Нещодавно в одному з номерів «Променя» було опубліковано статтю «Добре, коли все закінчується … добре», в якій йшлося про аварію, що сталася наприкінці жовтня на одній із центральних доріг міста.
Світлана Баклажко – постраждала від ДТП, отямившись та виписавшись із лікарні, розповіла деякі важливі деталі, які ще не були оприлюднені загалу:
«Накупивши всякого добра на ринку, я поверталася додому велосипедом. Біля мерії, повертаючи у провулок, на мене наїхав автомобіль, сильно вдаривши причепом. Близько обіду я вже була в реанімації у ЦРЛ. До мене, майже непритомної і наляканої, прийшли якісь люди разом з винуватцем Іваном Володимировичем, який пообіцяв оплатити моє лікування. Єдина умова – підписати заяву про те, що у мене не буде ніяких претензій. Не розумію, як можна приходити до людини, яка чудом вижила і знаходиться в шоковому стані, та вимагати поставити якийсь підпис. Я підписала. Правда, не розуміючи, що саме, бо ж з труднощами реагувала на ситуацію. Чому при підписанні паперів ані персонал лікарні, ані поліція не викликали мою доньку чи сестру, а зробили все отак? Хіба ж це законно? Ніякої матеріальної компенсації я й досі не дочекалася. Хоча витратила на лікування всі свої заощадження, а це близько 7,5 тис. грн., більше у мене нічого немає. Донька у грудні має лягати на операцію, а платити нічим. Невже у винуватця зовсім немає совісті і він не може виконати те, що обіцяв?»
Зовсім іншу версію подає нам Іван Володимирович, мешканець Гірська:
«Жінка порушила правила дорожнього руху і виїхала на головну дорогу не за правилами. Щоб уникнути аварії, я повернув кермо і машина врізалася у найближче дерево. Світлану Григорівну вдарило причепом. Я приходив до неї в лікарню, пояснював ситуацію і вона підписала заяву про те, що претензій не має. Не розумію, чому раптом ця тема знову на устах. До речі, за ремонт своєї машини я платив самостійно, хоч і не винен в тому, що трапилося».
У поліції повідомили, що кримінальну справу закрито за спільною згодою сторін. Ми опублікували два зовсім протилежні бачення однієї події. Хто правий, а хто винуватий, нехай розбирається поліція, яка просто не може оминути дану подію. Адже справедливість має восторжествувати, а справа бути доведена до логічного завершення. Бо ж як жити далі, коли двоє учасників викладеної історії будуть на негативі, доріканнях і сльозах. Краще ж всім об’єднати зусилля і досягти компромісу.
Тетяна ЛИТВИН
Світлана Баклажко – постраждала від ДТП, отямившись та виписавшись із лікарні, розповіла деякі важливі деталі, які ще не були оприлюднені загалу:
«Накупивши всякого добра на ринку, я поверталася додому велосипедом. Біля мерії, повертаючи у провулок, на мене наїхав автомобіль, сильно вдаривши причепом. Близько обіду я вже була в реанімації у ЦРЛ. До мене, майже непритомної і наляканої, прийшли якісь люди разом з винуватцем Іваном Володимировичем, який пообіцяв оплатити моє лікування. Єдина умова – підписати заяву про те, що у мене не буде ніяких претензій. Не розумію, як можна приходити до людини, яка чудом вижила і знаходиться в шоковому стані, та вимагати поставити якийсь підпис. Я підписала. Правда, не розуміючи, що саме, бо ж з труднощами реагувала на ситуацію. Чому при підписанні паперів ані персонал лікарні, ані поліція не викликали мою доньку чи сестру, а зробили все отак? Хіба ж це законно? Ніякої матеріальної компенсації я й досі не дочекалася. Хоча витратила на лікування всі свої заощадження, а це близько 7,5 тис. грн., більше у мене нічого немає. Донька у грудні має лягати на операцію, а платити нічим. Невже у винуватця зовсім немає совісті і він не може виконати те, що обіцяв?»
Зовсім іншу версію подає нам Іван Володимирович, мешканець Гірська:
«Жінка порушила правила дорожнього руху і виїхала на головну дорогу не за правилами. Щоб уникнути аварії, я повернув кермо і машина врізалася у найближче дерево. Світлану Григорівну вдарило причепом. Я приходив до неї в лікарню, пояснював ситуацію і вона підписала заяву про те, що претензій не має. Не розумію, чому раптом ця тема знову на устах. До речі, за ремонт своєї машини я платив самостійно, хоч і не винен в тому, що трапилося».
У поліції повідомили, що кримінальну справу закрито за спільною згодою сторін. Ми опублікували два зовсім протилежні бачення однієї події. Хто правий, а хто винуватий, нехай розбирається поліція, яка просто не може оминути дану подію. Адже справедливість має восторжествувати, а справа бути доведена до логічного завершення. Бо ж як жити далі, коли двоє учасників викладеної історії будуть на негативі, доріканнях і сльозах. Краще ж всім об’єднати зусилля і досягти компромісу.
Тетяна ЛИТВИН
Комментариев нет:
Отправить комментарий