Вже 8-й рік поспіль асоціація «Люба Лор’ Україна» на чолі з Даніелем Бедлемом запрошують наших дітей представляти Україну у Франції. Запальні українські танці дуже подобаються європейській публіці і вона гучними оплесками завжди вітає вихованців Світлани Горбатович.
У цьому році разом з представниками зразкового дитячого колективу «Ягідки» поїхала до Франції і вокалістка Крістіна Крот, вихованка Ольги Сенченко. І якщо хлопці й дівчата з інших колективів їздять одні й ті ж по декілька разів, вивчили досконало французьку, то Світлана Горбатович, як відзначили самі французи, навпаки, намагається охопити якомога більшу кількість дітей, які мали б можливість побачити Францію. Цього року з 18 дітей половина складу була оновлена.
Перші два тижні, за традицією, діти жили в родинах, які є волонтерами асоціації «Люба Лор’ Україна». Це був період екскурсій і активного відпочинку, нових знайомств з людьми, культурою і природою країни, її повсякденним життям. А далі учасники поїздки з Чернігівщини зібралися у мальовничому містечку Меркур і оселилися всі разом в ліцеї. Перші дні після розлуки, як розповідають вони, були наповнені емоціями і розповідями одне одному про побачене. Далі юні артисти дали 13 концертів для французької публіки, переїжджаючи Лотарингією з одного містечка в інше. Цього разу «Ягідки» повезли шість хореографічних картинок, в тому числі і улюблений французами «Гопак». Саме йому, кажуть діти, аплодували найбільше і найгучніше під час всіх виступів.
Нам вдалося поспілкуватися з деякими учасниками після поїздки до Франції і вони розповіли про свої враження.
Артем ПЕТРЕНКО: «Я за кордоном взагалі був уперше. Мене вразило в цій країні все – і порядок, і краса, й ідеальні дороги. Я жив у селі Жандервіль з 54-річним господарем. Він – майстер по дереву, це і його захоплення, і заробіток. У будинку всі зручності, навіть ліфт зробив на другий поверх, багато меблів та дверей з дерева. Господар не одружений і не має дітей. Готував сам, напрочуд смачно і швидко. Ввечері це були переважно страви на барбекю. Мені було дивно, що ні у дворі, ні в будинку не було домашніх тварин. Нема у французьких селах великих городів, як у нас, вони більше схожі на клумби. Цікаво, що навіть магазину в селі нема! Ми їздили на авто закупитися товарами у сусіднє містечко. Я дуже цікаво й насичено провів час: ми побували і в боулінг-клубі, парку, на озері, займалися альпінізмом, зустрічалися вечорами з сусідами.
Коли всі разом з’їхалися жити у м.Меркур, то вражень було не менше. Старовинні храми, парк атракціонів, провінція Шампань, де ми побачили як виробляють справжнє шампанське… Я вперше зустрів темношкірих людей. Але найбільше мене вразив Париж і Ейфелева вежа. Я навіть сувенір у вигляді головної пам’ятки столиці Франції привіз додому. Мене здивувало, що французи ніколи не п’ють просту воду, завжди додають до неї сиропи і багато варять різного варення.
Після відпочинку в родинах настали відповідальні моменти нашої подорожі - виступи перед французькою публікою. Це було прекрасно! Бо коли лунали аплодисменти, ми стояли на сцені в стані ейфорії і гордості, що ми - українці!»
Аліна КОНЬОК: «Я у Франції завдяки «Люба Лор’ Україна» і «Ягідкам» уже побувала вдруге. Жила знову в тій же родині, яка радо мене зустріла. Господарі – пенсіонери, проте три рази на тиждень Даніель працює - возить на своєму фургончику продукти по селах на продаж. У будинку за рік з’явилася нова кімната. Це притаманне французам, що у такому солідному віці вони ведуть активний спосіб життя, будують і ремонтують, катаються на велосипедах, подорожують. Мене в цьому році звозили у Бельгію, тож я побачила ще одну європейську країну. Побували на фестивалі коней, у спіна-парку, де полоскотала собі нерви, бо дуже боюся висоти.
Приємним моментом моєї закордонної подорожі стала зустріч з татом у Франції. Він у мене далекобійник і цього разу проїжджав містечком, де я жила. Даніель і Алан вирішили познайомитися з моїм татом і ми всі разом посиділи в ресторанчику та поспілкувалися. Вони запрошували мене і на наступний рік у гостіЮ Дуже приємна і позитивна родина».
Софія ФОМСЬКА: «Я у Франції побувала вперше. Моя сім`я, у якій я жила – спортивна. Ми по 20 кілометрів проїжджали на велосипедах за день, піднімалися у гори разом. А ще вони показали мені музей-акваріум в м.Нансі. З незвичного – я скуштувала равликів! Доволі смачні. Мої господарі говорили тільки французькою і трохи англійською. Тож спілкуватися доводилося і жестами, але ми добре розуміли одне одного, і це не стало перешкодою для отримання насолоди від подорожі. Шанталь і Крістіна приймають гостей із-за кордону протягом всього року.
Згодом, коли ми переїхали всією групою у Меркур, вони приїжджали на наші концерти, підтримували мене перед виступами. Було дуже приємно».
Марія ЛОПАРЕВИЧ: «Родина, у якій жила я, мабуть, наймолодша з усіх приймаючих. Я вже вдруге приїхала до них. Господар працює фотографом у асоціації «Люба Лор’ Україна». Щоб вивчати мені французьку, а їм навзаєм – українську, подружжя купувало спеціальні книжки, ми разом передивлювалися відеоуроки. Цього літа мене возили у Страсбург - місто на кордоні з Німеччиною. Всюди чисто, квіти, рівні дороги. Чому б у нас так не зробити? Вражають гарні краєвиди Франції. Ми насолоджувалися ними, їдучи на велосипедах – на авто так все спокійно не роздивишся. З погодою нам теж пощастило.
У цьому році ми вперше виступали з концертом у провінції Шампань, а ще відвідали Лувр, Нотердам, побачили Ейфелеву вежу (і 4 години чекали в метро, щоб виїхати з Парижу). Моя французька родина приїжджала до нас в ліцей, допомагала на концертах. Цікаво, що наш візит до Франції співпав з чемпіонатом світу по футболу. Тож виступ 15 липня став своєрідним подарунком для французів на честь перемоги їхніх футболістів. До речі, на День незалежності мої господарі планують приїхати до нас у гості до Сновська».
Супроводжувала юних сновчан в цьому році Оксана СКОТАРЕНКО. Нині вона студентка Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г Шевченка, а в минулому вихованка «Ягідок», яка неодноразово побувала у Франції.
- Я знала, куди їду, мені знайомі були місця і люди у Франції. Але в іншому статусі – керівника групи все було для мене інакше, - розповідає Оксана. – У першу чергу – це велика відповідальність за дітей. Щоб і в дорозі все було гаразд, і на сцені, і під час відпочинку. Я постійно підтримувала зв'язок з їхніми батьками на Україні. Коли в програмі перебування побачила «Відвідування Парижу», то навіть злякалася, якщо чесно. Згадала, як нас туди возила Світлана Миколаївна, яка маса народу їде в метро, як легко загубитися в натовпі. В якості учасниці колективу тоді я про це не думала, а мріяла скоріш побачити Ейфелеву вежу. Під час цієї ж поїздки довелося трохи понервувати, але все пройшло чудово! Приємно, що наші діти виховані і дисципліновані. З боку французів прийом був дуже теплий, нас радо приймали, спілкувалися, допомагали під час концертів.
Був випадок, коли одній з учасниць колективу «Ягідки» перед виступом стало зле. Тоді Оксана Скотаренко вдягла український костюм і затанцювала на сцені замість своєї підопічної! Французи не помітили підміни і дуже дивувалися, коли під час оголошення керівника колективу до них вийшла Оксана в костюмі танцюриста.
До речі, перед кожним виступом у новому місті чи селищі українські колективи і солістів представляли, коротко розповідали про історію танцю чи зміст пісні. Концерти тривали не менше 2,5 години, і переважно були у вечірній час. Потім треба було скласти всі костюми, завантажити в автобуси і повернутися в Меркур. Наступного дня на дітей чекала чергова екскурсія, потім знову підготовка до концерту. Графік був дуже насичений і в той же час – цікавий. Діти винувато кажуть, що іноді забували телефонувати чи писати батькам, настільки були зайняті і захоплені поїздкою: «Нам не було коли сумувати за домівкою всі сорок днів перебування у Франції!»
Літні канікули ще тривають, але «Ягідки» вже на репетиціях. Вони знову готуються підкорювати Європу. На початку вересня делегація у складі понад чотири десятки дітей зі Сновська поїде за кордон, щоб показати свою майстерність і побачити нові країни. Але про це – трохи пізніше.
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото з архіву
учасників
поїздки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий