На сьогодні професія медичної сестри надзвичайно популярна та актуальна. Мало не кожна дівчина в юному віці уявляла себе в ролі медсестри, яка допомагає рятувати людські життя та турбується про найцінніше для кожної людини – її здоров’я. Саме з цим пов’язала своє життя Валентина Малишенко. Вона закінчила Прилуцьке медичне училище і свій шлях у цій галузі починала з роботи фельдшера у Заріччі, а вже через 2 роки стала сімейною медичною сестрою Сновського КУ РЦПМСД. Про її професійний шлях ми і поспілкувалися.
– Валентино Сергіївно, чому Ви обрали саме медичний навчальний заклад?
– Якщо чесно, навчання в медичному закладі було, скоріше, мрією моєї мами, аніж моє власне. Я ж у свої шістнадцять не розуміла, з чим саме хочу пов’язати своє життя та яку професію обрати, тому і послухала матір. І не прогадала – навчання було веселе, цікаве та насичене. З кожним днем я розуміла все більше – це дійсно моє.
– Чи хотіли залишитися працювати фельдшером в рідному селі?
– Хотіла, але мене направили в Заріччя. Спершу, не зважаючи на будь-яку погоду, я їздила на роботу велосипедом. А з Тур’ї шлях був досить довгим. Потім почала знімати в Заріччі квартиру, вийшла заміж. Робота фельдшера виявилася дуже важкою, без перебільшення – цілодобовою, адже люди хворіють не залежно від того, ранок це чи ніч. Дуже стомлювалася як фізично, так і психологічно.
– Коли з’явилася вакансія в Сновській лікарні, одразу погодилися?
– Так. Навіть не думаючи. У місті було простіше, та і проживала я на той момент вже у Сновську. Спочатку працювала у дитячому відділенні, а потім стала сімейною медсестрою.
– У чому полягають основні складнощі у вашій професії?
– Як би дивно це не звучало, проте у спілкуванні з людьми. Звісно, є дуже хороші та приємні люди. Згадується одразу ж бабуся, котра частенько хворіє і приходить до нас. Вона настільки притягує до себе своєю безпосередністю та щирістю, що від спілкування з нею стає приємно на душі. Ось з такими людьми хочеться спілкуватися, приділяти їм належну увагу та робити навіть більше, ніж потрібно. Проте, таких не багато. Часто пацієнти приходять роздратовані, з негативними думками та енергетикою. Нам, медичним сестрам, доводиться споглядати грубощі та невдоволення. Важко пересилювати себе та з усмішкою обслуговувати таких пацієнтів, роблячи вигляд, що всі ті негативні моменти тебе не ображають. Адже основний обов’язок медсестри – піклуватися про пацієнта.
– Чи не було бажання стати лікарем?
– За десять років роботи медичною сестрою я жодного разу не хотіла стати лікарем. І відповідальність занадто велика, і до своєї професії я вже надто прикипіла. Не уявляю себе в іншій галузі та в іншому колективі, він у нас прекрасний: дружний та товариський. Саме тут я знайшла справжніх подруг та порадників.
– Що надихає Вас на роботу?
– Джерел для натхнення багато, це моя родина, коханий чоловік, синочок Нікіта. Вони – моє життя. Надихають хороші люди, гарна погода, квіти, що зацвітають навесні, усмішки дорогих мені людей.
– Дякую за відповіді та розмову.
Робота медичної сестри – не лише записи в журналах та виписування рецептів. Це важлива та клопітка робота, яка потребує сконцентрованості, чуйності та найголовніше – людяності. У переддень вашого професійного свята прийміть найщиріші вітання та слова вдячності за турботу та відданість обраній професії.
Тетяна ЛИТВИН, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий