Сьомого лютого у Сновську відбулися загальні збори громадян, на яких про свою роботу прозвітував міський голова Олександр Медведьов.
Інформація, яку із трибуни було озвучено для тих, хто прийшов її послухати, містила доволі повний аналіз зробленого, була пересипана конкретними справами і цифрами. Купу різних цифр називали й підлеглі Олександра Олександровича - керівники фінансової, освітянської, медичної, культурної галузей Сновщини, котрі - а це видно по справах - намагаються покладену на їхні плечі ношу і тримати гідно, і не впустити додолу...
Мовчки слухали усю (строкату й глибоку для осмислення) інформацію ті в.о. старост сіл, котрі знайшли змогу якось дістатися на ці збори, не вступали у полеміку ні громадські активісти, ні партійні представники. Майже ніхто нікого на цих зборах не критикував і не підносив. Хіба що знову Людмила Романівна Кравець, котра завжди душею вболіває за друзів-ветеранів і ніколи не оминає можливості владу похвалити і щось у неї попросити. Не оминає бізнесменів, депутатів, хоча, мабуть, має на це право. До речі, депутатів Верховної Ради Василя Амельченка, Анатолія Євлахова, обласної – Ігоря Вдовенка, Григорія Божка, Олега Хасенка, як-то кажуть, із гарної сторони медалі, називав і наш голова, і наші керівники. Взагалі, керівників і бюджетників у майже наполовину заповненій залі була більшість, а ось тих сновчан, котрі говорять про свої біди у чергах за яйцями на базарі, хто ковзається слизькими дорогами взимку і заливається від калюж навесні, чомусь - не густо. Я б сказала – одні і ті ж і з одними і тими ж наріканнями і невдоволеннями.
Неподалік мого стільця клапоть зборів під звуки ліричної мелодії продрімала одна із місцевих хазяєчок (куштувала її пироги!), а дехто, втомившись від однотипного перегляду ідилії в картинках (зрештою ж, це ж був не концерт і не вечір для душі), спішно покидали залу. Запитала у авторитетних Володимира Кузьменка, Михайла Зуйка й Миколи Іваницького, чому так роблять, на що ті у відповідь лише кивнули рукою...
Хоча вже ввечері у Фейсбуці Микола Олександрович розмірковував і про стан справ у Мені та Корюківці, і про те, хто у свій час скільки чого зробив для нашого району, при кому, що закрилося, попливло в інші краї...
Подумалося: а що ж у недалекому майбутньому скажуть про нас? Про ремонт нашої площі, про клумбу, життя шкіл, бібліотек, клубів і фельдшерських пунктів, й де, зрештою, будуть у той час діти, онуки (наразі добру частину підходить порівняти з приказкою «А нашого білого цвіту по усьому світу!»). Бо ж хоч у Хотуничах (зі слів депутатки Лариси Безручко) люди, немов космічну подію, танцюючи, з кавою в руках, сприйняли вуличне освітлення (таке враження, що там до цього влади і держави не було), зате у таких маленьких селах, як Софіївка, Гута Студенецька, Радвине, Клюси, Заріччя та інших продовжують порожніти хати й гуляти вільний вітер. Ні доріг там, ні іншої цивілізації!
Та все ж не будемо дух надії втрачати, бо шлях реформам ніхто не перейде і децентралізаційні процеси триватимуть й надалі. Скоро побачимо чергові новації, черговий поступ...
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Від редакції. Звіт (тези) міського голови читайте у наступному номері.
Інформація, яку із трибуни було озвучено для тих, хто прийшов її послухати, містила доволі повний аналіз зробленого, була пересипана конкретними справами і цифрами. Купу різних цифр називали й підлеглі Олександра Олександровича - керівники фінансової, освітянської, медичної, культурної галузей Сновщини, котрі - а це видно по справах - намагаються покладену на їхні плечі ношу і тримати гідно, і не впустити додолу...
«...Достатньо однієї секунди, щоб все зіпсувати. І не вистачить цілої вічності, щоб усе виправити. Через це подумайте, перш ніж щось сказати і щось зробити».
(Патрік Роторус)
Мовчки слухали усю (строкату й глибоку для осмислення) інформацію ті в.о. старост сіл, котрі знайшли змогу якось дістатися на ці збори, не вступали у полеміку ні громадські активісти, ні партійні представники. Майже ніхто нікого на цих зборах не критикував і не підносив. Хіба що знову Людмила Романівна Кравець, котра завжди душею вболіває за друзів-ветеранів і ніколи не оминає можливості владу похвалити і щось у неї попросити. Не оминає бізнесменів, депутатів, хоча, мабуть, має на це право. До речі, депутатів Верховної Ради Василя Амельченка, Анатолія Євлахова, обласної – Ігоря Вдовенка, Григорія Божка, Олега Хасенка, як-то кажуть, із гарної сторони медалі, називав і наш голова, і наші керівники. Взагалі, керівників і бюджетників у майже наполовину заповненій залі була більшість, а ось тих сновчан, котрі говорять про свої біди у чергах за яйцями на базарі, хто ковзається слизькими дорогами взимку і заливається від калюж навесні, чомусь - не густо. Я б сказала – одні і ті ж і з одними і тими ж наріканнями і невдоволеннями.
Неподалік мого стільця клапоть зборів під звуки ліричної мелодії продрімала одна із місцевих хазяєчок (куштувала її пироги!), а дехто, втомившись від однотипного перегляду ідилії в картинках (зрештою ж, це ж був не концерт і не вечір для душі), спішно покидали залу. Запитала у авторитетних Володимира Кузьменка, Михайла Зуйка й Миколи Іваницького, чому так роблять, на що ті у відповідь лише кивнули рукою...
Хоча вже ввечері у Фейсбуці Микола Олександрович розмірковував і про стан справ у Мені та Корюківці, і про те, хто у свій час скільки чого зробив для нашого району, при кому, що закрилося, попливло в інші краї...
Подумалося: а що ж у недалекому майбутньому скажуть про нас? Про ремонт нашої площі, про клумбу, життя шкіл, бібліотек, клубів і фельдшерських пунктів, й де, зрештою, будуть у той час діти, онуки (наразі добру частину підходить порівняти з приказкою «А нашого білого цвіту по усьому світу!»). Бо ж хоч у Хотуничах (зі слів депутатки Лариси Безручко) люди, немов космічну подію, танцюючи, з кавою в руках, сприйняли вуличне освітлення (таке враження, що там до цього влади і держави не було), зате у таких маленьких селах, як Софіївка, Гута Студенецька, Радвине, Клюси, Заріччя та інших продовжують порожніти хати й гуляти вільний вітер. Ні доріг там, ні іншої цивілізації!
Та все ж не будемо дух надії втрачати, бо шлях реформам ніхто не перейде і децентралізаційні процеси триватимуть й надалі. Скоро побачимо чергові новації, черговий поступ...
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Від редакції. Звіт (тези) міського голови читайте у наступному номері.
Усміхніться ж!
Люблю жити без проблем! Шкода тільки, що не вмію проблеми не створювати...
Комментариев нет:
Отправить комментарий