Локомотивне депо – гордість Сновська
Одні з найкращих працівників сновської залізниці (зліва направо) – Юрій Овсянник, Андрій Кондратовський, Федір Чулінда, Віктор та Олег Ткаченки своє професійне свято зустрічають з піднесеним настроєм.
Слюсар з огляду та ремонту локомотивів Ілля Ільєнко.
Черговий локомотивного депо Олександр Пусь.
4 листопада в Україні відзначається День залізничника. Для нашого міста ця професія – особлива. Адже саме з розвитку залізничної галузі розпочався і розвиток тодішнього Щорса.
У далекому 1873 році було побудоване депо і станція Сновська. Саме залізничники стали першими жителями міста. У всі часи було надзвичайно престижно працювати на залізниці. І у наш час названа професія теж є дуже популярною. Залізничники пишаються тим, що працюють у даній галузі, примножуючи тим самим свої знання та вміння. На підприємстві трудиться багато справжніх професіоналів, які вміло використовують свої навики і з задоволенням діляться досвідом з молодими кадрами.
Одним із таких є Федір Чулінда, який працює майстром ремонтного цеху. Даний цех – серце Сновського депо. Саме тут виконуються всі основні роботи по відновленню вагонів-думпкарів, снігоочисних машин, паровозів тощо. І всім цим процесом вміло керує Федір Миколайович. Він прийшов в локомотивне депо «Щорс» на посаду котельника 1984 року. За цей час був бригадиром котельного цеху, бригадиром цеху заводського ремонту. З 2007 року – на посаді майстра. За словами колег, він дуже принципова, чиста, відкрита людина, яка не боїться сказати правду в очі. Його дуже поважають, і для багатьох він є взірцем у своїй роботі. Зокрема, для братів Ткаченків – Олега, Михайла і Віктора, для слюсаря Юрія Овсянника. Швидко влилися в цей колектив молоді спеціалісти – слюсарі з ремонту рухомого складу Юрій Ткаченко та Андрій Кондратовський.
Не менш важливим у житті депо є механічний цех, пункт технічного обслуговування. Керівництво озвученими структурами здійснює майстер Олександр Іллєнко, який з 2005 р. розпочав трудову біографію в локомотивному депо, а з 2009 року займає посаду майстра. Дуже важливим є пункт технічного обслуговування, де в будь-яку погоду – і в дощ, і в лютий мороз, здійснюються складні та відповідальні роботи з ремонту рухомого складу, які напряму пов’язані з безпекою руху, з життям та здоров’ям людей. Технічним обслуговуванням, протягом багатьох років, керує відповідальний і вмілий бригадир Віталій Конавченко, до речі, його син теж працює у цій галузі – машиністом тепловоза. Нещодавно до дружнього колективу приєднався і молодий, але дуже сумлінний працівник Ілля Ільєнко.
Не можна оминути увагою і цех експлуатації, який виконує перевізну роботу, черговий апарат. Ці люди, цілодобово працюючи,створюють безпеку руху. Найголовнішим для них є безперебійна робота залізничного транспорту. Серед таких людей черговий локомотивного депо Олександр Пусь – відповідальний і технічно грамотний працівник, його син, пішовши по батькових стопах, працює машиністом тепловоза.
У депо є цілі родинні династії, наприклад, син колишнього машиніста тепловоза (нині вже пенсіонер) Олександра Донця Юрій на День залізничника здійснить свою першу поїздку на посаді машиніста тепловоза.
Син В’ячеслава Борща, який тривалий час займав посаду заступника начальника депо з експлуатації, Євген, працює машиністом-інструктором локомотивних бригад.
На даному підприємстві в усі часи шанували пенсіонерів, тому до Дня залізничника було придбано 70 подарунків для ветеранів праці.
Робота в залізничній галузі забезпечує гідний рівень життя. На сьогодні середня зарплата машиніста тепловоза складає 13500 грн, помічника машиніста – 9000 грн, слюсаря з ремонту рухомого складу – 8300 грн, токаря – 8500. І пенсія у майбутньому в залізничників вища. Гідний рівень займає і соціальний пакет загалом. Тривалість щорічної відпустки машиніста складає 46 календарних днів, слюсаря – 32. До відпустки надається і матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 0,5% посадового окладу, а премії, які виплачуються щомісячно, складають в середньому 30-40%. До того ж залізничникам пропонуються санітарно-лікувальні путівки у відомі санаторії країни, 80% вартості яких оплачує підприємство.
Тож бути залізничником – означає бути соціально-захищеним працівником з гідною заробітною платою і стабільною робою.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
4 листопада в Україні відзначається День залізничника. Для нашого міста ця професія – особлива. Адже саме з розвитку залізничної галузі розпочався і розвиток тодішнього Щорса.
У далекому 1873 році було побудоване депо і станція Сновська. Саме залізничники стали першими жителями міста. У всі часи було надзвичайно престижно працювати на залізниці. І у наш час названа професія теж є дуже популярною. Залізничники пишаються тим, що працюють у даній галузі, примножуючи тим самим свої знання та вміння. На підприємстві трудиться багато справжніх професіоналів, які вміло використовують свої навики і з задоволенням діляться досвідом з молодими кадрами.
Одним із таких є Федір Чулінда, який працює майстром ремонтного цеху. Даний цех – серце Сновського депо. Саме тут виконуються всі основні роботи по відновленню вагонів-думпкарів, снігоочисних машин, паровозів тощо. І всім цим процесом вміло керує Федір Миколайович. Він прийшов в локомотивне депо «Щорс» на посаду котельника 1984 року. За цей час був бригадиром котельного цеху, бригадиром цеху заводського ремонту. З 2007 року – на посаді майстра. За словами колег, він дуже принципова, чиста, відкрита людина, яка не боїться сказати правду в очі. Його дуже поважають, і для багатьох він є взірцем у своїй роботі. Зокрема, для братів Ткаченків – Олега, Михайла і Віктора, для слюсаря Юрія Овсянника. Швидко влилися в цей колектив молоді спеціалісти – слюсарі з ремонту рухомого складу Юрій Ткаченко та Андрій Кондратовський.
Не менш важливим у житті депо є механічний цех, пункт технічного обслуговування. Керівництво озвученими структурами здійснює майстер Олександр Іллєнко, який з 2005 р. розпочав трудову біографію в локомотивному депо, а з 2009 року займає посаду майстра. Дуже важливим є пункт технічного обслуговування, де в будь-яку погоду – і в дощ, і в лютий мороз, здійснюються складні та відповідальні роботи з ремонту рухомого складу, які напряму пов’язані з безпекою руху, з життям та здоров’ям людей. Технічним обслуговуванням, протягом багатьох років, керує відповідальний і вмілий бригадир Віталій Конавченко, до речі, його син теж працює у цій галузі – машиністом тепловоза. Нещодавно до дружнього колективу приєднався і молодий, але дуже сумлінний працівник Ілля Ільєнко.
Не можна оминути увагою і цех експлуатації, який виконує перевізну роботу, черговий апарат. Ці люди, цілодобово працюючи,створюють безпеку руху. Найголовнішим для них є безперебійна робота залізничного транспорту. Серед таких людей черговий локомотивного депо Олександр Пусь – відповідальний і технічно грамотний працівник, його син, пішовши по батькових стопах, працює машиністом тепловоза.
У депо є цілі родинні династії, наприклад, син колишнього машиніста тепловоза (нині вже пенсіонер) Олександра Донця Юрій на День залізничника здійснить свою першу поїздку на посаді машиніста тепловоза.
Син В’ячеслава Борща, який тривалий час займав посаду заступника начальника депо з експлуатації, Євген, працює машиністом-інструктором локомотивних бригад.
На даному підприємстві в усі часи шанували пенсіонерів, тому до Дня залізничника було придбано 70 подарунків для ветеранів праці.
Робота в залізничній галузі забезпечує гідний рівень життя. На сьогодні середня зарплата машиніста тепловоза складає 13500 грн, помічника машиніста – 9000 грн, слюсаря з ремонту рухомого складу – 8300 грн, токаря – 8500. І пенсія у майбутньому в залізничників вища. Гідний рівень займає і соціальний пакет загалом. Тривалість щорічної відпустки машиніста складає 46 календарних днів, слюсаря – 32. До відпустки надається і матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 0,5% посадового окладу, а премії, які виплачуються щомісячно, складають в середньому 30-40%. До того ж залізничникам пропонуються санітарно-лікувальні путівки у відомі санаторії країни, 80% вартості яких оплачує підприємство.
Тож бути залізничником – означає бути соціально-захищеним працівником з гідною заробітною платою і стабільною робою.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий