Вперше Марію Михайлівну Лукашову я побачила в молоді роки, коли ще працювала секретарем правління кучинівського колгоспу «Шлях Леніна». Тоді цей колгосп був «мільйонером», одним з найбільших в районі.
Марія Михайлівна приїздила до нас брати матеріали. Різні. І про людей праці, і про гарні сім’ї, нові передові технології. Була така красива, завжди із зачіскою, могла підтримати будь-яку розмову, зналася в політиці і культурі.
Якось зайшла до неї в кабінет, а там – гори різної літератури, повне зібрання історії КПРС, багато журналів і газет. Подумала тоді: як це можна перечитати і запам’ятати, як можна встигнути стільки роботи переробити?
Пройшов час, спливли роки, але Марія Лукашова для мене й досі красива й молода, сповнена енергії й світла, бадьора й активна.
Спілкування з нею мене наповнює і підносить, адже Марія Михайлівна на все, що відбувається навкруги, має свій погляд, свою оцінку. Іноді аналізує так, немов батогом шмагає, але робить це щиро, без підлабузництва і фальші.
Дуже хочу побачити її на 100-літньому ювілеї районної газети, вручити їй квіти, як це робила тоді, коли «Променю» було 95.
Тож до зустрічі! І хай Вам у цьому житті буде затишно. Завжди і повсякчас. І було б добре, якби своїми спогадами про тодішніх своїх колег Ви поділилися в одному з найближчих номерів «Променя»
Валентина КАРАСЬ, с.Кучинівка
Марія Михайлівна приїздила до нас брати матеріали. Різні. І про людей праці, і про гарні сім’ї, нові передові технології. Була така красива, завжди із зачіскою, могла підтримати будь-яку розмову, зналася в політиці і культурі.
Якось зайшла до неї в кабінет, а там – гори різної літератури, повне зібрання історії КПРС, багато журналів і газет. Подумала тоді: як це можна перечитати і запам’ятати, як можна встигнути стільки роботи переробити?
Пройшов час, спливли роки, але Марія Лукашова для мене й досі красива й молода, сповнена енергії й світла, бадьора й активна.
Спілкування з нею мене наповнює і підносить, адже Марія Михайлівна на все, що відбувається навкруги, має свій погляд, свою оцінку. Іноді аналізує так, немов батогом шмагає, але робить це щиро, без підлабузництва і фальші.
Дуже хочу побачити її на 100-літньому ювілеї районної газети, вручити їй квіти, як це робила тоді, коли «Променю» було 95.
Тож до зустрічі! І хай Вам у цьому житті буде затишно. Завжди і повсякчас. І було б добре, якби своїми спогадами про тодішніх своїх колег Ви поділилися в одному з найближчих номерів «Променя»
Валентина КАРАСЬ, с.Кучинівка
Комментариев нет:
Отправить комментарий