Не всі студенти в подальшому працюють за спеціальністю, яку здобували у вузах. Різні чинники впливають на вибір професії, та ідеально, коли вона подобається, а на роботу ідеш із задоволенням.
Світлана МІРОШНИЧЕНКО з Кучинівки закінчила наше ВПУЛГ у 2016 році за спеціальністю «кухар-кондитер».
Під час навчання завжди отримувала стипендію, а ще із задоволенням працювала на кухні. Навіть була щаслива, коли її туди відправляли позачергово з теоретичних занять. Після отримання диплома пішла працювати кухарем у кафе «Вітамінка». Згодом перейшла в офіціантки, бо ця професія була їй більше до вподоби. Через півроку за власним бажанням звільнилася. Але, мабуть, так уже було потрібно розпорядитися долі, що дівчина знову повертається в кафе на посаду офіціантки.
Хто спостерігав за її роботою, не міг не запам’ятати Світлану. Вишукані зачіска, одяг, манікюр і макіяж. Вона ніби літає між столиками клієнтів, встигаючи взяти замовлення, подати, прибрати, і в той же час бути уважною до кожного.
– Професія офіціанта мені дуже подобається, – зізнається дівчина. – В цьому я дійсно знайшла себе. Я з радістю іду кожен раз на роботу. Сервірую стіл як для себе і обслуговую відвідувачів так, як би мені самій було зручно, аби я була клієнтом кафе. Уявляю себе на місці гостя і одразу розумію, чого він би хотів у цей момент.
Смачні страви, помірні ціни і гарне оформлення залу – це складові успіху закладу, і головне – щоб клієнт був задоволений. А після відвідування кафе, якщо ваш столик обслуговувала Світлана Мірошниченко, завжди залишається дуже приємне враження. Тож побажаємо всім, щоб робота була до душі, тоді й сторонні це помітять.
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора
Світлана МІРОШНИЧЕНКО з Кучинівки закінчила наше ВПУЛГ у 2016 році за спеціальністю «кухар-кондитер».
Під час навчання завжди отримувала стипендію, а ще із задоволенням працювала на кухні. Навіть була щаслива, коли її туди відправляли позачергово з теоретичних занять. Після отримання диплома пішла працювати кухарем у кафе «Вітамінка». Згодом перейшла в офіціантки, бо ця професія була їй більше до вподоби. Через півроку за власним бажанням звільнилася. Але, мабуть, так уже було потрібно розпорядитися долі, що дівчина знову повертається в кафе на посаду офіціантки.
Хто спостерігав за її роботою, не міг не запам’ятати Світлану. Вишукані зачіска, одяг, манікюр і макіяж. Вона ніби літає між столиками клієнтів, встигаючи взяти замовлення, подати, прибрати, і в той же час бути уважною до кожного.
– Професія офіціанта мені дуже подобається, – зізнається дівчина. – В цьому я дійсно знайшла себе. Я з радістю іду кожен раз на роботу. Сервірую стіл як для себе і обслуговую відвідувачів так, як би мені самій було зручно, аби я була клієнтом кафе. Уявляю себе на місці гостя і одразу розумію, чого він би хотів у цей момент.
Смачні страви, помірні ціни і гарне оформлення залу – це складові успіху закладу, і головне – щоб клієнт був задоволений. А після відвідування кафе, якщо ваш столик обслуговувала Світлана Мірошниченко, завжди залишається дуже приємне враження. Тож побажаємо всім, щоб робота була до душі, тоді й сторонні це помітять.
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора
ДО ТЕМИ
Якщо робота приносить людині моральне задоволення, вона:
1. Не помічає за роботою, як швидко проходить час.
2. Прагне рости професійно, постійно підвищувати кваліфікацію.
3. Працює ефективніше, швидше досягає поставлених цілей.
4. Після роботи має ще багато сил для заняття іншими важливими справами.
5. Мотивує інших людей працювати ефективніше, постійно підвищувати свій рівень.
6. Зберігає позитив протягом усього робочого дня, що найкращим чином відбивається на його здоров’ї.
Але якщо людина ненавидить свою роботу, вона:
1. Постійно дивиться на годинник в очікуванні скоріше піти додому.
2. Не має жодного бажання оволодіти новими знаннями, не прагне до професійного росту.
3. Не має жодних цілей, пов’язаних з роботою. Коли людина не має мети, будь-яка її справа приречена на провал.
4. Приходячи з роботи, людина фізично і емоційно “вичавлена”, нічого не хоче, крім як сісти в крісло перед телевізором (знайома ситуація, чи не так?).
5. Є для людей, що люблять свою роботу, прикладом того, як працювати не треба.
6. Постійно всім незадоволена, не забуває говорити щогодини про те, як же “дістала” ця робота і з якою б радістю вона звільнилася.
Джерело: http://garmonya.in.ua/
Якщо робота приносить людині моральне задоволення, вона:
1. Не помічає за роботою, як швидко проходить час.
2. Прагне рости професійно, постійно підвищувати кваліфікацію.
3. Працює ефективніше, швидше досягає поставлених цілей.
4. Після роботи має ще багато сил для заняття іншими важливими справами.
5. Мотивує інших людей працювати ефективніше, постійно підвищувати свій рівень.
6. Зберігає позитив протягом усього робочого дня, що найкращим чином відбивається на його здоров’ї.
Але якщо людина ненавидить свою роботу, вона:
1. Постійно дивиться на годинник в очікуванні скоріше піти додому.
2. Не має жодного бажання оволодіти новими знаннями, не прагне до професійного росту.
3. Не має жодних цілей, пов’язаних з роботою. Коли людина не має мети, будь-яка її справа приречена на провал.
4. Приходячи з роботи, людина фізично і емоційно “вичавлена”, нічого не хоче, крім як сісти в крісло перед телевізором (знайома ситуація, чи не так?).
5. Є для людей, що люблять свою роботу, прикладом того, як працювати не треба.
6. Постійно всім незадоволена, не забуває говорити щогодини про те, як же “дістала” ця робота і з якою б радістю вона звільнилася.
Джерело: http://garmonya.in.ua/
Комментариев нет:
Отправить комментарий