Ігор Біба: «20 квітня - в мене другий день народження»

З подарунками і моральною підтримкою у гості до Ігоря та Ірини Біби завітали начальник Городнянського відділення фонду соціального страхування Ю.Щиглевська та зав. сектором О.Пархоменко.

Міжнародний день інваліда відзначається в усьому світі 3 грудня для того, щоб привернути увагу громадськості до проблем людей з обмеженими можливостями і не залишити їх наодинці з бідою. Це люди, на долю яких випали неабиякі випробування. Дехто з них впадає у відчай, але є інші, яким навіть здорова людина може позаздрити їхній силі волі.

Одним з таких є Ігор БІБА зі Сновська. Усміхнений і привітний він зустрів нас на порозі своєї домівки. На перший погляд ніколи не скажеш, що це людина з особливими потребами, як називають інвалідів. Нині він разом з коханою дружиною Іриною виховує двох синів - Дмитра та Іллюшу. А у 2010 році довелося чоловікові і його близьким пережити жахливі події.
…Ігорю було 29 років. Він нещодавно одружився і з нетерпінням чекав на появу свого первістка. Щоб заробити гроші для сім`ї, влаштувався в Києві на будівництво стадіону «Олімпійський». А 20 квітня сталася біда. Недостатньо закріплена бетонна плита впала на нього і його колег. Один загинув на місті. Ігор потрапив у лікарню з численними забоями і розривами внутрішніх органів. Рідним телефоном сповістили, щоб приїздили в столицю, але причину виклику не повідомили. Та вони розуміли - сталося щось страшне і непоправне.
Лікарі рятували життя і боялися навіть прогнозувати, яким воно стане для чоловіка.
– Але ми не втрачали надію і сподівалися на краще, - розповідає дружина Ірина. - Через три тижні, проведені в столичній лікарні, спеціальним автомобілем перевезли його додому. Добре, що Ігор був офіційно працевлаштований, а не нелегально, як працює більшість на будівництві в Києві, тож все лікування йому оплачував роботодавець, самі б ми не змогли зібрати такі кошти.
Ще півтора місяця чоловік провів вдома у ліжку. Потім вчився заново ходити. Весь час біля нього була вагітна дружина. Зустрічати її з Дмитриком в пологове відділення приїхати Ігор не зміг. Нині в нього статус людини з особливими потребами. Дивно, але з такими травмами, коли всередині організму нічого живого майже не залишилось, свою інвалідність Ігорю вже 4 рази доводилося підтверджувати на медичній комісії в Чернігові – з нього «знімали» групу. Він не може виконувати важку фізичну роботу та в їхньому родинному гніздечку тепло і затишно. Бігає кімнатами непосидючий півторарічний Іллюша і обнімає тата й маму, грається зі старшим братом. Другу дитину Ігор вже зустрічав сам з пологового.
Дружина розуміє, любить і підтримує свого чоловіка. Проте спілкуючись, обмовилась, що невеликої державної пенсії ледве вистачає іноді на ліки, а йому потрібно приймати їх постійно. За рахунок Фонду соціального страхування є можливість санаторно-курортного оздоровлення.
…Після спілкування з родиною Біби залишилось приємне тепло. Вони не опустили руки, коли їх спіткала біда, не впали у відчай. Підростають в сім`ї сини – надійна підтримка  і опора в майбутньому. Ігор не закрився в собі, не відрікся від оточуючих. При кожній нагоді намагається зустрічатися з такими ж людьми як і він. Їздить на спортивні змагання «Сила духу», спілкується з друзями, набираючись від них життєвої енергії і передаючи їм свою.
– Життя не зупиняється, – каже Ігор. – Після того, що сталося, відбулася переоцінка цінностей. А ще в мене з’явився другий день народження - 20 квітня, який ми віднині завжди відзначаємо.
Лариса МАРТИНЕНКО
Фото автора