Стара Рудня – звичайне село, яких в Україні тисячі. Із симпатичними будиночками, мальовничою природою й звичними атрибутами у вигляді відсутності ліхтарів на вулицях. Щоправда, за словами старости Миколи Шмаровоза, перша ластівка у вирішенні цього наболілого й очікуваного питання вже прилетіла: цьогоріч в дію вступає затверджений проект освітлення вулиці Центральної й однойменного провулка. Плюс заплановано грейдерування доріг й засипання основних вибоїн по всій території громади.
Староста М.Шмаровоз корегує роботу трактористів «Яни Плюс».
У цьому селі живуть і трудяться привітні й працьовиті люди, котрі, як і колись було, одне до одного у гості ходять і головне – не відчувають себе відірваними від світу й цивілізації. Всього ж на перше січня у Старій Рудні зареєстровано 526 мешканців. Звісно, що є у них проблеми, але всі вони якось вирішуються, і сільчани до них звикли. Школа не функціонує, тож 24 дітей шкільного віку і 14 – дошкільного підвозяться автобусом до Петрівського НВК. Колишні сільгосппідприємства розвалилися – так залишився млин, куди подрібнювати зерно, кукурудзу їздять не лише свої, а й зарічанці, смячани. А молотять те зерно трьома комбайнами, що є в селі. До речі, розпайовані землі останніми роками орендують хороші господарники Олександр Веселий, Олександр Масляний, Вадим Сорокін. Очолювані ними підприємства здобули і позитивний імідж, і довіру, що теж у партнерстві дуже важливо. Ну а дієвий приклад цього партнерства редакційна бригада побачила відразу, як тільки в’їхала до села. Полягав він у розчистці доріг від снігу, справі, що зачіпає і великих, і маленьких громадян, без якої, власне, взимку все рухливе життя може паралізуватись.
Величезний трактор, немов метеор, туди-сюди гасав чи не кожною вуличкою і провулком, попередньо узгодивши «фронт робіт» із М.П. Шмаровозом.
Порядок біля сільради наводить кочегар Володимир Щербина.
Староста ж без понтів радий був корегувати дії трактористів. Легко забирався до них у кабіну і розказував, куди треба їхати й де чистити.
– А ще, - підкреслив Микола Петрович, - нам підставляють плече допомоги місцеві власники тракторів, яких у селі (коли порахувати мотоблоки, «китайські») найбільше, ніж де по району. Є і гужовий транспорт – коні (79 голів). Все це «багатство» застосовується для потреб староруднянців і слугує елементом виживання.
Староруднянці продають картоплю навіть взимку.
Повторюсь: трудитися вони вміють на славу, не боячись мозолів на руках, втоми і недоспаних ночей. Є обійстя, де хазяї тримають по 6-7 корів, не менше, як по десятку свиней, купу усілякої птиці – гусей, індиків, качок, курей, а картоплі вирощують стільки, що вистачає на реалізацію не лише восени – взимку. Наочний доказ – момент закупівлі бульби у сільчан городнянськими бізнесменами (по 3 грн. за кіло), який постав перед нами на одній із сільських вулиць неподалік магазинів. Тих магазинів у селі 4, і кожен їхній власник доповнює свою точку потрібними товарами різних груп – продовольчої, промислової, побутової. Нарікань у покупців нема, навпаки, одні подяки. Як і на роботу фельдшерського пункту (завідуюча Катерина Трухан), бібліотеки (Галина Мося), клубу (Тетяна Шмаровоз), пошти (Тетяна Кеня). Це вони вважаються провісницями духовного життя села, пропагандистками здорового способу життя і моральних чеснот.
Працює діловод Лариса Холявко.
Божі заповіді намагається вносити у серце кожного староруднянця й настоятель церкви отець В’ячеслав Іванович. Разом з матушкою Галиною Максимівною, енергійною, милостивою, у якої руки для творення добра ніколи не опускаються.
Приказкою «хто рано встає, тому Бог дає» живе і діловод Лариса Василівна Холявко, у робочого дня якої нема ні початку, ні кінця. «Ви знаєте, усі ж хочуть то консультацію, то довідку, то потрібне роз’яснення – й кожного треба вислухати, кожному – допомогти. Займає час оформлення субсидій, якими, в основному, користуються власники газифікованих будинків, а їх у нас 126! Ну, а любити свою роботу і віддаватися їй сповна я просто звикла, й інакше не зможу», - мовила нам ця мила жінка.
Зрештою, подібну віддачу в роботі ми помітили не лише у неї і старости, а скрізь. І це навіює на оптимістичні думки, на те, що, попри існуючі негаразди, вийде у людей «вдарити лихом об землю» й пожити краще.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
У цьому селі живуть і трудяться привітні й працьовиті люди, котрі, як і колись було, одне до одного у гості ходять і головне – не відчувають себе відірваними від світу й цивілізації. Всього ж на перше січня у Старій Рудні зареєстровано 526 мешканців. Звісно, що є у них проблеми, але всі вони якось вирішуються, і сільчани до них звикли. Школа не функціонує, тож 24 дітей шкільного віку і 14 – дошкільного підвозяться автобусом до Петрівського НВК. Колишні сільгосппідприємства розвалилися – так залишився млин, куди подрібнювати зерно, кукурудзу їздять не лише свої, а й зарічанці, смячани. А молотять те зерно трьома комбайнами, що є в селі. До речі, розпайовані землі останніми роками орендують хороші господарники Олександр Веселий, Олександр Масляний, Вадим Сорокін. Очолювані ними підприємства здобули і позитивний імідж, і довіру, що теж у партнерстві дуже важливо. Ну а дієвий приклад цього партнерства редакційна бригада побачила відразу, як тільки в’їхала до села. Полягав він у розчистці доріг від снігу, справі, що зачіпає і великих, і маленьких громадян, без якої, власне, взимку все рухливе життя може паралізуватись.
Величезний трактор, немов метеор, туди-сюди гасав чи не кожною вуличкою і провулком, попередньо узгодивши «фронт робіт» із М.П. Шмаровозом.
Староста ж без понтів радий був корегувати дії трактористів. Легко забирався до них у кабіну і розказував, куди треба їхати й де чистити.
– А ще, - підкреслив Микола Петрович, - нам підставляють плече допомоги місцеві власники тракторів, яких у селі (коли порахувати мотоблоки, «китайські») найбільше, ніж де по району. Є і гужовий транспорт – коні (79 голів). Все це «багатство» застосовується для потреб староруднянців і слугує елементом виживання.
Повторюсь: трудитися вони вміють на славу, не боячись мозолів на руках, втоми і недоспаних ночей. Є обійстя, де хазяї тримають по 6-7 корів, не менше, як по десятку свиней, купу усілякої птиці – гусей, індиків, качок, курей, а картоплі вирощують стільки, що вистачає на реалізацію не лише восени – взимку. Наочний доказ – момент закупівлі бульби у сільчан городнянськими бізнесменами (по 3 грн. за кіло), який постав перед нами на одній із сільських вулиць неподалік магазинів. Тих магазинів у селі 4, і кожен їхній власник доповнює свою точку потрібними товарами різних груп – продовольчої, промислової, побутової. Нарікань у покупців нема, навпаки, одні подяки. Як і на роботу фельдшерського пункту (завідуюча Катерина Трухан), бібліотеки (Галина Мося), клубу (Тетяна Шмаровоз), пошти (Тетяна Кеня). Це вони вважаються провісницями духовного життя села, пропагандистками здорового способу життя і моральних чеснот.
Божі заповіді намагається вносити у серце кожного староруднянця й настоятель церкви отець В’ячеслав Іванович. Разом з матушкою Галиною Максимівною, енергійною, милостивою, у якої руки для творення добра ніколи не опускаються.
Приказкою «хто рано встає, тому Бог дає» живе і діловод Лариса Василівна Холявко, у робочого дня якої нема ні початку, ні кінця. «Ви знаєте, усі ж хочуть то консультацію, то довідку, то потрібне роз’яснення – й кожного треба вислухати, кожному – допомогти. Займає час оформлення субсидій, якими, в основному, користуються власники газифікованих будинків, а їх у нас 126! Ну, а любити свою роботу і віддаватися їй сповна я просто звикла, й інакше не зможу», - мовила нам ця мила жінка.
Зрештою, подібну віддачу в роботі ми помітили не лише у неї і старости, а скрізь. І це навіює на оптимістичні думки, на те, що, попри існуючі негаразди, вийде у людей «вдарити лихом об землю» й пожити краще.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий