55-річна Валентина Єрмак колись приїхала до Суничного із Куликівщини за направленням після закінчення технікуму зоотехніком у тодішній радгосп «Сновський». Трудилася у ньому аж до розпаду, а потім перейшла працювати прибиральницею до сільради. Приміщення після її дбайливих рук завжди блищало і сама вона була людиною доброї вдачі, завжди привітною.
Чоловік Валентини Степанівни й дотепер трудиться у господарстві Скоробогатька і у день біди також був на роботі. Дві доньки, вже дорослі – далекувато оселилися: у Києві та Чернігові.
Що змусило Валентину Степанівну того злощасного дня піти до лісу – достеменно не відомо. Може, доля, може, просто захотіла насмажити грибочків. Знала ж поблизу усі місця і, як стверджують односельці, у сироїжках також добре розбиралась.
Набрала їх повен кошик, почистила і насмажила. Де поміж них взявся отруйний гриб (ймовірніше за все – бліда поганка), ніхто не відає. Жінці стало зле, два дні вона мучилась вдома, а коли нарешті «Швидка» привезла її у нашу ЦРЛ, в терапевтичне відділення, там зрозуміли: негайно треба доправляти до обласної лікарні у реанімацію. Заходи, вжиті сновським лікарем Володимиром Станішевським, чернігівською бригадою медиків, виявилися безсилими. Токсична дія отрути вже паралізувала важливі життєві органи.
Валентина Степанівна, хоч їй навіть краще ставало, померла, спричинивши великий біль сім’ї, колегам по роботі і друзям. Поховали її на малій батьківщині. Сумно й страшно констатувати таку несподівану втрату.
Тож, ідучи в ліс, будьмо обачними і уважними, розрізняючи їстівні гриби з подібними їм, отруйними. Краще не ризикуймо, коли хоч на краплинку засумніваємося: брати гриб чи не брати?
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий