Моя бабуся – найкраща у світі!

Нещодавно у Тур’ї, на самому її кінці, вщент згорів старенький будиночок Ганни Железняк. Стареньку Ганну Олексіївну, а їй вже 94 роки, забрала до себе милосердна сусідка, моя бабуся Ольга Биховець. Тепер вони живуть удвох, і хоч по крові –  чужі, але душею зріднилися і порозумілися.

У бабусиної сусідки згоріли й документи, й все, що було в помешканні. Добре, що підставили плече громада, односельці, які зібрали трохи коштів. Але потерпіла все чекає, коли їй видадуть новий паспорт,  плаче за звичним устроєм. Зрештою, вдягтися, взутися в улюблені речі їй теж не доводиться – згоріли! Попереду – холоди, невідомість, як жити далі. Син, який далекувато, вже приїхав на поміч матері, хоче забрати до себе, та вона звикла бути тут, де все знайоме й дороге. Пишу це в газету задля того, щоб розповісти, які бувають випадки і яка добра й щира моя бабуся Ольга Єгорівна, який у неї чуйний характер і висока позиція.  Колись, переживши горе, моя бабуся не зачерствіла, не обізлилася, а навпаки, стала джерельцем добра. Іншій, старшій за себе сусідці, дала прихисток і продовжує дарувати любов. Вона – найкраща! Думається, що у День Святого Миколая над її дахом світитиме сонечко і будуть вони із подружкою щебетати й щебетати.
Агнеса КУЦЕНКО, с.Займище.