четверг, 13 декабря 2012 г.

Володимир Конкін: «Мистецтво повинне лікувати»

У вівторок (4 грудня) щорські театрали зібралися у районному Будинку культури, щоб подивитися виставу «Чоловік, дружина і сищик» за участі Володимира Конкіна. (Він приїхав у райцентр на запрошення свого друга – нашого земляка Дмитра Горовцова, якого вважає одним з найпорядніших політиків Росії).

До речі, відомий актор є не тільки виконавцем ролі приватного детектива –Кристофору, головна мета якого – рятувати щастя подружніх пар, а й поставником п’єси. І навіть співавтором англійського драматурга Пітера Шеффера. (Шеффер - автор п’єси «Ексцентричний детектив», яку Володимир Конкін переписав по-своєму).
За словами актора, свій мистецький твір він присвятив дружині Аллі, з якою був щасливий 39 років – до того самого дня, коли її не стало (2010 р.).
– Незадовго до смерті вона попросила, щоб я не журився і з головою поринув у роботу. Хотіла, щоб я зробив спектакль до свого 60-річчя (народився 19 серпня 1951 р. – Авт.).
Він виконав прохання коханої жінки – прем’єра спектаклю «Чоловік, дружина і сищик» відбулася в лютому 2011 року. У спектаклі зайняті всього три актори (разом з Конкіним у Щорс приїжджали Едуард Мітін (виконував роль податкового консультанта Сідлі) та Олена Переслені (дружина Сідлі – Белінда).
Тема спектаклю, який був представлений щорським глядачам, близька кожній людині: він, якщо коротко, про глибину любові. (Головна проблема сім’ї Сідлі в тому, що чоловік і дружина довго не можуть зрозуміти, чим живе кожне з них, що відчуває).
Крім спектаклю, Володимир Конкін презентував у Щорсі (в центральній райбібліотеці) свою книгу – «У життя є початок». Там є стаття про Володимира Висоцького, з яким актор знімався у відомій стрічці «Місце зустрічі змінити не можна», есе про Чаадаєва, Гоголя, Паганіні, філософський «Щоденник паломника».
До речі, свої статті Конкін пише «від руки». Інтернет зневажає. Каже: це – відхоже місце, де кожен може продемонструвати свою дурість. До того ж там повно неперевірених і неправдивих фактів. («Із 49 фільмів, у яких я знявся, в Інтернеті у кращому разі названо 20. Переплутані і дати виходу картин на екран, і прізвища режисерів. Скажімо, замість Мащенка (режисера фільму «Як гартувалася сталь» - авт.) стоїть якийсь Марченко).
Так само різко говорить актор і про сучасне мистецтво: зняти штани і «накласти» на рампу вважається піком свободи і нового бачення. Насправді це тупий і бездарний епатаж, який врешті-решт призведе до того, що культура «захрюкає».
Свою місію Володимир Конкін вбачає у тому, щоб, подібно дятлу, видовбувати з дерева мистецтва всяких шкідників, які руйнують його.
На щадить актор і молодих виконавців: мовляв, у деяких ще молоко на губах не обсохло, а вже мега-зірки – з неймовірною пихою і зірковою хворобою.
– Ви теж стали знаменитим у 22 роки.
– Так, після Павки Корчагіна я влетів у когорту знаменитих народних артистів Союзу. Для мене це була передусім школа, а не самомилування. Я був внутрішньо підтягнутий, стриманий, як і належить чоловіку. А сам фільм «Як гартувалася сталь» я вважаю гімном мужчині, який вірний своєму обов’язку. Зараз таких нема. Герої серіалів – ґвалтівники або вбивці.
Не кращі і героїні. До нудоти набридли екранні ляльки Барбі – тупі, безжальні, убогі. У житті для такої жінки я б нічого не став робити.
– Алла Львівна була Вашою єдиною…
– Для неї хотілося жити. Їй хотілось завжди подобатись. Ми починали з двох валіз і двох дітей. (Близнята Ярослав і Святослав народилися в 1972 році. Тоді Володимир Конкін закінчив Саратовське – звідти родом – театральне училище, а його дружина – інститут іноземних мов. Першим місцем роботи актора став Харківський театр юного глядача. – авт.).
Пізніше народилася донька Софія. Дружина присвятила себе вихованню дітей і сім’ї. Так і повинно бути. Так і є у родинах моїх синів. Тільки Софія працює. Вона закінчила православну гімназію, музичну школу Дунаєвського, отримала диплом юриста у неповні 20 років.
- Жінки можуть дозволити собі не працювати, коли чоловік створює міцний фінансовий тил.
– І це правильно. Я багато працював, щоб моя сім’я була забезпечена.
– Не тільки знімалися в кіно, а й служили в театрі.
– За все життя змінив їх 11. Імені Єрмолової, театр-студія під керівництвом Радомисленського, театр «Вернісаж». Коли ставало нудно в одному, переходив до іншого. Звісно, були й більш приземлені причини. Керівник одного з театрів заманив до себе обіцянками: дам роль Раскольникова, отримаєш двокімнатну квартиру в Москві. Потім усе це переграли за моєю спиною. Я не міг там більше залишатись.
Терпіти не можу й вульгарності. Того, чим грішать нині театри в боротьбі за глядача.
– Ви не служили в армії через хворобу серця, а ролі часто мали «армійські» - поручик Ізвольський, молодший лейтенант Суслін, Володя Шарапов…
– Думаю, що цими ролями я зробив для армії більше, аніж якщо б служив…
– Останнім часом Ви нечасто знімаєтесь в кіно. У неприємному Вам Інтернеті вдалося знайти інформацію лише про кілька стрічок з Вашою участю – «Романови. Вінценосна сім’я», «Оперативний псевдонім», «Сармат» тощо.
– Я вже говорив про причини – низька якість пропонованого матеріалу. Мистецтво не повинне розбещувати чи отуплювати, його місія – лікувати…
У Щорсі Володимир Конкін відвідав історичний музей, де залишив у книзі відгуків схвальний запис. Хороші враження залишились у актора і від щорської публіки, яка його дуже тепло приймала, від міського голови Романа Зуба.
Марія ІСАЧЕНКО
Фото Леоніда ШЛОМИ

Комментариев нет:

Отправить комментарий