Небагато старшокласників остаточно та впевнено можуть сказати, яку професію після закінчення школи вони хочуть здобувати. Декому цей нелегкий вибір допомагають зробити батьки, дехто сліпо наслідує вподобання своїх однокласників та друзів, а є кагорта тих, хто взагалі не хоче продовжувати освіту.
Леся Позаненко – з маленького с.Шкробове. Ще в дитинстві знала – вона обов’язково пов’яже своє життя з медициною. Будучи маленькою та граючи з друзями «в лікарню», вона уявляла як рятуватиме життя людей, коли виросте. Так і склалося. Після закінчення школи, не вагаючись, вступила до Чернігівського медичного коледжу, отримавши професію фельдшера. На роботу дівчину направили у село Городнянського району. Проте там вона пропрацювала лише п’ять місяців. У селі не було житла, а добиратися щоденно на роботу зі Шкробового було не вигідно. Так Олеся повернулася до рідного села і почала працювати у сусідній Попільні. Туди їздить велосипедом, а взимку ходить пішки. Проте на дорогу не жаліється, каже, що за два роки вже звикла до такого режиму.
Хоч фельдшерці лише 21 рік, її роботою у селі задоволені. Окрім Попільні, ще обслуговує Лютівку, Філонівку та Радвине. Співпрацюючи з соціальними працівниками названих сіл, вона знає про проблеми мешканців, та частенько, навіть без виклику пацієнтів додому, їздить до них та турбується станом здоров’я. Під пильним наглядом знаходяться і двоє діток, яким ще не має року.
Ми поцікавилися, чи почали у селі обирати сімейного лікаря та як ставляться люди до таких нововведень?
– Мешканці вже знають, якого саме сімейного лікаря оберуть. Але є через таку новизну і багато проблем. По-перше, у стареньких людей немає мобільного телефону, який необхідний для реєстрації. Ми вказуємо номери родичів, сусідів, але мобільний зв’язок тут жахливий, і необхідний код то приходить, то ні. По-друге, не всі хочуть давати свої персональні дані (паспорт та ідентифікаційний код) та робити їх копії, бо принтери у селі – велика рідкість. Добре, що у сільській раді запропонували робити ксерокопії необхідних документів безкоштовно. Це хоч трохи полегшує справу.
Леся постійно вдосконалює свої навички у медичній справі, читає сучасну літературу, слідкує за всіма нововведеннями та у майбутньому всерйоз задумується про підвищення кваліфікації.
Тетяна ЛИТВИН, фото автора
Леся Позаненко – з маленького с.Шкробове. Ще в дитинстві знала – вона обов’язково пов’яже своє життя з медициною. Будучи маленькою та граючи з друзями «в лікарню», вона уявляла як рятуватиме життя людей, коли виросте. Так і склалося. Після закінчення школи, не вагаючись, вступила до Чернігівського медичного коледжу, отримавши професію фельдшера. На роботу дівчину направили у село Городнянського району. Проте там вона пропрацювала лише п’ять місяців. У селі не було житла, а добиратися щоденно на роботу зі Шкробового було не вигідно. Так Олеся повернулася до рідного села і почала працювати у сусідній Попільні. Туди їздить велосипедом, а взимку ходить пішки. Проте на дорогу не жаліється, каже, що за два роки вже звикла до такого режиму.
Хоч фельдшерці лише 21 рік, її роботою у селі задоволені. Окрім Попільні, ще обслуговує Лютівку, Філонівку та Радвине. Співпрацюючи з соціальними працівниками названих сіл, вона знає про проблеми мешканців, та частенько, навіть без виклику пацієнтів додому, їздить до них та турбується станом здоров’я. Під пильним наглядом знаходяться і двоє діток, яким ще не має року.
Ми поцікавилися, чи почали у селі обирати сімейного лікаря та як ставляться люди до таких нововведень?
– Мешканці вже знають, якого саме сімейного лікаря оберуть. Але є через таку новизну і багато проблем. По-перше, у стареньких людей немає мобільного телефону, який необхідний для реєстрації. Ми вказуємо номери родичів, сусідів, але мобільний зв’язок тут жахливий, і необхідний код то приходить, то ні. По-друге, не всі хочуть давати свої персональні дані (паспорт та ідентифікаційний код) та робити їх копії, бо принтери у селі – велика рідкість. Добре, що у сільській раді запропонували робити ксерокопії необхідних документів безкоштовно. Це хоч трохи полегшує справу.
Леся постійно вдосконалює свої навички у медичній справі, читає сучасну літературу, слідкує за всіма нововведеннями та у майбутньому всерйоз задумується про підвищення кваліфікації.
Тетяна ЛИТВИН, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий