Загальноукраїнський контекст

 За приблизними статистичними розрахунками,  населення України складає близько 40   мільйонів осіб. З них майже 10 мільйонів – це ті,  кому за 60 років, тобто пенсіонери. Отримують  вони гроші в різний спосіб. Три з половиною мільйона літніх громадян віддали перевагу «Укрпошті». Для них зручно, коли  пенсію приносять їм додому листоноші. Стосується це переважно жителів сільської місцевості.

Проте на початку року в уряді  партії «Слуга народу» вирішили, що доставка пенсій додому – це неефективно. Мовляв, бюджет платить за таку послугу «Укрпошті»  чималі гроші. Тому треба  економити, тобто перевести пенсіонерів на обслуговування в банки. З одного боку, все логічно:  у державній скарбниці майже порожньо. Економічна політика Володимира Зеленського та його команди найкраще ілюструється  зростанням цін на продукти, пальне і комунальні послуги. Нестача коштів на соціальний  захист населення – реальний факт.  Як каже народна приказка: у цьому магазині вже доторгувалися до того, що і здачу видавати нічим…

Отже, Міністр соціальної політики Марина Лазебна цьогоріч  озвучила  ряд «цікавих» ідей стосовно пенсійного забезпечення. Пенсіонерів хочуть примусово  перевести на банківське обслуговування. Відкриють  усім картки – і все, користуйтеся ними. Виняток  для тих, кому понад 80 років і хто неспроможний пересуватися самостійно. (Їх і надалі обслуговуватимуть листоноші). Але загалом в Україні більш як два мільйони пенсіонерів постануть перед проблемою: як жити далі?  Розгляньмо ситуацію детальніше.

Припустимо, перевели пенсіонера на «банківську картку». Для цього йому спочатку треба особисто приїхати у Сновськ, до банківської  установи. Оформити документи, отримати секретний пін-код до картки. Автобусним і залізничним сполученням  охоплені далеко не всі села нашої громади.  Постає питання: як пенсіонерам з Єліного або  Безуглівки дістатися в Сновськ? Пішки не підеш, це майже тридцять кілометрів. Наймати машину? Дороге задоволення. Про замовлення таксі й мови нема, бо така поїздка обійдеться ледве не в половину місячної пенсії. Далі:  а що потім робити з отією банківською карткою? Загальноукраїнська статистика свідчить: банківські відділення є лише в 3,9% населених пунктів,  банкомати – у 4,3%. Тобто зняти  готівкові гроші  без проблем можуть хіба що жителі міст. А ось тим, хто з сільської місцевості, доведеться їздити у Сновськ. У більшості людей  збереглися традиційні уявлення, що гроші – це не  абстрактні цифри на банківських рахунках, а банкноти,  які можна тримати у руці й розраховуватися ними за товари чи послуги. Уявімо ситуацію: живе бабуся у віддаленому селі. Зберігає свої невеличкі гроші десь у шафі, між постільною білизною. Треба  їй сходити по хліб у магазин – дістала 50 гривень. Дорогою погомоніла з подругами, у продавчині дізналася останні місцеві новини, розрахувалася за покупку і піша собі додому. Завтра їй треба заплатити сусідові за те, що порубав дрова -  знову дістала свої заощадження. А навесні город  їй виорав  місцевий тракторист – і йому теж є чим заплатити. Їде знайомий до райцентру – йому старенька  загадає сходити до аптеки. І всюди треба гроші. Справжні. А до чого годиться банківська картка у селі? За крупу у магазині нею не розрахуєшся – мало де є платіжні  термінали. Деякі «дуже  розумні» посадовці радять – дати свою картку тій людині, яка  їде до міста, вона зніме готівкові  кошти й привезе. Але є  заковика: банки забороняють повідомляти стороннім особам картковий пін-код.  Бо чи всі люди у нас варті довіри? А якщо хтось скористається довірливістю  пенсіонерки й оплатить її карткою власні рахунки? Або оформить на неї кредит? Чи ще щось шахрайське вчинить? Знову ж таки деякі урядовці радять: купуйте  смартфони, встановлюйте на них банківські сервіси й розраховуйтеся  по-сучасному самі. Однак це теж далеко не оптимальний варіант. Не всі села перебувають у зоні стабільного покриття  мобільного зв’язку. (Про це столичні владоможці  чомусь не думають). А вартість нормального смартфона перевищує місячну пенсію звичайної людини. Тобто треба  місяць не їсти і не пити, щоб долучитися до «прогресивних банківських послуг». 

Міністр соцполітики Марина Лазебна з 2000 року почала працювати в органах влади. Її кар`єра виглядає вельми успішною. У часи Януковича навіть очолювала держслужбу зайнятості. А не так давно знайшла спільну мову з політичною командою Володимира Зеленського і отримала міністерську посаду. Але вона ніколи не була в Безуглівці чи Нових Млинах. Чи має вона хоча б приблизне уявлення, як живуть пенсіонери у наших селах?

Загалом урядова  затія з переведенням пенсіонерів на банківське обслуговування виглядає  вельми сумнівно. Як можна змусити людину відмовитися від послуг «Укрпошти»? Така ініціатива  викликала велике обурення у пенсіонерів. І порадити  їм можна одне – не мовчати, а звертатися до  депутатів міської, районної та обласної рад, яких вони обрали минулого року. Хай народні обранці ухвалюють на своїх  сесіях звернення до Президента і Кабінету Міністрів з вимогою покласти край  спробам «притиснути» таку категорію населення, як сільські пенсіонери. 

Тут мимоволі згадалася іспанська поезія XVII сторіччя, зокрема – вірш про деяких їхніх правителів. 

Всі предки твої не змогли так лукаво,

Знущатись з народу, брехати зухвало.

Народ же питає: як йому жити?

Невже й за повітря вже треба платити?

Нахабний чужинець усе продає,

Останню шкуру з люду дере…

А також доречно згадати пророчі слова нашого національного генія Тараса Шевченка:

... Та не однаково мені,

Як Україну злії  люде.

Присплять, лукаві, і в огні.

Її, окраденую, збудять...

Олег МІРОШНИЧЕНКО