Саме цих тем торкнулися ми у розмові з жителем Сновська Віктором Хоминським. Наш співбесідник уже давно на пенсії, проте практично кожний його день наповнений роботою. І праця ця приємна, як то кажуть – для душі.
– Якось у 1973 році мені довелося поїхати у відрядження до міста Горький (тепер – Нижній Новгород), - згадує Віктор Михайлович. – У перший день ми з колегами вирішили відзначити успішний початок нашого візиту й завітали до кафе. Саме там я його й побачив – лимонне деревце. І так воно мені сподобалося, що підійшов до офіціантки і сказав: продайте! Вона скористалася нагодою і категорично заявила – 25 карбованців. На ті часи це були чималі гроші. Але я не зміг стриматися й заплатив таку суму. Товариші вже розташувалися в залі й кликали до столу, але мене вже хвилювала інша думка – як довезти свою покупку додому і що треба зробити, аби якнайскоріше зібрати перший урожай. Ось так у моїй хаті з’явилося лимонне дерево. Росло воно поволі, але радувало мою сім’ю регулярно. Гарно квітло, плодоносило. Справжній лимон має неймовірний аромат і чудовий смак. Це не магазинні фрукти, оброблені хімікатами й зірвані ще зеленими…
Лимонне дерево доволі невибагливе. Росте у вазоні. Лише як підростало, то треба було його пересадити у більшу ємність. Дві основні умови для нормального перебування у хаті – максимум світла і правильний полив. Звісно, доречним є і внесення у грунт природних добрив. Я у господарстві тримаю індиків та кролів, тож органіки вистачає. З початком теплого сезону виношу лимон надвір й стоїть він там до осіннього похолодання. Від цвітіння до достигання плодів минає приблизно рік. На деревці висотою в метр може з’явитися понад тридцять лимонів. Хоча якщо на початковому етапі прорідити зав’язі, то їх буде менше, але розміри їхні дуже збільшаться. У мене рекордний екземпляр важив 621 грам. За роки вирощування лимонів я перепробував різні сорти. Був і «нащадок» з оранжереї місцевого локомотивного депо. Щоправда, він виявився не дуже врожайним.
Заради цікавості Віктор Хоминський вирощував таку екзотичну рослину, як лайм. А ще в нього вже десять років росте лавровий кущ, забезпечуючи цими прянощами кухню всієї родини. Однак найбільшим захопленням Віктора Михайловича стало виноградарство. Почалося воно з кущика технічного сорту під назвою Лідія, який йому віддав знайомий. – Давно це сталося, років з п’ятнадцять тому, - згадує наш співрозмовник. – Відтоді я культивую інші сорти, столові. Проте Лідія й досі затіняє мій двір та веранду. Думав звільнити місце під новий виноградник, та дружина сказала – залиш, хай росте. А я її слухаюся в таких питаннях. Зараз у мене на ділянці понад двадцять сортів і гібридних форм винограду. Благо, в наш час можна виписати будь-які саджанці. Рік за роком вивчав, які сорти добре адаптовуються до місцевих грунтів і нашої кліматичної зони. Скажімо, не виправдала себе Кодрянка – після рясних дощів ягоди тріскалися. Довелося 8 років тому її викорчувати. Загалом на Сновщині потрібні сорти, для яких необхідно 2600 сонячних годин за сезон вегетації і які витримують узимку морози до 25 градусів. Відразу зазначу, що не дуже підходять сорти походженням із Середньої Азії. Занадто теплолюбиві вони. Натомість українська і до певної міри європейська та північноамериканська селекція – саме те, що треба.
Перед посадкою я вимочую саджанець у воді протягом двох днів. Потім копаю півметрову лунку, на дні формую так звану подушку – суміш звичайного грунту з перегноєм. Розташовую саджанець, засипаю землею і щедро поливаю. Хоча зловживати поливом не треба, виноград не любить занадто мокрих і закислих грунтів. А взагалі протипоказаний до застосування в лунці торф.
Обов’язковою для виноградної лози є нормуюча обрізка, тобто агротехнічні прийоми. Виноградник не повинен виглядати, як хащі. Зайві пагони видаляються, пасинки – теж. За певних умов нормується і листя. Звісна річ, обрізаються деякі грона. Без цього винограду нормального не буде! Принцип тут доволі простий: чим більше лоз і зеленої маси, тим менші грона, дрібніші ягоди, нижча цукристість і пізніше достигає врожай. Також загущення, коли між пагонами погана провітрюваність і значна вологість, сприяє спалахам хвороб - мільдью, оїдіуму, сірої гнилі тощо. І тут уже без застосування препаратів не обійтися. Зрозуміло, що краще заздалегідь провести профілактичне обприскування, ніж після поширення проблеми проводити обробку виноградника хімією у більших концентраціях. Мною застосовується така методика: коли навесні на лозі з’являється «третій» лист, обробляю вперше, перед цвітінням – вдруге, по дрібних, як горох, ягодах – втретє. Засоби зараз є різні – Стробі, Редомілголд, Хорус. Головне – дотримуватися інструкцій використання, а не імпровізувати. Якщо написано – стільки-то грамів на стільки літрів води, то саме так і робити. Не більше, але й не менше. Восени влаштовую винограду «ванну» - під кожен кущ виливаю 4-5 відер води. Надалі обрізаю все зайве, формую основні лози у фашини (пучки), пригинаю до землі, закріплюю шпильками, засипаю шиголками і накриваю шифером. У наших умовах без зимового укриття хороший виноград нормально не росте. Розкриваю виноградник навесні, орієнтуючись на погоду. Щоб пізні заморозки не пошкодили вже розкриті бруньки. Бо на моїй пам’яті колись нічний мороз вдарив аж 5 травня…
То які сорти є у винограднику Віктора Хоминського? (Мова про ті, які добре себе зарекомендували і довели придатність до нашої місцевості). Карнавал - фіолетовий, достигає наприкінці серпня, гроно вагою приблизно 500 г, ягода – понад 10 г. Цимус – киш-миш, жовто-сонячний, достигає в середині серпня, гроно понад 1 кг, ягода – 5 г, має легкий мускатний смак з цитриновими нотками. Казанова – червоно-рожевий, наприкінці серпня, понад 1 кг, велика ягода – майже 20 г. Вальок – жовто-зелений, середина серпня, приблизно 1 кг, понад 10 г. Ромбик – синьо-чорний, з фруктовим смаком, дуже популярний за свій ультраранній термін дозрівання – на початку серпня. Грона невеличкі – до півкіло, ягода – до 10 г. Подарунок Несветая – синій, понад півкіло, 10 г, початок серпня, класична гібридна форма, стабільна. Геліос – рожевий, барвистий, до 1 кг, понад 10 г, початок серпня. Плевен – болгарський сорт, жовто-зелений, понад півкіло, 8 г, початок серпня, невибагливий. Бажена – жовто-зелений, до 1 кг, понад 10 г, початок серпня, має збалансований смак, подобається дружині Віктора Хоминського найбільше. Преображення – червоно-рожевий, 1 кг, понад 10 г, інколи – майже 20 г, друга декада серпня. Велес – жовто-рожевий, киш-миш, найбільше гроно – півтора кіло, 4 г, середина серпня, нормальна врожайність куща – 10 кг. Смачний, ароматний. Ювілей Новочеркаська – червоно-рожевий, кінець серпня, понад півкіло, 10 г. Юпітер – американський киш-миш, фіолетовий, ранній, до 500 г, 4 г, висока морозостійкість, цукристість – до 21%.
Власного винограду Віктора Хоминського вистачає на всю родину. Знають смак сонячних ягід і його сусіди, і листоноша, яка приносить пенсію. Усі хвалять господаря. І справедливо визнають: ця смакота є ніби нагородою за сумлінну працю на винограднику. А Віктор Михайлович погоджується, що лоза потребує дбайливого догляду й лише у відповідь на турботу обдаровує людину щедрим врожаєм. Каже, треба любити свою справу, тоді й результат не забариться. Обов’язково прагнути до нових знань, адже вчитися ніколи не пізно. Віктор Хоминський з гумором каже, що його найперший порадник – це книжка, читанка. – Єдине, за чим інколи шкодую, - зізнається наостанок, - присадибна ділянка в мене мала, менше чотирьох соток. Була б більшою – ще стільки цікавих і нових сортів винограду посадив би! Але нічого, що є – і те добре…
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора і з сімейного архіву Віктора Хоминського
Комментариев нет:
Отправить комментарий