Серед певної категорії лікарів побутує такий собі жарт: «Абсолютно здорових людей просто нема. Є лише недостатньо якісно обслідувані». Слід визнати, що в цих словах велика частка правди. Ніхто не може сказати, наскільки поширені різні хвороби поміж наших співгромадян.Один із таких прикладів – вірусний гепатит. Він має тривалий і тяжкий перебіг, віддалені наслідки.
У 20-30% хворих гострий гепатит групи В і С переростає у хронічну форму, а в подальшому (років через 5-25) спричиняє розвиток генатоциркулярної карциноми. Більш ніж у половини тих, хто має гостру форму гепатиту С, може розвинутися форма хронічна, цироз або рак печінки. Якщо висловитися простіше, то гепатит як і СНІД, не можна вилікувати.
Стосовно Чернігівської області, то, за статистичними даними, останній сплеск захворюваності на гепатит А спостерігався в 2005-2006 роках, попередній був у 2001 році. А найгіршими в цьому відношенні були 1982 і 1983 роки. Неблагополучним у цьому відношенні визнано сусідній Городнянський район.
З вірусом груп В і С ситуація складніша. Станом на кінець 2010 року в області було В-вірусоносіїв 6155 (з них дітей – 39), а С-вірусоносіїв – 6240 (44 дитини). Зафіксований показник вірусоносійства на Чернігівщині значно нижчий, ніж загалом по Україні. Однак загрозливою є одна тенденція – поширення вірусного гепатиту серед медичних працівників. У кількісному відношенні сумне лідерство за Черніговом та Ніжином. Воно й зрозуміло – персонал тамтешніх лікувальних закладів набагато чисельніший, ніж у середньому по районах. У нашому районі є лише один захворілий, у Менському – 2, у Корюківському та Городнянському – по 3. А загалом в області – понад шістсот. З одного боку, це свідчить про те, наскільки небезпечною залишається медична професія, адже постійно маючи справу з хворими, можна легко заразитися. Але з іншого – варто поміркувати над безпекою пацієнтів й ступінь загрози для їхнього здоров’я з боку заражених медиків.
Окрема тема – можливе інфікування людей під час переливання крові. Свого часу в Києві розгорівся скандал після виявлення у дітей, хворих на гемофілію ще й гепатиту. Після вивчення можливих шляхів потрапляння вірусу до їхніх організмів, найімовірнішою залишилася версія про кров, що застосовувалася для переливання. Саме в ній і містилася «загроза». До того ж на поверхню спливли факти, що окремі посадовці були причетними до фірм, які займалися постачанням тест-систем для перевірки донорської крові. Тобто – самі продають лікарням ці системи (як бізнесмени) й самі ж себе контролюють (як працівники профільної державної медичної установи). Тоді на прохання бюро журналістських розслідувань «Свідомо» зробили у Києві навмання телефонні дзвінки батькам десяти хворих на гемофілію дітей. (Їхнім дітлахам постійно потрібен препарат, що робиться з крові). Результат просто шокував: п’ятеро хворіли на гепатит В, троє – на гепатит С й один – на «mixt» (В і С одночасно)…
Наостанок – інформація для роздумів нашого читача. У 2010 році було обслідувано 15 тисяч 983 донори. З них вірусоносіїв групи В виявили 142, С – 330, «mixt» - 8. Однак зрозуміло, що ці цифри є далеко не остаточними й справжній рівень захворюваності на вірусний гепатит і вірусоносійства не вдається з’ясувати через слабку (не чисельну) обстеженість відповідних груп населення. До того обстеження в даному випадку – дуже дороге й не кожному по кишені. А стосовно спроб лікування, то й взагалі – мови нема…
До відома…
Вірусний гепатит групи А ще називають «хворобою брудних рук». Шлях передачі – орально-фекальний. Натомість розповсюдження гепатиту В триває переважно через нерозбірливі статеві відносини, ін’єкційне вживання наркотиків та в побуті – через нестерильні леза, зубні щітки, манікюрний інструмент тощо. Вірус знаходиться в різних біологічних рідинах – крові, слині хворого й може потрапити в організм іншої людини через мікротріщини шкіри, слизових оболонок або іншими шляхами. Заразність гепатиту В у багато разів перевищує заразність ВІЛ (СНІД). Стосовно гепатиту групи С, то типовий спосіб його передачі – через голки для татуювання, інший нестерильний інструмент, який контактує з кров’ю людини.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
У 20-30% хворих гострий гепатит групи В і С переростає у хронічну форму, а в подальшому (років через 5-25) спричиняє розвиток генатоциркулярної карциноми. Більш ніж у половини тих, хто має гостру форму гепатиту С, може розвинутися форма хронічна, цироз або рак печінки. Якщо висловитися простіше, то гепатит як і СНІД, не можна вилікувати.
