишньому колгоспі, і, як просто хороших людей.
У колгоспі Андрій Васильович під чиїм тільки керівництвом завдань не виконував! Пам’ятає голів Миколу Середу, Миколу Кнута, Володимира Комісаренка, Володимира Банкова, Михайла Зуйка, Миколу Скорохода і дуже хвалить господарність нинішньої очільниці «Рогізківського» Наталії Коваленко.
І про те, як Григорій Божок на комбайні від зорі до зорі зернові молотив, як норми перевиконував, яким непосидуючим в роботі був його брат Федір, як досі бджілкою літає їхня матінка, теж довгенько розказував.
- А що ж самі? – запитую у нього? - Як віку доживати думаєте?
- На цій землі хочу ще погостювати, туди, в небо (показав пальцем вгору), не бажаю йти! І корівку-годувальницю ще тримаю, і коника, і квочка десяток курчаток вивела, - продовжує підтримувати бесіду мій заїжджий співрозмовник. На перший погляд, звичайний, майже, як усі, але, з іншого боку, особливий своєю відданістю рідній землі, місцю, де народився і зростав, краю, що навіть у мріях не зважився б проміняти на інший. Чи не на таких господарях і тримаємось?
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий