Четвертого листопада Сновськ зустрічав воістину велику людину – палкого трибуна і правдолюба, продюсера молодих дарувань, душу найвибагливіших поціновувачів ліричного слова Юрія Євгеновича Рибчинського.
Більше трьох тисяч пісень написав він досьогодні, причому хітами, шлягерами і просто дуже популярними стали 350! Нема сенсу перераховувати їхні назви, іменитих виконавців – просто довжелезний список вийде. У хвилини найвищої насолоди і невимовного горя, у миті, коли ти не здатна винести найдрібнішу фальш, звучать його пісні. Чому? Скоріш, через те, що це талановито, сильно, проникливо, інтелігентно! А, можливо, й через те, що зачарована гострим розумом і галантністю Юрія Євгеновича, доля стовідсотково потурає йому і веде й веде по життю з далеким прицілом, розмахом.
Юрія Рибчинського вітає Антоніна Дейнеко.
Як лише його не виличають: «творцем», «митцем», «маестро», «колекціонером енергій», «конструктором всесвіту», «медіумом ілюзій». І всі ці емоційні вислови – всі до одного - наче ордени, можна прикріпити на лацкан піджака Юрія Євгеновича, знакового поета нашої землі. І вишуканого пісенника, чиї твори чутні від Говерли до Криму.
Квіти композитору Ніколу Петрашу дарує маленька сновчанка
Дивилась на нього і його зіркову команду (приміром, Ніколу Петраша знають далеко за межами Вітчизни) з першого ряду нашого БК широко відкритими очима, затамувавши подих, і розуміла: джерело потенційних можливостей поета таке глибоке й неосяжне, що він ще обов’язково подарує публіці багато прекрасних мелодій, що ще не одне покоління любителів музичного мистецтва аплодуватиме йому у повен зріст, не шкодучи долонь і сил.
Як це робили ті сновчани, котрі з квітами і сяйвом очей прийшли на ще одне суботнє побачення з цариною любові і світла.
Все було настільки і глибинно, і насичено, все було настільки гармонійно, що прощатися ніхто не хотів. Ще і ще скандувалося «Браво!», «Біс», ще і ще збентежені душі торкалися споріднених душ.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
P.S. Не вибачила б собі, якби не зазначила: а все-таки з культурною поведінкою на цьому концерті не все було гаразд. І прикро, що у моменти «вибуху» одного з глядачів у залі не було нікого з правоохоронців. А, може, й хтось був, але не підійшов, щоб втихомирити. Мабуть, наша ментальність така: без ложки дьогтю меду не буває...
І ще. Вдячний жест від влади на сцену також ой як просився!
Більше трьох тисяч пісень написав він досьогодні, причому хітами, шлягерами і просто дуже популярними стали 350! Нема сенсу перераховувати їхні назви, іменитих виконавців – просто довжелезний список вийде. У хвилини найвищої насолоди і невимовного горя, у миті, коли ти не здатна винести найдрібнішу фальш, звучать його пісні. Чому? Скоріш, через те, що це талановито, сильно, проникливо, інтелігентно! А, можливо, й через те, що зачарована гострим розумом і галантністю Юрія Євгеновича, доля стовідсотково потурає йому і веде й веде по життю з далеким прицілом, розмахом.
Як лише його не виличають: «творцем», «митцем», «маестро», «колекціонером енергій», «конструктором всесвіту», «медіумом ілюзій». І всі ці емоційні вислови – всі до одного - наче ордени, можна прикріпити на лацкан піджака Юрія Євгеновича, знакового поета нашої землі. І вишуканого пісенника, чиї твори чутні від Говерли до Криму.
Дивилась на нього і його зіркову команду (приміром, Ніколу Петраша знають далеко за межами Вітчизни) з першого ряду нашого БК широко відкритими очима, затамувавши подих, і розуміла: джерело потенційних можливостей поета таке глибоке й неосяжне, що він ще обов’язково подарує публіці багато прекрасних мелодій, що ще не одне покоління любителів музичного мистецтва аплодуватиме йому у повен зріст, не шкодучи долонь і сил.
Як це робили ті сновчани, котрі з квітами і сяйвом очей прийшли на ще одне суботнє побачення з цариною любові і світла.
Все було настільки і глибинно, і насичено, все було настільки гармонійно, що прощатися ніхто не хотів. Ще і ще скандувалося «Браво!», «Біс», ще і ще збентежені душі торкалися споріднених душ.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
P.S. Не вибачила б собі, якби не зазначила: а все-таки з культурною поведінкою на цьому концерті не все було гаразд. І прикро, що у моменти «вибуху» одного з глядачів у залі не було нікого з правоохоронців. А, може, й хтось був, але не підійшов, щоб втихомирити. Мабуть, наша ментальність така: без ложки дьогтю меду не буває...
І ще. Вдячний жест від влади на сцену також ой як просився!
Комментариев нет:
Отправить комментарий