Оксана Гетьманенко вже два роки працює фельдшером у селі Смяч. За цей час вона твердо переконалася в правильності свого кроку, коли вирішила обрати професію медичного працівника. На її думку, дбати про здоров’я земляків – справа непроста, але почесна.
Оксана Гетьманенко родом із Займища, однак Смяч є малою батьківщиною її мами. Тож молодий фельдшер приїхала працювати за направленням до, можна сказати, знайомого села. Оселилася в свого дідуся і поринула в роботу. Знання, здобуті у Чернігівському медичному коледжі, поступово вдосконалювала щоденною практикою.
«З перших днів мені дуже допомогли місцеві наставники, - згадує Оксана Володимирівна. – Керівник Петрівської лікарської амбулаторії І.А. Ващенко та молодша медсестра Смяцького фельдшерського пункту О.А. Лімаз ділилися зі мною своїм багаторічним досвідом, давали поради, за що я їм щиро вдячна. Інколи траплялися і майже кумедні випадки, бувало, Олена Андріївна попереджала мене: оця старенька пацієнтка недочуває, тож, розмовляючи з нею, треба кричати...»
Про непростий стан системи охорони здоров’я мешканців сільської місцевості добре відомо. Проте спільними зусиллями керівництва районного центру первинної медико-санітарної допомоги, органів місцевого самоврядування та небайдужих людей вдається долати існуючі проблеми. Якщо вести мову про медикаментозне забезпечення, то Смяцькому фельдшерському пункту централізовано виділяються препарати для невідкладної допомоги, сільрада надала певну суму на закупівлю найнеобхіднішого переліку лікарських засобів, а наприкінці минулого року від Радикальної партії Олега Ляшка надійшла допомога у вигляді хорошого набору ліків.
Також налагоджена система попереднього запису заявок людей на ті чи інші препарати. Їх до села постачає одна з аптечних мереж.
Звичайний робочий день фельдшерського пункту – це коли приходить близько десятка людей. У процедурному кабінеті фельдшер або молодша медсестра виконують лікарські призначення – ставлять крапельниці, роблять уколи. У наявності є глюкометр, тому можна зробити аналіз на вміст цукру в крові. За словами Оксани Гетьманенко, дехто з пацієнтів ставиться до такої процедури з гумором, кажучи: перевірте, чи можна мені їсти цукерки... Завдяки інгалятору взимку вдається помітно прискорити одужання дітей, хворих на застуду. Для лікування певних захворювань застосовується лампа «Солюкс». Засоби ці мінімальні, але для мешканців села дуже потрібні. Поміж відвідувачів фельдшерського пункту чимало і тих, хто приходить виміряти артеріальний тиск, отримати консультацію з якого-небудь питання. Медзаклад є невід’ємною складовою повсякденного життя села.
Як розповіла Оксана Гетьманенко, нерідко доводиться практикувати і такий метод, як надання медпослуг удома. Передовсім це стосується стареньких пацієнтів, яким уже несила йти до центру села. «Влітку їздимо на виклики велосипедом, - розповіла наша співрозмовниця. А взимку доводиться ходити пішки. Якщо випадок не надто складний – меддопомога надається тут. У складніших ситуаціях викликаємо «швидку допомогу» або даємо направлення в райцентр – до лікаря-спеціаліста».
На жаль, мешканці Смячі не надто дослухаються до рекомендацій стосовно профілактики захворювань, часто займаються самолікуванням, дехто демонструє упереджене ставлення до медпрепаратів.
- Якось до нас звернулася бабця, - згадує Оксана Гетьманенко, - в якої тиск був 220/100. Ми запропонували їй зробити укол чи випити таблетку. Але вона відмовилася. Сказала щось на кшталт: «Я без цього все життя прожила». Що поробиш, така вже реальність.
У квітні до Смячі приїхала група лікарів зі Сновська, фахівці провели прийом. Така форма роботи показала себе доволі ефективно. Єдине зауваження, яке надійшло від людей – треба приїжджати частіше, мінімум двічі на рік.
«А що треба для Смяцького фельдшерського пункту?» - запитали ми у Оксани Гетьманенко на завершення розмови. Мить поміркувавши, вона відповіла: трохи більше дров на зиму, бо приміщення у нас чималеньке, нормально обігріти його буває проблемою.
Ці слова ще раз підтвердили, що сільська медицина тримається передовсім на людях, а не на грошах. Бо справжнім золотим фондом медичної галузі є працівники, здатні виконувати свою роботу навіть у несприятливих умовах. Працівники, котрі попри все йдуть шляхом професійності й турботи про земляків.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото Олега МІРОШНИЧЕНКА
Оксана Гетьманенко родом із Займища, однак Смяч є малою батьківщиною її мами. Тож молодий фельдшер приїхала працювати за направленням до, можна сказати, знайомого села. Оселилася в свого дідуся і поринула в роботу. Знання, здобуті у Чернігівському медичному коледжі, поступово вдосконалювала щоденною практикою.
«З перших днів мені дуже допомогли місцеві наставники, - згадує Оксана Володимирівна. – Керівник Петрівської лікарської амбулаторії І.А. Ващенко та молодша медсестра Смяцького фельдшерського пункту О.А. Лімаз ділилися зі мною своїм багаторічним досвідом, давали поради, за що я їм щиро вдячна. Інколи траплялися і майже кумедні випадки, бувало, Олена Андріївна попереджала мене: оця старенька пацієнтка недочуває, тож, розмовляючи з нею, треба кричати...»
Про непростий стан системи охорони здоров’я мешканців сільської місцевості добре відомо. Проте спільними зусиллями керівництва районного центру первинної медико-санітарної допомоги, органів місцевого самоврядування та небайдужих людей вдається долати існуючі проблеми. Якщо вести мову про медикаментозне забезпечення, то Смяцькому фельдшерському пункту централізовано виділяються препарати для невідкладної допомоги, сільрада надала певну суму на закупівлю найнеобхіднішого переліку лікарських засобів, а наприкінці минулого року від Радикальної партії Олега Ляшка надійшла допомога у вигляді хорошого набору ліків.
Також налагоджена система попереднього запису заявок людей на ті чи інші препарати. Їх до села постачає одна з аптечних мереж.
Звичайний робочий день фельдшерського пункту – це коли приходить близько десятка людей. У процедурному кабінеті фельдшер або молодша медсестра виконують лікарські призначення – ставлять крапельниці, роблять уколи. У наявності є глюкометр, тому можна зробити аналіз на вміст цукру в крові. За словами Оксани Гетьманенко, дехто з пацієнтів ставиться до такої процедури з гумором, кажучи: перевірте, чи можна мені їсти цукерки... Завдяки інгалятору взимку вдається помітно прискорити одужання дітей, хворих на застуду. Для лікування певних захворювань застосовується лампа «Солюкс». Засоби ці мінімальні, але для мешканців села дуже потрібні. Поміж відвідувачів фельдшерського пункту чимало і тих, хто приходить виміряти артеріальний тиск, отримати консультацію з якого-небудь питання. Медзаклад є невід’ємною складовою повсякденного життя села.
Як розповіла Оксана Гетьманенко, нерідко доводиться практикувати і такий метод, як надання медпослуг удома. Передовсім це стосується стареньких пацієнтів, яким уже несила йти до центру села. «Влітку їздимо на виклики велосипедом, - розповіла наша співрозмовниця. А взимку доводиться ходити пішки. Якщо випадок не надто складний – меддопомога надається тут. У складніших ситуаціях викликаємо «швидку допомогу» або даємо направлення в райцентр – до лікаря-спеціаліста».
На жаль, мешканці Смячі не надто дослухаються до рекомендацій стосовно профілактики захворювань, часто займаються самолікуванням, дехто демонструє упереджене ставлення до медпрепаратів.
- Якось до нас звернулася бабця, - згадує Оксана Гетьманенко, - в якої тиск був 220/100. Ми запропонували їй зробити укол чи випити таблетку. Але вона відмовилася. Сказала щось на кшталт: «Я без цього все життя прожила». Що поробиш, така вже реальність.
У квітні до Смячі приїхала група лікарів зі Сновська, фахівці провели прийом. Така форма роботи показала себе доволі ефективно. Єдине зауваження, яке надійшло від людей – треба приїжджати частіше, мінімум двічі на рік.
«А що треба для Смяцького фельдшерського пункту?» - запитали ми у Оксани Гетьманенко на завершення розмови. Мить поміркувавши, вона відповіла: трохи більше дров на зиму, бо приміщення у нас чималеньке, нормально обігріти його буває проблемою.
Ці слова ще раз підтвердили, що сільська медицина тримається передовсім на людях, а не на грошах. Бо справжнім золотим фондом медичної галузі є працівники, здатні виконувати свою роботу навіть у несприятливих умовах. Працівники, котрі попри все йдуть шляхом професійності й турботи про земляків.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото Олега МІРОШНИЧЕНКА
Комментариев нет:
Отправить комментарий