У той час, як у сталих демократіях Європи процеси децентралізації завершились 30 – 40 років тому, а Польша завершила їх досить недавно, – ми з березня 2014 року вражаємо світ «топтанням на місці». Концептуально децентралізація в Україні була схвалена урядом 1 квітня 2014 року. Закон про співробітництво територіальних громад вступив у силу також цього ж року. Сформована урядова державна стратегія регіонального розвитку до 2020 року.
У січні 2015 року Президент схвалює своїм указом стратегію сталого розвитку «Україна-2020», де була передбачена і децентралізація, як найважливіша частина конституційної реформи в державі.
Визначена дуже перспективна мета – в процесі децентралізації назавжди відійти від вертикальної стуктури державного управління, сформувати ефективне і фінансово спроможне місцеве самоврядування з одночасною імплементацією положень Європейської хартії місцевого самоврядування.
На прес-конференції 5 вересня цього року віце-прем’єр міністр, міністр регіонального розвитку і житлово-комунального господарства Геннадій Зубко зазначив, що в Україні ініційовано об’єднання 245 громад з утворенням до осені 180 повноспроможних територіальних громад.
Усвідомленню невідворотності децентралізації влади заважають також психологічні перешкоди. Ну як можна передати значну частину функцій центру на місця? Тоді ж фінансово незалежні громади зможуть за власними рішеннями, без «чолобитних» до Києва самостійно і на пристойному рівні утримувати всю свою інфраструктуру за рахунок власних бюджетних надходжень. З’явиться реальна, а не примарна, можливість зростання рівня добробуту жителів об’єднаних територіальних громад, конкретного села чи міста. Навіщо ж тоді утриманці в центральних органах виконавчої влади?
З іншого боку, меркантильні уподобання частини повноважних представників органів місцевого самоврядування шкодять широкій роз’яснювальній роботі серед населення щодо переваг об’єднаних територіальних громад. Чи вистачить нам власних бюджетних надходжень у вигляді місцевих податків і зборів на утримання доріг, соціальної інфраструктури, тощо? Не є таємницею, що значна частина наших сільських і міських рад сьогодні виживають завдяки бюджету вирівнювання, грошовим надходженням «згори» у вигляді бюджетних субвенцій і трансфертів.
Заради справедливості варто при цьому зауважити, що сповідуваний урядом так званий «формульний підхід» до фінансування областей без урахування територіальних особливостей Чернігівщини нас також не задовольняє.
Не є дивною тернистість шляху проходження до набуття статусу повноспроможного Закону України проектом «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» протягом усього 2015 року.
Верховна Рада України заборгувала своїм громадянам до цього ще мінімум 10 законодавчих актів у сфері децентралізації.
Значна частина психологічних «страхів децентралізації» може також пояснюватись сприйняттям її значною частиною населення сходу країни як процесу «федералізації». А звідси недалеко і до сепаратизму, сповзанням до якого народжена війна на території Донецької та Луганської областей. Результатом того ж стала і анексія Криму.
Нам і досі бракує глибокого усвідомлення простої, як для європейців, істини – створення на добровільних засадах конкурентоспроможних і потужних фінансово територіальних громад – ось єдино правильний перспективний шлях соціально-економічного піднесення і розвитку України.
Нас лякає поява префектів від Президента України, виборних старост у селах, що увійшли до об’єднаних територіальних громад. На задній план відсувається наближення до місця проживання громадян надання різноманітних адміністративних послуг, за якими (як-то прописка-виписка чи ще щось) вчора треба було добиратись до районного центру, підлаштовуючись до графіків роботи різних служб.
Загалом, не боячись, децентралізацію варто усвідомлювати як (непросту!) передачу владних повноважень та фінансових ресурсів від центральних органів управління державою до органів місцевого самоврядування. Децентралізація просуває владу і ресурси ближче до людей. І завдання держави при цьому – надати всіляку допомогу новим грамотним і відповідальним людям.
Передбачається, що система адміністративно-територіального устрою України спиратиметься на «трьох китів» – громада, район, регіон (кількісно, відповідно, 1500-1800, 120-150, 27). Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування будуть земля, рухоме і нерухоме майно, природні ресурси, інші об’єкти комунальної власності територіальної громади, місцеві податки і збори, частина загальнодержавних податків, інші доходи місцевих бюджетів. Держава зобов’язується компенсувати органам місцевого самоврядування ті витрати, які громади зробили на виконання рішень органів державної влади.
Розмежування владних повноважень між громадами, районами, областями (регіонами) здійснюватиметься на основі європейського принципу субсидіарності. Цей організаційноправовий принцип висуває вимогу аби всі рішення у державі формувались і вступали в силу на можливо нижчому рівні, а не надходили «до виконання» згори. Вищі ешелони влади при цьому мають бути додатковими (не будемо казати «другорядними»). Таким чином система врядування в Україні вибудується знизу догори.
Обрані на чергових виборах у жовтні 2015 року і місцевих виборах до жовтня 2017 року голови сіл, селищ, міст та депутати місцевих рад працюватитмуть до чергових виборів останньої неділі жовтня 2017 року. Лише потім передадуть свої повноваження новообраним головам об’єднаних територіальних громад і депутатам. Далі за поданням уряду Президент України буде вперше призначати префектів (замість голів державних адміністрацій) після створення районими та обласними радами своїх виконавчих комітетів (але не пізніше 1 березня 2018 року).
Таким чином саме громада стає первинною ланкою у системі адміністративно-територіального устрою України.
Однак децентралізація не торкнеться повноважень органів центральної влади у питаннях оборони, зовнішньої політики, національної безпеки, верховенства права, захисту прав і свобод громадянина.
Чернігівщина зголосилась брати участь у пілотному для держави проекті реформування місцевого самоврядування у березні 2014 року.
З прийняттям Верховною Радою України у лютому 2015 року Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» ми отримали чіткий алгоритм підготовки та ухвалення власних рішень щодо цього. На Чернігіващині запрацював Офіс реформ. 19 червня 2015 року сесія обласної ради затвердила перспективний план формування територій громад Чернігівської області, яким передбачалось утворення на добровільних засадах 81 громади. Уряд погодив формування лише 48 громад, здатних за нових умов здійснювати свої повноваження за рахунок власних грошових надходжень.
Восени 2015 року перші 5 об’єднаних територіальних громад почали своє нове життя на теренах Чернігівщини: Кіптівська та Деснянська на Козелеччині, Вертіївська на Ніжинщині, Парафіївська на Ічнянщині та Макіївська на Носівщині. (До цих утворень увійшли 57 населених пунктів з колишніх 19 сільських та селищних рад). Як і було заявлено державою, вони одержали з центрального бюджету майже 32 мільйони гривень для облаштування інфраструктури.
З весни 2016 року про неминучість об’єднання заговорили у більшості територіальних громад Чернігово-Сіверщини.
Об’єднавчі процеси започатковані і продовжуються також у Батуринській міській раді Бахмацького району, Остерській міській раді Козелецького району, Лосинівській селищній раді Ніжинського району, Комарівській сільській раді Борзнянського району, Мринській сільській раді Носівського, Гончарівській та Михайло-Коцюбинській селищних радах Чернігівського району, Коропській селищній територіальній громаді. Отже, наприкінці цього року у новий рік оновленими увійдуть 13 фінансово спроможних об’єднаних територіальних громад.
Коли в країні починають активно і свідомо проводити реформи, у суспільстві відбувається поділ громадян на прибічників і противників реформ. Ця істина відома всім. Перша частина в ході реформування чогось набуває, а друга, звичайно, втрачає. Останні свідомо починають сіяти паніку у громадах, навіть залякувати людей прийдешніми змінами. Нам усім не можна піддаватись цьому психологічному впливу, а то й тиску на нашу підсвідомість. Тоді ми вийдемо переможцями.
Вкрай важлива для обласної територіальної громади фіскальна децентралізація дасть нам шанс ухвалювати нестандартні рішення, реалізувати нові інноваційно-інвестиційні проекти. Органи саме місцевої влади найбільше зацікавлені у розвитку власної території, у зростанні числа і якості адміністративних послуг для населення новоутвореної об’єднаної громади. У нагоді нам стане комплексний виважений підхід до вирішення проблем соціального захисту, освіти, медицини, культури, підтримки і подальшого розвитку місцевої інфраструктури всередині об’єднаних територіальних громад.
Варто підтримати позицю глави уряду: «Без впровадження повноцінного місцевого самоврядування європейського зразку нам не побудувати європейської України».
Не піддаватись негативним психологічним впливам зсередини і ззовні, а усвідомлено, крок за кроком, проводити в життя ідеї децентралізації з розумінням відсутності альтернативи для неї – ось завдання дня. «Не повертатись нам, а далі йти…»
Комментариев нет:
Отправить комментарий