З Тетяною Павлівною Якименко я знайома багато років. І не ображу нікого з інших, коли скажу, що такої життєлюбки, ентузіастки, господині зустрічати мало доводиться.
Важко просто перелічити місця в її будиночку, на території присадибої ділянки, де б усе не блищало і не квітнуло.
Навіть у цю холодну сльотаву погоду на клумбах цвітуть хризантеми, кожне деревце – акуратно побілене і підв’язане, кожен кущик – підстрижений, фундамент і стіни – таких вифарбованих чітких контурів, як на намальованій картині. Кинулась у вічі білосніжна ганчірка, що туди-сюди гойдалася на вірьовці. – То ганчірка для миття підлоги, - спіймала мій погляд Тетяна Павлівна і здивувалася: «Чому вона має бути сірою, рудою, розірваною?..»
Але далі мова піде не про домашній устрій Тетяни Павлівни, а про те, як виконувала вона професійні обов’язки, як трудилася.
Пишучи про це, пригадалися десятки розмов зі сновчанами, які досі пам’ятають грім слави місцевого маслозаводу, його потужності і роль у виконанні програми соціально-економічного розвитку краю. Тетяну Якименко всі вважали і професіоналом за освітою, і вмілим практиком, обізнаним у всіх тонкощах «молочної» справи, у всіх нюансах очолюваного виробництва. Незважаючи на те, що коріння її роду знаходиться у далекій Біляєвці (що на Одещині), Тетяна Павлівна відразу поріднилася із нашим поліським краєм, його добрими людьми. Сама «горіла» яскравим полум’ям і своїх підлеглих надихала бути передовиками, правофланговими. Клопоталася, аби її робітники були здорові, аби мали лад у сім’ях і змогу відпочивати, зарплати гідні отримували.
Каже: «Оце нещодавно перечитувала сільськогосподарську інформацію у «Промені», опісля чого довго не могла заспокоїтися від усвідомлених цифр, приміром, по тваринництву. Чому? Та тому, що у її час нинішня загальна кількість ВРХ в усьому районі прирівнювалася до загальної кількості поголів’я в одному колгоспі! Приклади навела по гірських, петрівських та інших господарствах. Розповіла, скільки молочної продукції (масла, сирів) виробляв тоді її улюблений маслозавод, скільки сусідніх районів входили до його структури, скільки було спецтехніки, обладнання, планів і мрій. Трудовий процес тоді здійснювався у декілька змін, він відрізнявся безперервністю і організованістю.
Т.П. Якименко мала ділові і дружні контакти із цілим гуртом партнерів, знаходила підтримку і порозуміння від органів влади, а головне – її (справедливу, вимогливу) поважав і за нею йшов великий, тоді іменитий, колектив.
Дякую долі, що днями мала особливу насолоду поспілкуватися з нею, піднесеною духом, хоч і трішки схвильованою несподіваними гостями, зустріччю із милою племінницею Любочкою, котра приїхала здалеку привітати тьотю із днем народження.
Подумалося: Тетяні Павлівні і зараз є до всього діло, у неї болить душа за долю України і Сновщини, і, що, зрештою, вона ані крапельки не змінилася. Все така, як була – щира словами і вчинками, атмосферою, яку навколо себе створює.
Бодай до ста років з гаком живіть ще, шановна бджілочко-трудівнице, хоча тільки сам Бог знає, скільки кому відміряти. І дивуйте нас своєю добірною позицією, своєю прекрасністю і добротою.
Олена КОМПАНЕЦЬ,фото автора
Важко просто перелічити місця в її будиночку, на території присадибої ділянки, де б усе не блищало і не квітнуло.
Навіть у цю холодну сльотаву погоду на клумбах цвітуть хризантеми, кожне деревце – акуратно побілене і підв’язане, кожен кущик – підстрижений, фундамент і стіни – таких вифарбованих чітких контурів, як на намальованій картині. Кинулась у вічі білосніжна ганчірка, що туди-сюди гойдалася на вірьовці. – То ганчірка для миття підлоги, - спіймала мій погляд Тетяна Павлівна і здивувалася: «Чому вона має бути сірою, рудою, розірваною?..»
Але далі мова піде не про домашній устрій Тетяни Павлівни, а про те, як виконувала вона професійні обов’язки, як трудилася.
Пишучи про це, пригадалися десятки розмов зі сновчанами, які досі пам’ятають грім слави місцевого маслозаводу, його потужності і роль у виконанні програми соціально-економічного розвитку краю. Тетяну Якименко всі вважали і професіоналом за освітою, і вмілим практиком, обізнаним у всіх тонкощах «молочної» справи, у всіх нюансах очолюваного виробництва. Незважаючи на те, що коріння її роду знаходиться у далекій Біляєвці (що на Одещині), Тетяна Павлівна відразу поріднилася із нашим поліським краєм, його добрими людьми. Сама «горіла» яскравим полум’ям і своїх підлеглих надихала бути передовиками, правофланговими. Клопоталася, аби її робітники були здорові, аби мали лад у сім’ях і змогу відпочивати, зарплати гідні отримували.
Каже: «Оце нещодавно перечитувала сільськогосподарську інформацію у «Промені», опісля чого довго не могла заспокоїтися від усвідомлених цифр, приміром, по тваринництву. Чому? Та тому, що у її час нинішня загальна кількість ВРХ в усьому районі прирівнювалася до загальної кількості поголів’я в одному колгоспі! Приклади навела по гірських, петрівських та інших господарствах. Розповіла, скільки молочної продукції (масла, сирів) виробляв тоді її улюблений маслозавод, скільки сусідніх районів входили до його структури, скільки було спецтехніки, обладнання, планів і мрій. Трудовий процес тоді здійснювався у декілька змін, він відрізнявся безперервністю і організованістю.
Т.П. Якименко мала ділові і дружні контакти із цілим гуртом партнерів, знаходила підтримку і порозуміння від органів влади, а головне – її (справедливу, вимогливу) поважав і за нею йшов великий, тоді іменитий, колектив.
Дякую долі, що днями мала особливу насолоду поспілкуватися з нею, піднесеною духом, хоч і трішки схвильованою несподіваними гостями, зустріччю із милою племінницею Любочкою, котра приїхала здалеку привітати тьотю із днем народження.
Подумалося: Тетяні Павлівні і зараз є до всього діло, у неї болить душа за долю України і Сновщини, і, що, зрештою, вона ані крапельки не змінилася. Все така, як була – щира словами і вчинками, атмосферою, яку навколо себе створює.
Бодай до ста років з гаком живіть ще, шановна бджілочко-трудівнице, хоча тільки сам Бог знає, скільки кому відміряти. І дивуйте нас своєю добірною позицією, своєю прекрасністю і добротою.
Олена КОМПАНЕЦЬ,фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий