Видатний український диригент, відзначений найвищими державними нагородами, професор Натан Рахлін залишив незабутній слід в історії світової музичної культури.
Його дідусь був ковалем, діти якого мали великі музичні здібності, співали, грали на різних музичних інструментах. Серед них і батько майбутнього диригента. У двадцять років Натан поїхав на навчання до Варшавського філармонійного училища військових капельмейстерів. Повернувшись до Сновська, організував самодіяльний оркестр, який брав участь у музичних вечорах та музичному оформленні спектаклів приїжджих драматичних труп.
Саме в такому творчому середовищі і проходило дитинство Натана Рахліна (народився 10 січня 1906 року). Ось що він сам згадував про ті роки: «Навчати музиці мене ніхто не збирався. Занадто багато турбот було у батька, щоб серйозно думати про музику... Маючи гарний слух і пам’ять, я швидко сам навчився так-сяк грати на скрипці (у 3,5 роки), підбираючи почуті пісні і танці або копіюючи скрипалів, що випадково приїжджали до нас. У шість років мене у нашому містечку називали вундеркіндом. Мені було усього сім років, коли я наважився виступити з концертом Мендельсона, граючи його... на слух».
Коли Натану виповнилося 9 років, батько відвіз його до Чернігова, де він вступив до музичного училища. Однак тривала Перша світова війна, батька мобілізували. Натан повертається до Сновська, працює скрипалем у кінотеатрі, потім керівником («стоячим скрипалем») весільного оркестру, свого часу створеного батьком. Одночасно навчається у місцевій гімназії.
Далі для хлопця з незвичайними музичними здібностями було навчання у Київській консерваторії та на диригентському факультеті музично-драматичного інституту ім. В.Г. Лисенка. Потім стрімка кар’єра. 1931 р. - Рахлін диригент оркестру Харківського радіо, 1935 р. - диригент симфонічного оркестру Донецького обласного радіокомітету, 1937 р. - головний диригент Державного симфонічного оркестру України. На цій посаді він був 25 років, виключаючи лише час війни, коли керував державним симфонічним оркестром СРСР. Його оркестр був лабораторією української симфонічної музики, провів близько 5 тисяч концертів. Сам Н. Рахлін записав на платівки та у фонди Українського та Всесоюзного радіо понад 100 творів української класики.
Як зазначає Анатолій Чемерський у статті «Тріумф і трагедія диригента», Рахлін «...створив неповторний виконавський стиль. Він приніс у нього відвертість, красу і щирість своєї душі, нерозривно пов’язаної з Україною. Ті, хто слухав симфонічний оркестр під його управлінням, завжди згадують, як щиро й емоційно, з якою теплотою він звучав. Так не звучав жоден оркестр у світі. І не міг звучати, бо в нього не було Натана Григоровича Рахліна». Але величезні масштаби творчої особистості диригента, педагога і громадянина, яким був Натан Григорович, не можуть заступити Рахліна - людину скромну і невибагливу у побуті, байдужу до одягу, надзвичайно просту у спілкуванні з людьми. 1966 року, волею долі опинившись у Казані, Рахлін створює Державний симфонічний оркестр Татарської автономної республіки, один з кращих у Європі, з яким дарує слухачам чудові концерти.
З 1967 року він - професор Казанської консерваторії. У Казані і помер у 1979 році. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Натан Рахлін завжди пам’ятав про те, що він народився у нашому місті. Тривалий час листувався з вчителькою російської мови і літератури школи №1 Марією Соломонівною Буденець. На жаль, листи ці не збереглися. Їй же він надіслав дві свої фотографії, на одній з яких напис: «Дорогим моїм землякам-щорсівчанам. Професор Н.Рахлін». 1986 року, в рік вісімдесятилітнього ювілею Н.Рахліна, до Щорса приїжджав Державний симфонічний оркестр Татарської АРСР. Це було дійсно свято музики. Присутні на концерті мали можливість ще раз пересвідчитись, що ім’я нашого земляка — серед найвидатніших музикантів сучасності.
Пам’ять про Натана Рахліна живе. У 1997 році його ім’я було присвоєне Щорській дитячій музичній школі, при якій створений музей Натана Рахліна. Внуком диригента виготовлена і встановлена на школі меморіальна дошка.
Міськрада ухвалила рішення по перейменування провулку Рози Люксембург на вулицю Натана Рахліна – на честь видатного музиканта.
