Двадцять п’ятого травня в Україні відзначають своє професійне свято всі майстри слова та словесності – філологи. Саме вони знають все про синоніми та антоніми, про те, як правильно писати та наголошувати слова, коли слід поставити кому, а коли – тире.
Олена Мороз – філолог з вісімнадцятирічним стажем роботи. Отримала освіту в Ніжинському державному педагогічному університеті. Після його закінчення влаштувалася на роботу в Тур’янський НВК вчителем української мови та літератури, а з 2014 році обійняла посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.
Для читачів «Променя» Олена Миколаївна відповіла на п’ять питань, що стосувалися не лише її професії, а й мовної системи в цілому, щоб зрозуміти: «Професія філолога – це круто? Або ні?»
Чи варто вступати на філологічний факультет?
Без сумніву – варто. Перед філологами відкривається весь мовний світ, усі його прекрасні й незвідані до того сторони. Навчаючись на такому факультеті, у підсумку ти отримуєш не лише диплом, а й неабиякий багаж знань, грамотності та освіченості.
Перед філологами відкриваються всі двері та можливості. Хибно вважати, що після закінчення університету можна влаштуватися лише в школу або садочок. Це неправда. Філологи завжди будуть затребувані на ринку праці у різних сферах діяльності. Це може бути журналіст, редактор, коректор , копірайтер, репетитор тощо. Насправді можливостей багато. Головне - не чекати, що робота прийде до вас, а йти до неї самому.
Чи підтримуєте закон про мову? Що зміниться з його ухваленням?
Так. Але є деякі нюанси, які дозволяють замислитись. Чому не повинні складати іспити на знання мови кандидати в депутати, а лише кандидати на чиновницькі крісла? Якщо всі – то всі. Закон зобов`язує володіти державною мовою всіх посадовців.
Чи щось зміниться? Думаю, так, але поступово. Не потрібно ніякого примусу. У державі проживають люди різних національностей і володіти мовою вони можуть, як своєю, так і державною. Люди будуть удосконалювати вивчення української мови лише, якщо самі того захочуть. Українська мова повинна звучати з уст людини якісно, милозвучно, її не мають паплюжити і спілкуватися нею абияк, бо того потребує закон.
Що школярам в українській мові дається найважче?
Вміння висловити свою думку як усно, так і письмово. Словниковий запас наших діток трохи «збіднілий». Їх увага зараз більше зосереджена на мережі Інтернет, адже ніж подумати самому - краще і швидше знайти все в мережі. Але, звичайно, це не у всіх дітей.
Найпоширеніші помилки учнів
Найчастіше – це порушення орфоепії, тобто вимови слів. А з цим і неправильне наголошення слів. Приміром: читання вИразне чи вирАзне, укрАїнський чи украЇнський, загАдка чи зАгадка, віршІ чи вІрші, рАзом чи разОм тощо. Інколи учня, який вголос читає і неправильно вимовляє слово, виправляють його ж однокласники. І це дуже приємно. Не часто, та все ж зустрічаються неправильно наголошені слова і на телебаченні. Мені, як філологу, це дуже ріже слух.
Чи виправляє філолог своїх колег чи родичів у побуті?
Так, іноді трапляється. Але всі мої колеги освічені, тому з їх вимовою все добре. У нас час швидких змін, навіть філолог іноді не встигає все опанувати вчасно. Лише тільки час та бажання зможуть привести до досконалості.
Філолог у перекладі означає «любити слово», тож будьмо освіченими та любімо рідну мову. Це дуже важливо.
Розмовляла Тетяна ЛИТВИН
Фото з архіву героїні
Комментариев нет:
Отправить комментарий