«Чужу мову можна
вивчити за шість років,
а свою треба
вчити все життя»
(Франсуа Вольтер)
Так вважає і вчитель української мови та літератури Сновської ЗОШ №2 Валентина Костейкова. Вже 23 роки жінка займається улюбленою справою – навчає дітей рідної мови, хоча, про професію вчителя ніколи навіть не думала, натомість мріяла займатися професійним спортом, але доля розпорядилася інакше.
Її шкільна вчителька, Валентина Мороз настільки захоплююче викладала свій предмет, що зацікавила навіть запальну та енергійну спортсменку. З того часу Валентина не полишає вивчати мову своєї держави. Навіть День народження у неї символічний - 2 жовтня (а першого вся країна святкує День Вчителя). Свій предмет Валентина Олексіївна викладає в 9 та 10 класах, а також в інклюзивному сьомому. Індивідуально займається з Юрою Глінком, дитиною з особливими потребами. Розповідає, що до кожного школяра слід знаходити індивідуальний підхід, розвивати талант та обдарованість.
- Мені завжди подобалася фраза: «Справжній учитель не той, хто вчить, а той, у кого вчаться». Ви не уявляєте, як я радію, коли мої учні займають призові місця на обласних, районних олімпіадах, та навіть на Всеукраїнських конкурсах, коли на ЗНО отримують максимальні результати. Це щастя, коли твоя праця цінується і є не даремною. У кожній дитині я бачу особистість і відчуваю велику відповідальність за неї, адже причетна до творення її долі. З учнями потрібно бути вимогливою, але в той же час і справедливою, та найголовніше – безмежно любити їх, ставитися як до рідних, і доки діти не відчують твоєї любові – не сприйматимуть того, що хочеться до них донести.
До Міжнародного дня рідної мови Валентина Олексіївна готується старанно: організовує круглі столи, різноманітні ігри та конкурси, проводить тематичні уроки та диктанти. Українська мова – мова наших предків, нашої держави. Тож вивчайте українську мову! Спілкуйтеся нею! Возвеличуйте її! Не будьмо рабами! Бо, за словами Оксани Пахльовської, «раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистити себе».
Тетяна ЛИТВИН
Фото з архіву Валентини Костейкової
Комментариев нет:
Отправить комментарий