У маленькому Щокоті, який входив до складу Низківської сільради, і яким продовжує опікуватися в.о. старости Людмила Гордієнко, живуть роботящі брати Федченки разом зі своїм дядьком, маминим братом, Анатолієм Гордійком.
Живуть вони і ведуть велике господарство без жіночих рук. Ігор і Женя – брати-близнюки 1987 року народження, молодші на рік за брата Юрія. Практично їх виростила бабуся, а три роки тому вона покинула цей світ… З того часу молоді неодружені брати не склали руки, не кинулися у пиятику, як деякі слабкодухі, а продовжують трудитися на рідній землі.
- Бабуся нас всьому навчила: і їсти в печі готувати, і на городі працювати, і вести господарство, - каже Юрій Федченко, якого ми зустріли на вигоні біля Щокота.
Він саме пас сільських корів, і в тому числі своїх. А їх у хазяйстві чоловіків аж п’ять! Це ж треба і стільки днів підряд пасти. Юрій розповів, що за коровами доглядає більше він, доїть їх вручну, випасає. А сіно заготовляють вже всі гуртом. З самого ранку викосили півтора гектара трави, поки погода сонячна, треба встигнути заготовити на зиму корми. Бідкається Юрій, що молоко приймають дешево, всього по 3,50 грн. Не ціниться сільська праця.
Вдома ж іще на чоловічі руки і свині, і кури, і городу майже гектар. Люблять ходити по гриби, збирають лісові ягоди. А ще й дров на зиму треба заготовити. У селі робота знайдеться на кожен день, відпочивати ніколи. Живуть брати з дядьком дружно, в селі їх поважають.
А на свята обов’язково ходять до церкви.
Незабаром Медовий і Яблучний Спаси. Запитую: «А пироги самі теж пекти навчилися?»
– Ні, - посміхається Юрій, - купуємо їх в магазині.
Все таки жіночих рук в хаті іноді не вистачає.
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора
На фото: Юрій Федченко планує цю теличку
виростити на корівку.
Комментариев нет:
Отправить комментарий