У одному з номерів «Променя» мою увагу привернула стаття «Цікаві факти про здоров’я людини». Прочитавши, а потім і ще двічі перечитавши її з олівцем у руках і підкресливши найцікавіші місця, як обмеження в їжі – запорука довголіття, я зрозумів, що до цього вів асболютно ненормальний спосіб життя – їв усе підряд, а особливо натискав на хліб, у якому, як переконливо доводив автор статті, зосереджено багато важких речовин, що сприяють ожирінню і, зрештою, стають причиною різних неприємних речей.
І я вирішив негайно розпочати боротьбу за своє довголіття. Для початку припинив їсти хліб...
– Що з тобою? – запитала дружина, побачивши, що за обідом я скромно сьорбаю борщ без хліба. – То по хлібині уминав, а сьогодні, дивись, крихти в рот не взяв. Може, захворів?
- Навпаки, -спокійно відповів я. Витравляю з себе важкі речовини. До речі, й тобі рекомендую. Для продовження життя. За тиждень почув деяке полегшення, а, зважившись, радісно відзначив, що боротьба за довголіття вже дала перші наслідки, я схуд на 400 грамів.
Невдовзі з радіопередачі «Ваше здоров’я – у ваших руках» довідався, що, крім хліба, великої шкоди організмові завдають також молоко і сало, які сприяють утворенню холестерину в крові, і, зрештою, призводять до тих неприємностей, котрі позначаються латиною. Проклинаючи холестерин останніми словами, бо він позбавив мене улюблених страв – смаженої картоплі з салом і гречаної каші з маслом, я рішуче відмовився й від цих підступних продуктів. Оскільки ж організм вимагав компенсації, став налягати на м’ясо та яйця.
Однак тут виявилося, що я сам того не усвідомлюючи, катастрофічно підривав цим своє
здоров’я. І якби не вечірня газета зі статтею «М’ясо – друг чи ворог?», у мене фактично не залишилося жодних шансів на довголіття. Одночасно стаття відкрила мені очі й на яйця, які раніше я вважав цілком безпечними для щоденного вжитку. Аж ні, від яєць буває жовтуха і ще щось, правда, автор не сказав, од якої саме їх кількості, але це вже, я переконаний, немає істотного значення. Відтоді для мене перестали існувати і яйця, і м’ясо.
Незабаром кинув пити кефір, позаяк він, як і всяка кислота, роз’їдає шлунок. Про це мене конфіденційно поінформував наш електрик Петрович. А він знає, з лікарями на короткій нозі – вже тричі лікувався від алкоголізму.
Йдучи на роботу, він з’їдав цибулину або часник. Без солі, зрозуміло, бо сіль теж має негативний вплив, – так пояснив відривний календар. В обідню перерву брав у їдальні редьку й капусту – мені щодня залишав знайомий кухар, сумлінно пережовував їх і запивав водою, занюхуючи все це котлетами та відбивними, які поїдали, зовсім не дбаючи про своє здоров’я, мої колеги.
– Ви хоч би склянку чаю або кави взяли, - сказала одного разу касирка, жалісливо глянувши на мене. Може, у вас грошей немає, то беріть так. Колись віддасте.
– Не в грошах справа, - повчально відповів я, - а в довголітті. І провів з нею бесіду про те, що чай і кава збуджують, а, отже, і руйнують нервову систему...
Важче було з колегами. Вони ніяк не хотіли вірити, що я просто борюся за довголіття. Час від часу котрийсь із них підходив до мене, відривав мою голову від столу і співчутливо питав: «Ну скажи, старий, дома щось негараз? Із дружиною?» Мені навіть смішно було слухати дилетантів, бо з ким-ким, а з дружиною в нас повна гармонія. Щоранку вона викликала телефоном таксі і зносила мене з п’ятого поверху, турботливо уміщувала в машині і ніжно говорила на прощання: «Їдь, горенько моє! І що ти вже там напрацюєш?»
...А ще за тиждень я остаточно зрозумів, що стою на правильному шляху і до стопроцентного довголіття мені залишилося зробити один вирішальний крок. Розгорнувши журнал «Друг живота», я побачив великий заголовок на дві сторінки: «Голод – не тітка. А рідний батько». Проковтнувши статтю, де йшлося про те, що лише повний голод може вилікувати людину від усіх болячок і забезпечити їй довге та щасливе життя, я наказав дружині подалі заховати цибулю й часник і взявся до оперативного подовження життя.
...Коли санітар «Швидкої допомоги», узявши мене під руки, легко, мов пір’їнку, заніс до маніпуляційного кабінету, лікар мовчки оглянув моє невагоме тіло, що вже явно скидалося на тіло довгожителя, і, пробуркотівши: «Ще один борець за здоров’я...», - заходився готувати якісь процедури.
На прощання він сердито сказав:
– Не робіть дурниць. Їжте все підряд. От і будете здорові! І я кулею почвалав до найближчого кафе.
Георгій ЛЕПНЮК
І я вирішив негайно розпочати боротьбу за своє довголіття. Для початку припинив їсти хліб...
– Що з тобою? – запитала дружина, побачивши, що за обідом я скромно сьорбаю борщ без хліба. – То по хлібині уминав, а сьогодні, дивись, крихти в рот не взяв. Може, захворів?
- Навпаки, -спокійно відповів я. Витравляю з себе важкі речовини. До речі, й тобі рекомендую. Для продовження життя. За тиждень почув деяке полегшення, а, зважившись, радісно відзначив, що боротьба за довголіття вже дала перші наслідки, я схуд на 400 грамів.
Невдовзі з радіопередачі «Ваше здоров’я – у ваших руках» довідався, що, крім хліба, великої шкоди організмові завдають також молоко і сало, які сприяють утворенню холестерину в крові, і, зрештою, призводять до тих неприємностей, котрі позначаються латиною. Проклинаючи холестерин останніми словами, бо він позбавив мене улюблених страв – смаженої картоплі з салом і гречаної каші з маслом, я рішуче відмовився й від цих підступних продуктів. Оскільки ж організм вимагав компенсації, став налягати на м’ясо та яйця.
Однак тут виявилося, що я сам того не усвідомлюючи, катастрофічно підривав цим своє
здоров’я. І якби не вечірня газета зі статтею «М’ясо – друг чи ворог?», у мене фактично не залишилося жодних шансів на довголіття. Одночасно стаття відкрила мені очі й на яйця, які раніше я вважав цілком безпечними для щоденного вжитку. Аж ні, від яєць буває жовтуха і ще щось, правда, автор не сказав, од якої саме їх кількості, але це вже, я переконаний, немає істотного значення. Відтоді для мене перестали існувати і яйця, і м’ясо.
Незабаром кинув пити кефір, позаяк він, як і всяка кислота, роз’їдає шлунок. Про це мене конфіденційно поінформував наш електрик Петрович. А він знає, з лікарями на короткій нозі – вже тричі лікувався від алкоголізму.
Йдучи на роботу, він з’їдав цибулину або часник. Без солі, зрозуміло, бо сіль теж має негативний вплив, – так пояснив відривний календар. В обідню перерву брав у їдальні редьку й капусту – мені щодня залишав знайомий кухар, сумлінно пережовував їх і запивав водою, занюхуючи все це котлетами та відбивними, які поїдали, зовсім не дбаючи про своє здоров’я, мої колеги.
– Ви хоч би склянку чаю або кави взяли, - сказала одного разу касирка, жалісливо глянувши на мене. Може, у вас грошей немає, то беріть так. Колись віддасте.
– Не в грошах справа, - повчально відповів я, - а в довголітті. І провів з нею бесіду про те, що чай і кава збуджують, а, отже, і руйнують нервову систему...
Важче було з колегами. Вони ніяк не хотіли вірити, що я просто борюся за довголіття. Час від часу котрийсь із них підходив до мене, відривав мою голову від столу і співчутливо питав: «Ну скажи, старий, дома щось негараз? Із дружиною?» Мені навіть смішно було слухати дилетантів, бо з ким-ким, а з дружиною в нас повна гармонія. Щоранку вона викликала телефоном таксі і зносила мене з п’ятого поверху, турботливо уміщувала в машині і ніжно говорила на прощання: «Їдь, горенько моє! І що ти вже там напрацюєш?»
...А ще за тиждень я остаточно зрозумів, що стою на правильному шляху і до стопроцентного довголіття мені залишилося зробити один вирішальний крок. Розгорнувши журнал «Друг живота», я побачив великий заголовок на дві сторінки: «Голод – не тітка. А рідний батько». Проковтнувши статтю, де йшлося про те, що лише повний голод може вилікувати людину від усіх болячок і забезпечити їй довге та щасливе життя, я наказав дружині подалі заховати цибулю й часник і взявся до оперативного подовження життя.
...Коли санітар «Швидкої допомоги», узявши мене під руки, легко, мов пір’їнку, заніс до маніпуляційного кабінету, лікар мовчки оглянув моє невагоме тіло, що вже явно скидалося на тіло довгожителя, і, пробуркотівши: «Ще один борець за здоров’я...», - заходився готувати якісь процедури.
На прощання він сердито сказав:
– Не робіть дурниць. Їжте все підряд. От і будете здорові! І я кулею почвалав до найближчого кафе.
Георгій ЛЕПНЮК
Комментариев нет:
Отправить комментарий