Вірші про кохання писали практично всі – кому випало щастя любити. Навіть ті, хто не має найменшого уявлення про риму і віршовані розміри – рядки про почуття писалися серцем.
І все ж вірші віршам – різниця. У кожному слові тих, кому випали на долю не лише любовні страждання – подвійне смислове навантаження, особлива енергетика. Якщо людина, переносячи хвороби, пише вірші про кохання – це багато про що говорить. Про силу волі, стійкість, уміння не здаватись обставинам і ніжність душі.
Такий Олександр Биховець з Тур’ї. Наша газета вже писала про нього. У 31 рік став інвалідом. Єдиний засіб пересування для нього – інвалідний візок. Але він не впадає у відчай. Кожен день здобуває маленьку перемогу. Каже: ще трохи, і зможу сам одягатись. Тільки рідним та лікарям відомо, як багато Олександру треба було для цього зробити. Відкритий, щирий, душевний, Олександр просто притягує до себе людей. Один з найкращих його друзів – Олександр Костеневич з Петрівки. Тезки мають багато спільного, їм цікаво спілкуватися. «Саша мені дуже допомагає», - говорить О.Биховець.
Тепло він відгукується і про колектив управління праці та соціального захисту населення, і про медперсонал ЦРЛ, що теж допомагають йому не опускати руки.
Про ту, кому присвячені його вірші, ми в Олександра не запитували. Хай це залишиться його таємницею.
Жило зі мною відчуття:
Не буде більше вже такої.
Але змінився зміст життя,
Коли торкнулася рукою,
Спокійна, ніжна, чорноброва,
Легка, чарівна, загадкова.
Ідеш, мов човен пропливає,
У чистій річці, де немає
Ні суму, ні нудьги й неправди.
Щоб бути разом, треба знати,
Як квіточку оберігать,
Тримать, кохать і цілувать!
* * *
Качается вагон и колёса стучат.
Те, кто в купе, смотрят, молчат.
И дождь холодный напомнил, что осень
пришла.
И тебя от меня уносит -
Холодная одинокая осень.
А дождь осенний все льет и льет
И мне спокойно уснуть не дает.
Как бы мне хотелось тебя увидеть,
И я ее могу только ненавидеть –
Холодную одинокую осень.
* * *
Если бы знала, как люблю,
С другим не стала бы дружить,
Не обмануть судьбу свою
И ничего не изменить.
Сейчас не можешь ты понять,
Как важно мне с тобою быть.
Нежно обнять, поцеловать
Быть верным и не отпускать.
І все ж вірші віршам – різниця. У кожному слові тих, кому випали на долю не лише любовні страждання – подвійне смислове навантаження, особлива енергетика. Якщо людина, переносячи хвороби, пише вірші про кохання – це багато про що говорить. Про силу волі, стійкість, уміння не здаватись обставинам і ніжність душі.
Такий Олександр Биховець з Тур’ї. Наша газета вже писала про нього. У 31 рік став інвалідом. Єдиний засіб пересування для нього – інвалідний візок. Але він не впадає у відчай. Кожен день здобуває маленьку перемогу. Каже: ще трохи, і зможу сам одягатись. Тільки рідним та лікарям відомо, як багато Олександру треба було для цього зробити. Відкритий, щирий, душевний, Олександр просто притягує до себе людей. Один з найкращих його друзів – Олександр Костеневич з Петрівки. Тезки мають багато спільного, їм цікаво спілкуватися. «Саша мені дуже допомагає», - говорить О.Биховець.
Тепло він відгукується і про колектив управління праці та соціального захисту населення, і про медперсонал ЦРЛ, що теж допомагають йому не опускати руки.
Про ту, кому присвячені його вірші, ми в Олександра не запитували. Хай це залишиться його таємницею.
Жило зі мною відчуття:
Не буде більше вже такої.
Але змінився зміст життя,
Коли торкнулася рукою,
Спокійна, ніжна, чорноброва,
Легка, чарівна, загадкова.
Ідеш, мов човен пропливає,
У чистій річці, де немає
Ні суму, ні нудьги й неправди.
Щоб бути разом, треба знати,
Як квіточку оберігать,
Тримать, кохать і цілувать!
* * *
Качается вагон и колёса стучат.
Те, кто в купе, смотрят, молчат.
И дождь холодный напомнил, что осень
пришла.
И тебя от меня уносит -
Холодная одинокая осень.
А дождь осенний все льет и льет
И мне спокойно уснуть не дает.
Как бы мне хотелось тебя увидеть,
И я ее могу только ненавидеть –
Холодную одинокую осень.
* * *
Если бы знала, как люблю,
С другим не стала бы дружить,
Не обмануть судьбу свою
И ничего не изменить.
Сейчас не можешь ты понять,
Как важно мне с тобою быть.
Нежно обнять, поцеловать
Быть верным и не отпускать.
Комментариев нет:
Отправить комментарий