Стосовно Чернігівської області, то, за статистичними даними, останній сплеск захворюваності на гепатит А спостерігався в 2005-2006 роках, попередній був у 2001 році. А найгіршими в цьому відношенні були 1982 і 1983 роки. Неблагополучним у цьому відношенні визнано сусідній Городнянський район.
З вірусом груп В і С ситуація складніша. Станом на кінець 2010 року в області було В-вірусоносіїв 6155 (з них дітей – 39), а С-вірусоносіїв – 6240 (44 дитини). Зафіксований показник вірусоносійства на Чернігівщині значно нижчий, ніж загалом по Україні. Однак загрозливою є одна тенденція – поширення вірусного гепатиту серед медичних працівників. У кількісному відношенні сумне лідерство за Черніговом та Ніжином. Воно й зрозуміло – персонал тамтешніх лікувальних закладів набагато чисельніший, ніж у середньому по районах. У нашому районі є лише один захворілий, у Менському – 2, у Корюківському та Городнянському – по 3. А загалом в області – понад шістсот. З одного боку, це свідчить про те, наскільки небезпечною залишається медична професія, адже постійно маючи справу з хворими, можна легко заразитися. Але з іншого – варто поміркувати над безпекою пацієнтів й ступінь загрози для їхнього здоров’я з боку заражених медиків.
Окрема тема – можливе інфікування людей під час переливання крові. Свого часу в Києві розгорівся скандал після виявлення у дітей, хворих на гемофілію ще й гепатиту. Після вивчення можливих шляхів потрапляння вірусу до їхніх організмів, найімовірнішою залишилася версія про кров, що застосовувалася для переливання. Саме в ній і містилася «загроза». До того ж на поверхню спливли факти, що окремі посадовці були причетними до фірм, які займалися постачанням тест-систем для перевірки донорської крові. Тобто – самі продають лікарням ці системи (як бізнесмени) й самі ж себе контролюють (як працівники профільної державної медичної установи). Тоді на прохання бюро журналістських розслідувань «Свідомо» зробили у Києві навмання телефонні дзвінки батькам десяти хворих на гемофілію дітей. (Їхнім дітлахам постійно потрібен препарат, що робиться з крові). Результат просто шокував: п’ятеро хворіли на гепатит В, троє – на гепатит С й один – на «mixt» (В і С одночасно)…
Наостанок – інформація для роздумів нашого читача. У 2010 році було обслідувано 15 тисяч 983 донори. З них вірусоносіїв групи В виявили 142, С – 330, «mixt» - 8. Однак зрозуміло, що ці цифри є далеко не остаточними й справжній рівень захворюваності на вірусний гепатит і вірусоносійства не вдається з’ясувати через слабку (не чисельну) обстеженість відповідних груп населення. До того обстеження в даному випадку – дуже дороге й не кожному по кишені. А стосовно спроб лікування, то й взагалі – мови нема…
До відома…
Вірусний гепатит групи А ще називають «хворобою брудних рук». Шлях передачі – орально-фекальний. Натомість розповсюдження гепатиту В триває переважно через нерозбірливі статеві відносини, ін’єкційне вживання наркотиків та в побуті – через нестерильні леза, зубні щітки, манікюрний інструмент тощо. Вірус знаходиться в різних біологічних рідинах – крові, слині хворого й може потрапити в організм іншої людини через мікротріщини шкіри, слизових оболонок або іншими шляхами. Заразність гепатиту В у багато разів перевищує заразність ВІЛ (СНІД). Стосовно гепатиту групи С, то типовий спосіб його передачі – через голки для татуювання, інший нестерильний інструмент, який контактує з кров’ю людини.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий