Минулотижневий сход мешканців районного центру перш за все підтвердив добре відому традицію: громадська активність щорсівчан перебуває на дуже низькому рівні. Менше сотні учасників зібрання для міста з дванадцятьма тисячами населення – хіба це представництво? Та що там громадяни – навіть більшість депутатів міськради не з’явилися на обговорення ситуації в населеному пункті. Хоча усіх запрошували навіть через газету.
Як тут не задуматися: коли в селі з трьома сотнями мешканців приходить на сход чоловік з сорок – то це відчутна громада. А сотня для цілого міста?
Початок сходу виявився цілком «нормативним» - звіт заступника голови міськвиконкому Олега Ясенчука, виступ заступника голови райдержадміністрації Володимира Карпенка, розлогі міркування заступника голови райради Віталія Запорожця. Але потім – почалося…
Схоже, в учасників сходу вже давно накопичилося чимало запитань, і вони з усім жаром взялися допікати посадовцям. Майже увесь «вогонь» зосередився на заступникові міського голови Олександрі Виставнозі. Він, схоже, мав намір затулити собою «амбразуру» народної активності, але чи вдалося це йому? – відповісти складно. Люди пригадали все: і погано розчищені дороги взимку, і проблеми з благоустроєм, і самоусунення чиновників від вирішення деяких питань. Кожен говорив про наболі-ле: на вулиці Лермонтова – калюжі й немає освітлення, а до кладовища дійти похоронній процесії – справжня проблема. Згадувалася відсутність належного контролю або й взагалі – безгосподарність. Мовляв, коли було треба щось робити з талим снігом на вулицях, то техніку мало хто бачив, а коли вдарив морозець і «прихопив» оту кашу – снігоочисники почали їздити містом і «шкрябати» слизьку кірку. Що це, як не звичайне неподобство? На всі подібні закиди О.М. Виставнога навів начебто й слушні аргументи – грошей у бюджеті катма, спецтехніки теж немає, але громадян такі відповіді не задовольнили. Підприємець Василь Мороз звернув увагу на те, що мешканці Щорса, утримуючи за рахунок своїх податків міську владу, далеко не завжди можуть дочекатися від посадовців належного виконання службових обов’язків. І в даному випадку питання «Чому?» є дійсно риторичним.
Обговорення загальноміських проблем інколи торкалося й так званих глобальних тем. Довідавшись, що того дня в районі з візитом перебуває депутат Верховної Ради Михайло Чечетов, щорсівчани почали гукати: «А чому він на сход не прийшов, хай би і з нами поговорив». (На це Володимир Карпенко сказав, що програма депутатського перебування на Щорсівщині складалося набагато ра-ніше, включає в себе, зокрема, зустріч з колективом школи №1, тож наразі побачитися з виборцями в залі районного Будинку культури в нього немає можливості).
На сході не обійшлося без міні-скандалу. Коли депутат міськради Роман Зуб звітував про виконання депутатських обов’язків, то розповів про ряд заходів громадського спортивного і культурно-туристичного спрямування, організованих ним спільно з партнерами. При цьому згадав про доволі неоднозначну практику роботи деяких посадовців районного і міського рівнів. Мовляв, з ними порозуміння нема і співпраця відсутня. Після таких слів все виглядало, ніби в дешевому спектаклі: з-за куліс на сцену стрімко вийшла начальник відділу культури райдержадміністрації Наталія Добненко й звинуватила Романа Зуба в неправді. Між ними спалахнула словесна дуель, простіше кажучи – сварка, на яку учасники сходу відреагували гумористичними зауваженнями і оплесками. Для повноти картини не вистачало хіба «штурму президії та захоплення трибуни».
Схоже, атмосфера того дня була сприятливою для емоційного виявлення думок. Депутат райради Григорій Скидан навіть на папері склав довжеленький перелік претензій до органів місцевого самоврядування й безапеляційно «вивалив» усе на Олександра Виставногу. Щоправда, нічого нового не сказав, переважно повторивши висловлені іншими людьми закиди. Причому чимало з них були, як-то кажуть, спрямовані не за адресою, але що вже поробиш – критикувати легко й дехто цим користується.
Під час сходу, мабуть, єдиною конкретною пропозицією, спрямованою на раціональне використання коштів міського бюджету, була ідея Павла Семененка.
Коли зайшла мова про потребу виділення 30 тисяч гривень на зведення будиночка наглядача кладовища, він підказав: а ось же біля самого цвинтаря є хата вже померлого інваліда війни Коновалова, яку його родичі хочуть недорого продати. Чим не вихід із ситуації? І будувати нічого не треба…
Головний же висновок з проведення міського сходу напрошується такий: велика політика з курилок, кухонь і прибудинкових лавочок перемістилася в зал районного Будинку культури. Мовчазної громади вже нема. І будь-якому керівнику міста доведеться враховувати цей фактор у своїй діяльності.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Як тут не задуматися: коли в селі з трьома сотнями мешканців приходить на сход чоловік з сорок – то це відчутна громада. А сотня для цілого міста?
Початок сходу виявився цілком «нормативним» - звіт заступника голови міськвиконкому Олега Ясенчука, виступ заступника голови райдержадміністрації Володимира Карпенка, розлогі міркування заступника голови райради Віталія Запорожця. Але потім – почалося…
Схоже, в учасників сходу вже давно накопичилося чимало запитань, і вони з усім жаром взялися допікати посадовцям. Майже увесь «вогонь» зосередився на заступникові міського голови Олександрі Виставнозі. Він, схоже, мав намір затулити собою «амбразуру» народної активності, але чи вдалося це йому? – відповісти складно. Люди пригадали все: і погано розчищені дороги взимку, і проблеми з благоустроєм, і самоусунення чиновників від вирішення деяких питань. Кожен говорив про наболі-ле: на вулиці Лермонтова – калюжі й немає освітлення, а до кладовища дійти похоронній процесії – справжня проблема. Згадувалася відсутність належного контролю або й взагалі – безгосподарність. Мовляв, коли було треба щось робити з талим снігом на вулицях, то техніку мало хто бачив, а коли вдарив морозець і «прихопив» оту кашу – снігоочисники почали їздити містом і «шкрябати» слизьку кірку. Що це, як не звичайне неподобство? На всі подібні закиди О.М. Виставнога навів начебто й слушні аргументи – грошей у бюджеті катма, спецтехніки теж немає, але громадян такі відповіді не задовольнили. Підприємець Василь Мороз звернув увагу на те, що мешканці Щорса, утримуючи за рахунок своїх податків міську владу, далеко не завжди можуть дочекатися від посадовців належного виконання службових обов’язків. І в даному випадку питання «Чому?» є дійсно риторичним.
Обговорення загальноміських проблем інколи торкалося й так званих глобальних тем. Довідавшись, що того дня в районі з візитом перебуває депутат Верховної Ради Михайло Чечетов, щорсівчани почали гукати: «А чому він на сход не прийшов, хай би і з нами поговорив». (На це Володимир Карпенко сказав, що програма депутатського перебування на Щорсівщині складалося набагато ра-ніше, включає в себе, зокрема, зустріч з колективом школи №1, тож наразі побачитися з виборцями в залі районного Будинку культури в нього немає можливості).
На сході не обійшлося без міні-скандалу. Коли депутат міськради Роман Зуб звітував про виконання депутатських обов’язків, то розповів про ряд заходів громадського спортивного і культурно-туристичного спрямування, організованих ним спільно з партнерами. При цьому згадав про доволі неоднозначну практику роботи деяких посадовців районного і міського рівнів. Мовляв, з ними порозуміння нема і співпраця відсутня. Після таких слів все виглядало, ніби в дешевому спектаклі: з-за куліс на сцену стрімко вийшла начальник відділу культури райдержадміністрації Наталія Добненко й звинуватила Романа Зуба в неправді. Між ними спалахнула словесна дуель, простіше кажучи – сварка, на яку учасники сходу відреагували гумористичними зауваженнями і оплесками. Для повноти картини не вистачало хіба «штурму президії та захоплення трибуни».
Схоже, атмосфера того дня була сприятливою для емоційного виявлення думок. Депутат райради Григорій Скидан навіть на папері склав довжеленький перелік претензій до органів місцевого самоврядування й безапеляційно «вивалив» усе на Олександра Виставногу. Щоправда, нічого нового не сказав, переважно повторивши висловлені іншими людьми закиди. Причому чимало з них були, як-то кажуть, спрямовані не за адресою, але що вже поробиш – критикувати легко й дехто цим користується.
Під час сходу, мабуть, єдиною конкретною пропозицією, спрямованою на раціональне використання коштів міського бюджету, була ідея Павла Семененка.
Коли зайшла мова про потребу виділення 30 тисяч гривень на зведення будиночка наглядача кладовища, він підказав: а ось же біля самого цвинтаря є хата вже померлого інваліда війни Коновалова, яку його родичі хочуть недорого продати. Чим не вихід із ситуації? І будувати нічого не треба…
Головний же висновок з проведення міського сходу напрошується такий: велика політика з курилок, кухонь і прибудинкових лавочок перемістилася в зал районного Будинку культури. Мовчазної громади вже нема. І будь-якому керівнику міста доведеться враховувати цей фактор у своїй діяльності.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий