Тільки-но наш автомобіль трохи проїхав Рогізками, як вибоїни, що змушували весь час маневрувати, закінчилися, й ми опинилися на рівній, новенькій асфальтівці.
Водій навіть пожартував: «Вочевидь шляховики тут не халтурили – жодної ямки, тріщини, кривуляки!»
– А це результат дії одного з нещодавно реалізованих проектів, що торкнувся вулиці Шевченка, - зазначила, вийшовши на ганок сільради, виконуюча обов’язки старости Тамара Семенок. Додала: «Є ще один, котрий втілюватиметься в життя наступного року». Також похвалилася, що за допомогою міськради вдалося засипати ямки і вирівняти проїжджу частину вулиці Центральної, на якій донедавна живого місця не було, що взагалі багато чого намічено і задіяно. Приміром, Тамара Григорівна назвала низку інших позитивних зрушень, що наразі відбуваються в громаді: ремонти закладів освіти, культури і медицини, впровадження енергозберігаючих технологій тощо.
– Ось чекаємо й не дочекаємося, коли увімкнеться світло й на головних сільських куточках-вулицях Чернігівській, Центральній, частині Садової та Гоголя. Там все готове до включення, але, мабуть, щось-таки заважає ремівцям натиснути на потрібну кнопку. – Уявімо лише, - каже староста, - яка зручність буде людям, коли засвітяться вечірні яскраві вогні! Як радітимуть вони цій красі! Бо ж і школярі після уроків і гуртків, і зовсім маленькі дітлахи разом зі своїми батьками часто-густо добираються додому цілковитою темрявою або коли сіріє.
До речі, у місцевому НВК навчається більше сотні учнів, а у дитсадок (за списками 24) ходить близько 14. Гарну школу ми побачили, завуча (історика за фахом) Аллу Боброву, яка по-товариськи розмовляла з п’ятикласницями Анею й Машею Козянко, один із найкращих в районі садочок, де за кожним малюком вихователі, няні, кухарі доглядають з любов’ю, віддаючи усю душу. Гуртом вважають, що у їхньому закладі все має бути найкращим.
А у тому, що погоду в селі роблять люди, ми переконалися із подальших слів його очільниці Т.Г. Семенок. Її слова тепло й, ніби ненароком, характеризували і директора БК Тамару Тесленко, художнього керівника Юлію Приходько, директора НВК Ярослава Крота, керівницю сільської амбулаторії Ларису Бодяк, старосту церкви Олену Кроль, представницю пошти Оксану Воробей й багатьох інших ентузіастів, усіх простих людей, які дають собі та іншим сили не тільки триматися в тонусі, а йти в цьому непростому житті далі, позбавлятися, якщо не фізичних, то суспільних недуг чи негараздів. І виживати. І виходити на непогані статки. І любити батьківський благодатний край, де, як заспівають – за серце бере, а як господарюють – повчитися треба! І хоч чимало молоді із села виїхало, хоч зазнало реорганізації багатогалузеве ПСП «Рогізківське», взяла паузу в роботі блискучий спеціаліст Наталія Коваленко, їхня віддача загальній справі все ще відчутна і зрима.
І то є правда. І в це рогізківці вкладають свій особливий зміст, що вимиріюється добробутом власних родин і рівнем упевненості у завтрашньому дні. Виростили кабанчика або бичка – зросла упевненість у своєму майбутньому, зібрали кращий урожай картоплі - отримали більше незалежності, відкриють закритий на краю села магазин – настрій великого кутка поліпшиться, а звозив Іван Капуста учасників художньої самодіяльності на концерт у Тур’ю – у багатьох енергія забила гарячим ключем. А ще ж є земляк Григорій Божок. До нього, як до сонця, тулиться увесь місцевий люд, з ним радяться у горі й радості і вірять, що ніколи не пропадуть.
Олена КОМПАНЕЦЬ
і Фото автора
Водій навіть пожартував: «Вочевидь шляховики тут не халтурили – жодної ямки, тріщини, кривуляки!»
– А це результат дії одного з нещодавно реалізованих проектів, що торкнувся вулиці Шевченка, - зазначила, вийшовши на ганок сільради, виконуюча обов’язки старости Тамара Семенок. Додала: «Є ще один, котрий втілюватиметься в життя наступного року». Також похвалилася, що за допомогою міськради вдалося засипати ямки і вирівняти проїжджу частину вулиці Центральної, на якій донедавна живого місця не було, що взагалі багато чого намічено і задіяно. Приміром, Тамара Григорівна назвала низку інших позитивних зрушень, що наразі відбуваються в громаді: ремонти закладів освіти, культури і медицини, впровадження енергозберігаючих технологій тощо.
– Ось чекаємо й не дочекаємося, коли увімкнеться світло й на головних сільських куточках-вулицях Чернігівській, Центральній, частині Садової та Гоголя. Там все готове до включення, але, мабуть, щось-таки заважає ремівцям натиснути на потрібну кнопку. – Уявімо лише, - каже староста, - яка зручність буде людям, коли засвітяться вечірні яскраві вогні! Як радітимуть вони цій красі! Бо ж і школярі після уроків і гуртків, і зовсім маленькі дітлахи разом зі своїми батьками часто-густо добираються додому цілковитою темрявою або коли сіріє.
До речі, у місцевому НВК навчається більше сотні учнів, а у дитсадок (за списками 24) ходить близько 14. Гарну школу ми побачили, завуча (історика за фахом) Аллу Боброву, яка по-товариськи розмовляла з п’ятикласницями Анею й Машею Козянко, один із найкращих в районі садочок, де за кожним малюком вихователі, няні, кухарі доглядають з любов’ю, віддаючи усю душу. Гуртом вважають, що у їхньому закладі все має бути найкращим.
А у тому, що погоду в селі роблять люди, ми переконалися із подальших слів його очільниці Т.Г. Семенок. Її слова тепло й, ніби ненароком, характеризували і директора БК Тамару Тесленко, художнього керівника Юлію Приходько, директора НВК Ярослава Крота, керівницю сільської амбулаторії Ларису Бодяк, старосту церкви Олену Кроль, представницю пошти Оксану Воробей й багатьох інших ентузіастів, усіх простих людей, які дають собі та іншим сили не тільки триматися в тонусі, а йти в цьому непростому житті далі, позбавлятися, якщо не фізичних, то суспільних недуг чи негараздів. І виживати. І виходити на непогані статки. І любити батьківський благодатний край, де, як заспівають – за серце бере, а як господарюють – повчитися треба! І хоч чимало молоді із села виїхало, хоч зазнало реорганізації багатогалузеве ПСП «Рогізківське», взяла паузу в роботі блискучий спеціаліст Наталія Коваленко, їхня віддача загальній справі все ще відчутна і зрима.
І то є правда. І в це рогізківці вкладають свій особливий зміст, що вимиріюється добробутом власних родин і рівнем упевненості у завтрашньому дні. Виростили кабанчика або бичка – зросла упевненість у своєму майбутньому, зібрали кращий урожай картоплі - отримали більше незалежності, відкриють закритий на краю села магазин – настрій великого кутка поліпшиться, а звозив Іван Капуста учасників художньої самодіяльності на концерт у Тур’ю – у багатьох енергія забила гарячим ключем. А ще ж є земляк Григорій Божок. До нього, як до сонця, тулиться увесь місцевий люд, з ним радяться у горі й радості і вірять, що ніколи не пропадуть.
Олена КОМПАНЕЦЬ
і Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий