Освіта
Журналіст райгазети „Промінь Жовтня” І.Дудко у липні повідав читачам історію про те, як „педагог і член компартії” дико і свавільно знущався із дітей. Отже, тоді в селі Охромієвичі (тепер Корюківського району) діяв дитячий будинок.
Так звідти, від десяти старших вихованців, надійшов лист з проханням звернути увагу на те, що коїться в цьому закладі. Як з’ясувалося, директор М.Ф. Пригодій бив дітей за найменші пустощі: за зірване яблуко в саду, за вирвану квітку на клумбі. І робив усе методично, продумано. „Винного викликав до кабінету, гасив світло й духопелив. А декого навіть змушував роздягатися(!) і „зізнаватися”. Більше того, директор користався з можливостей господарства дитячого будинку. Тягав собі додому продукти з кухні, завозив на власний двір „бюджетні” дрова й навіть примудрився „перемістити” до своєї хати кілька дитячих килимів. Причому усе те добро привласнював не лише собі, а й ділився з деким. З ким саме? Одне з припущень - з посадовцями районного і обласного відділів освіти, бо вони після набуття цією справою публічного розголосу взялися захищати директора, підписуючи йому хвалебні характеристики. Більше того, якщо риба гниє з голови, то, беручи за приклад вчинки М.Ф. Пригодія, дітей почали бити і деякі вихователі. Взагалі, потім зазначалося, що в колективі дитбудинку панує безпринципність. І врешті-решт „морально-побутовий розкладальник” М.Ф. Пригодій втратив свою посаду.
Хоча історія виглядає якось недовершено. Цупити харчі з дитячої кухні – цим нікого не здивуєш, особливо у наш час. Але поєднувати побиття з примусом роздягатися – тут уже доречним було б залучити психіатра чи сексопатолога для певних висновків.
Журналіст райгазети „Промінь Жовтня” І.Дудко у липні повідав читачам історію про те, як „педагог і член компартії” дико і свавільно знущався із дітей. Отже, тоді в селі Охромієвичі (тепер Корюківського району) діяв дитячий будинок.
Так звідти, від десяти старших вихованців, надійшов лист з проханням звернути увагу на те, що коїться в цьому закладі. Як з’ясувалося, директор М.Ф. Пригодій бив дітей за найменші пустощі: за зірване яблуко в саду, за вирвану квітку на клумбі. І робив усе методично, продумано. „Винного викликав до кабінету, гасив світло й духопелив. А декого навіть змушував роздягатися(!) і „зізнаватися”. Більше того, директор користався з можливостей господарства дитячого будинку. Тягав собі додому продукти з кухні, завозив на власний двір „бюджетні” дрова й навіть примудрився „перемістити” до своєї хати кілька дитячих килимів. Причому усе те добро привласнював не лише собі, а й ділився з деким. З ким саме? Одне з припущень - з посадовцями районного і обласного відділів освіти, бо вони після набуття цією справою публічного розголосу взялися захищати директора, підписуючи йому хвалебні характеристики. Більше того, якщо риба гниє з голови, то, беручи за приклад вчинки М.Ф. Пригодія, дітей почали бити і деякі вихователі. Взагалі, потім зазначалося, що в колективі дитбудинку панує безпринципність. І врешті-решт „морально-побутовий розкладальник” М.Ф. Пригодій втратив свою посаду.
Хоча історія виглядає якось недовершено. Цупити харчі з дитячої кухні – цим нікого не здивуєш, особливо у наш час. Але поєднувати побиття з примусом роздягатися – тут уже доречним було б залучити психіатра чи сексопатолога для певних висновків.
Комментариев нет:
Отправить комментарий