Н. МОКРОСНОП, директор Щорської ЦБС
Його дідусь був ковалем, діти якого мали великі музичні здібності, співали, грали на різних музичних інструментах. Серед них і батько майбутнього диригента. У двадцять років Натан поїхав на навчання до Варшавського філармонійного училища військових капельмейстерів. Повернувшись до Сновська, організував самодіяльний оркестр, який брав участь у музичних вечорах та музичному оформленні спектаклів приїжджих драматичних труп.
Саме в такому творчому середовищі і проходило дитинство Натана Рахліна (народився 10 січня 1906 року). Ось що він сам згадував про ті роки: «Навчати музиці мене ніхто не збирався. Занадто багато турбот було у батька, щоб серйозно думати про музику... Маючи гарний слух і пам’ять, я швидко сам навчився так-сяк грати на скрипці (у 3,5 роки), підбираючи почуті пісні і танці або копіюючи скрипалів, що випадково приїжджали до нас. У шість років мене у нашому містечку називали вундеркіндом. Мені було усього сім років, коли я наважився виступити з концертом Мендельсона, граючи його... на слух».
Коли Натану виповнилося 9 років, батько відвіз його до Чернігова, де він вступив до музичного училища. Однак тривала Перша світова війна, батька мобілізували. Натан повертається до Сновська, працює скрипалем у кінотеатрі, потім керівником («стоячим скрипалем») весільного оркестру, свого часу створеного батьком. Одночасно навчається у місцевій гімназії.
Далі для хлопця з незвичайними музичними здібностями було навчання у Київській консерваторії та на диригентському факультеті музично-драматичного інституту ім. В.Г. Лисенка. Потім стрімка кар’єра. 1931 р. - Рахлін диригент оркестру Харківського радіо, 1935 р. - диригент симфонічного оркестру Донецького обласного радіокомітету, 1937 р. - головний диригент Державного симфонічного оркестру України. На цій посаді він був 25 років, виключаючи лише час війни, коли керував державним симфонічним оркестром СРСР. Його оркестр був лабораторією української симфонічної музики, провів близько 5 тисяч концертів. Сам Н. Рахлін записав на платівки та у фонди Українського та Всесоюзного радіо понад 100 творів української класики.
Як зазначає Анатолій Чемерський у статті «Тріумф і трагедія диригента», Рахлін «...створив неповторний виконавський стиль. Він приніс у нього відвертість, красу і щирість своєї душі, нерозривно пов’язаної з Україною. Ті, хто слухав симфонічний оркестр під його управлінням, завжди згадують, як щиро й емоційно, з якою теплотою він звучав. Так не звучав жоден оркестр у світі. І не міг звучати, бо в нього не було Натана Григоровича Рахліна». Але величезні масштаби творчої особистості диригента, педагога і громадянина, яким був Натан Григорович, не можуть заступити Рахліна - людину скромну і невибагливу у побуті, байдужу до одягу, надзвичайно просту у спілкуванні з людьми. 1966 року, волею долі опинившись у Казані, Рахлін створює Державний симфонічний оркестр Татарської автономної республіки, один з кращих у Європі, з яким дарує слухачам чудові концерти.
З 1967 року він - професор Казанської консерваторії. У Казані і помер у 1979 році. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Натан Рахлін завжди пам’ятав про те, що він народився у нашому місті. Тривалий час листувався з вчителькою російської мови і літератури школи №1 Марією Соломонівною Буденець. На жаль, листи ці не збереглися. Їй же він надіслав дві свої фотографії, на одній з яких напис: «Дорогим моїм землякам-щорсівчанам. Професор Н.Рахлін». 1986 року, в рік вісімдесятилітнього ювілею Н.Рахліна, до Щорса приїжджав Державний симфонічний оркестр Татарської АРСР. Це було дійсно свято музики. Присутні на концерті мали можливість ще раз пересвідчитись, що ім’я нашого земляка — серед найвидатніших музикантів сучасності.
Пам’ять про Натана Рахліна живе. У 1997 році його ім’я було присвоєне Щорській дитячій музичній школі, при якій створений музей Натана Рахліна. Внуком диригента виготовлена і встановлена на школі меморіальна дошка.
Міськрада ухвалила рішення по перейменування провулку Рози Люксембург на вулицю Натана Рахліна – на честь видатного музиканта.
Н. МОКРОСНОП, директор Щорської ЦБС
Комментариев нет:
Отправить комментарий