Ось що розповів місцевий ветеран футболу В.С. Коненко, 1930 р.н.: «Хлопцями ми робили м’ячі з ганчірок. Грали в лісі, в кінці Червоноармійської». А ось що з цього приводу згадує О.М. Лапицький, 1931 р.н.: «На місці залізничної лікарні був пустир. Там ми грали у футбол. Подібні місця шукали по всьому Щорсу. Грали школа на школу. Було весело. Футбол користувався популярністю». Ці два чоловіки розповіли про післявоєнний розвиток футболу в нашому місті.
Вималювалась така картина. Першою командою був «Локомотив», сформований з робітників депо. Вона була і у довоєнний період. Від меблевої фабрики виступала команда «Спартак». Окремо «розігрувалася» першість залізниці. Були чемпіонами області, займали призові місця. У чернігівської «Десни» «Локомотив» виграв з рахунком 3 : 0. Вигравали у всіх чернігівських команд. У Могильові грали на першість залізниці з місцевими футболістами. Два дні рахунок був 0 : 0. Далі суддя переніс гру в Гомель. «Локомотив» приїхав, а могильовці – ні. Грали зі збірною Гомеля, перемогли з рахунком 3 : 0 і зайняли перше місце по Білоруській залізниці. У 1957р. виграли кубок по Південно-Західній залізниці. Гра проходила вже на новому стадіоні, який був побудований після війни. Спочатку поле розміщувалось вздовж теперішнього (там, де вхід). Стояли лавочки, трибун не було. Замість табло був круг, котрий перевертався, і можна було побачити рахунок і назви команд. Був більярдний майданчик, експонувалися здобутки колгоспів – овочі, фрукти, квіти. До будівництва стадіону грали коло річки: спускалися від клубу залізничників на поле (ліворуч). Місток був наче контрольно-пропускний пункт.
Грали з Бахмачем, Конотопом. У Городні стояла військова частина. Її футбольна команда називалася «Вимпел». Це були найперші тогочасні суперники «Локомотива». Одного разу їздили разом із самодіяльністю до Новгород-Сіверського. Там була сильна команда. Виграли у неї з рахунком 3 : 0. Коли їхали додому, не перевдягаючись, зіграли з Сосницею. Знову здобули перемогу – 1 : 0. Приїздила команда «Динамо» Київ. Програли з рахунком 1 : 8. Гол у ворота киян забив гравець на прізвище Кузьменко. Він був маленький на зріст, але технічний. Забив з кута.
Був і трагічний випадок. Коли їхали з футболу на вантажній машині, одному гравцю зламало руку. Він заснув, взявшись за борт – притисло деревом.
Тричі, рідко – два рази на тиждень влаштовувались футбольні поєдинки. Були спадкові футболісти, батько й син (або родичі). Завжди на матчах було багато вболівальників. Щоб побачити ігри на виїзді, в дорогу вирушали навіть на даху вагона.
Наприкінці 60-х років команди з Чернігова, Ніжина, Прилук стали більш професійними, і наші спортсмени почали програвати.
Наступну інформацію надав гравець «Локомотива» більш пізнього періоду Ю.Я. Паїн, 1948 р.н.
- У 60-ті роки , окрім «Локомотива» і «Спартака», були й інші команди. «Буревісник» - молодіжна, там грали учні старших класів, «Колгоспник» - від міжколгоспбуду та «Локомотив-2». На стадіоні тренувалась лише команда «Локомотив».
У 1964 р. грали в першій групі (у неї клас вищий). Сюди входили Чернігів, Ніжин, Прилуки, Бахмач, Остер. В Острі була сильна команда від військової частини, по класу «В», спортрота. Коли грали за кубок області – зіграли з рахунком 2 : 2.
У середині 60-х чернігівська «Десна» приїздила до Щорса на показовий матч. Наші поступилися з рахунком 2 : 3. У воротах «Десни» стояв Віктор Банников, якого потім забрали до київського «Динамо», пізніше він грав за збірну Радянського Союзу.
У 1974 р. «Локомотив» виграв кубок залізниці по Конотопському відділенню. Згодом ця команда розпалася.
Надав інформацію і ветеран місцевого футболу, який грав з 1985 по 1995 р., С.Л. Слива, 1960 р.н.
- Починаючи з 1985 р., особливо у 1986-1987 рр., місто переживало футбольний бум. На першість міста грало 10 команд, з них сформувалася головна – «Сокіл», з 1991 р. – «Факел». Були такі спортколективи: від міліції – «Динамо», від ДЮСШ, дві від залізниці - «Колійник» і «Локомотив», від заводу «Артема» - «Сокіл», від сільгоспхімії – «Хімік», від сільгосптехніки – «Врожай», «Будівельник», від меблевої фабрики – «Спартак», від ПМК.
У 1988 р. «Сокіл» у групі «В» зайняв перше місце. Набрали однакову кількість очок з Меною, грали в Корюківці, здобули перемогу - 3 : 0. Вийшли в групу «А» - вищу лігу області. Два роки протримались, і в 1991 р. «вилетіли».
Дійшли до півфіналу кубка області у 1989 р., програли Ніжину на виїзді 1 : 2. На початку 90-х рр. були чемпіонами області по спортивному товариству «Колос», виграли у Ріпок з рахунком 6 : 0. У цей же час виграли першість області з міні-футболу по «Колосу».
З середини до кінця 80-х років всебічну підтримку футболістам надавав Щорський електромеханічний завод в особі директора підприємства С.І. Горшкова, який купував форму (замовляли в Києві), тренувальні костюми, бутси, м’ячі, забезпечував транспортом, давав гроші на харчування.
З 1992 по 1994 р. грали в чемпіонаті України серед аматорських команд. Були і треті знизу, і передостанні, і останні. Суперниками були команди, які фінансувалися великими підприємствами: з Волині, Київської, Житомирської, Львівської областей. Нас фінансувало одне з підприємств міста під керівництвом І.І. Тєлєгіна.
Наприкінці 80-х р. приїздила збірна команда ветеранів Москви. Були легендарні особистості А.Прохоров, Ю.Ботанов, С.Нікіфоренко, А.Кокарев. У цей же час приїздила команда «Динамо» Київ - чемпіони Радянського Союзу різних років. Серед них Й.Сабо, М.Фоменко, В.Матвієнко, В.Троянівський, В.Мунтян.
У 90-ті рр., завдячуючи ентузіазму В.Є. Аліфіренка, щорський футбол ще якось існував.
М.І. Бобров, тренер ДЮСШ, розповів: «У 1986 р. замість гандболу відкрилося відділення футболу. Грали у спортшколі на першість області серед ДЮСШ. Спочатку було дві, потім три зони: північна, південна, центральна. Виступали у двох вікових категоріях: старша (10-11 класи) та молодша (8-9 класи). Грали у два кола: осінь, весна, по півтора-два місяці. Окрім цього, брали участь у першості області на призи клубу «Шкіряний м’яч» у трьох вікових групах (5-4, 5-6, 6-7 класи). Раз на п’ять років по молодшій групі займали перші місця. Постійні учасники фінальних змагань.
З інформації Р.В. Грицюка (тренера ДЮСШ): «Чотири роки тому в спартакіаді серед шкільних команд зайняли друге місце (гравці 1992 р.н.), програли в фіналі Ніжину. В цьому і минулому році двома віковими категоріями грали в фіналі першості Чернігівщини на призи клубу «Шкіряний м’яч». Посіли третє місце (гравці 2000 р.н.). Гравець нашої команди став кращим голкіпером. В першості області серед ДЮСШ посіли перше місце в північній зоні (гравці з 8-9 класів). Проводиться першість району на великому полі, в якій беруть участь 6 команд: «Колійник», «Енергетик-Ветеран», Нові Боровичі, Петрівка, Тур’я, Єліне. Проводиться першість міста по міні-футболу. В цьому році було 6 команд: 5 міських і Тур’я».
Ю.ДОНЧЕНКО, науковий
співробітник Щорського
історичного музею.
Фото з архівів
місцевих футболістів
Комментариев нет:
Отправить комментарий